19 червня 2007 р.
№ 5/32-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Вінниця-Млин"
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 року
по справі
№ 5/32-05 Господарського суду Вінницької області
за позовом
Спільного Українсько-Швейцарського підприємства "Регіон-Агро"
До
Закритого акціонерного товариства "Вінниця-Млин"
Про
передачу майна, стягнення пені та збитків
за участю представників:
від позивача:
Головенько В. П. -дов. від 18.06.07
Семенков О. В. -директор
від відповідача:
Голубєв Г. В. -дов. 20.03.07
Ухвалою від 29.05.2007 року колегії суддів Вищого господарського суду України, касаційна скарга Закритого акціонерного товариства "Вінниця-Млин" була прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий -Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Коробенко Г.П., а розгляд справи був призначений на 19.06.2007 року.
У зв'язку з виходом судді Фролової Г. М. з відпустки, справа розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України, у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін в судовому засіданні 19.06.2007 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, Спільне Українсько-Швейцарське підприємства "Регіон-Агро" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про витребування майна у Закритого акціонерного товариства "Вінниця-Млин". З урахуванням численних заяв про зміну збільшення позовних вимог та їх уточнення, судом першої інстанції були розглянуті позовні вимоги про витребування у ЗАТ "Вінниця-Млин" на користь позивача в натурі 4100 кг борошна пшеничного вищого гатунку на суму 7298 грн., 6100 кг борошна пшеничного першого гатунку на суму 10370 грн., 3560 кг висівок пшеничних на суму 1495,2 грн., всього на суму 19163,2 грн., та про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 12.08.2004р. по 16.05.2005р. в сумі 13327,58 грн. Заявою від 29.11.2005 року позивач відмовився від збільшення пені на суму 4570,83 грн. у зв'язку з помилкою при розрахунку.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2005 року по справі № 5/32-05 (суддя Бенівський В.) позов задоволений частково. Зобов'язано Закрите акціонерне товариство "Вінниця-Млин" передати в 5-денний термін з моменту набрання рішення законної сили Спільному українсько-Швейцарському підприємству "Регіон-Агро" 4100 кг борошна пшеничного вищого гатунку на суму 7298 грн., 6100 кг борошна пшеничного першого гатунку на суму 10370 грн., 3560 кг висівок пшеничних на суму 1495,2 грн. Також вирішено стягнути з Закритого акціонерного товариства "Вінниця-Млин" на користь Спільного Українсько-Швейцарського підприємства "Регіон-Агро" 8756,75 грн. пені, 120 грн. витрат на довідки Вінницької товарної універсальної біржі, 280,39 грн. витрат на державне мито, 101,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4299,18 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 року по справі № 5/32-05 (головуючий суддя Пасічник С. С., судді Гулова А. Г., Шкляр Л. Т.) апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Вінниця-млин" задоволена частково, рішення місцевого суду скасовано в частині стягнення пені в сумі 8756,75 грн., 30 грн. витрат на довідку Вінницької товарно універсальної біржі й надання 5-денної відстрочки щодо передачі майна та змінено рішення в частині стягнення судових витрат. Резолютивна частина рішення викладена в новій редакції, відповідно до якої позов задоволений частково, закрите акціонерне товариство зобов'язане передати Спільному Українсько-Швейцарському підприємству "Регіон-Агро" 4100 кг борошна пшеничного вищого гатунку на суму 7298 грн., 6100 кг борошна пшеничного першого гатунку на суму 10370 грн., 3560 кг висівок пшеничних на суму 1495,2 грн. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Вінниця-Млин" на користь Спільного Українсько-Швейцарського підприємства "Регіон-Агро" 90 грн. витрат на отримання довідки від Вінницької товарної універсальної біржі, 192,53 грн. витрат по сплаті державного мита, 81,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3436,85 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Припинено провадження у справі щодо стягнення 4570,83 грн. пені. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Вінниця-Млин" на користь Спільного Українсько-Швейцарського підприємства "Регіон-Агро" 625,26 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Повернуто Спільному Українсько-Швейцарському підприємству "Регіон-Агро" з Державного бюджету України зайво сплачене за платіжним дорученням № 5 від 16.05.2005 року державне мито в сумі 24,29 грн. Стягнуто з Спільного Українсько-Швейцарського підприємства "Регіон-Агро" на користь Закритого акціонерного товариства "Вінниця-Млин" 43,93 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Задовольняючи позов в частині, суд апеляційної інстанції визнав обгрунтованими доводи позивача про безпідставне невиконання відповідачем зобов'язань за договором. Підставою для відмови в стягнені пені був висновок апеляційної інстанції про те, що вона нарахована безпідставно.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач Закрите акціонерне товариство "Вінниця-Млин" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного господарського суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обгрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Додаткове обгрунтування заявником наведено в пояснення від 14.06.2007 року.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду по суті. В судовому засіданні представники позивача проти доводів та вимог заявника заперечили. Разом з тим, представники позивача пояснили, що не погоджуються з постановою апеляційного господарського суду в частині відмови в стягненні пені, але зазначили, що постанову в цій частині не оскаржували.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та пояснення до неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання договору № 34 від 23.08.2002 року, укладеного між сторонами, позивач Спільне Українсько-Швейцарське підприємство "Регіон-Агро" поставив відповідачу Закритому акціонерному товариству "Вінниця-Млин" 14830 кг зерна за накладною №03-Д від 22.08.2002 року для переробки як давальницьку сировину.
Судами першої та апеляційної інстанцій відхилені доводи відповідача про те, що зазначена накладна не свідчить про поставку зерна позивачем за спірним договором. Такий висновок зроблений судами на підставі наявних в справі доказів. Відповідно до ст. 1117 ГПК України суд касаційної інстанції не має право переоцінювати докази. Виходячи з викладеного, судом касаційної інстанції відхиляються доводи заявника, викладені в касаційній скарзі, про те, що зазначена накладна не є доказом поставки зерна позивачем.
Також Вищий господарський суд України відхиляє як безпідставні доводи заявника касаційної скарги про те, що місцевий та апеляційний господарські суди прийняли рішення щодо прав та обов'язків особи, яка не була залучена до участі у справі (СВК "Долина"). Ані в рішенні, ані в постанові не робиться жодних висновків, які б впливали на права та обов'язки інших осіб, крім сторін по справі. Сам СВК "Долина" з касаційною скаргою на рішення та постанову не звертався.
За умовами договору № 34 від 23.08.2002 року відповідач зобов'язувався переробити поставлене позивачем зерно на борошно 2-х сортового помелу та висівки, ,видати всі продукти переробки згідно акта ф.117 за винятком зерна відходів, а позивач зобов'язувався забрати всі продукти переробки протягом 30 днів з дати поставки зерна власним транспортом до 30.01.2003 року.
Судами встановлено, що згідно акта форми № 117 за наслідками переробки поставленого позивачем зерна було отримано 4100 кг борошна вищого гатунку, 6100 кг борошна першого гатунку та 3560 кг висівок.
Вимога позивача про передачу продуктів переробки не була задоволена відповідачем у зв'язку з неоплатою вартості переробки.
Після оплати вартості переробки відповідач також відмовився передати продукцію позивачу, посилаючись на їх притримання відповідно до ст. 594 ЦК України для відшкодування понесених відповідачем збитків та витрат по зберіганню.
Суди першої та апеляційної інстанції погодилися з вартістю виготовленого борошна та висівок на підставі довідки Вінницької товарної універсальної біржі №28 від 08.02.2005р., наданої на замовлення позивача.
Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції вважає правомірними рішення про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача передати продукти переробки позивачу та відшкодування позивачу витрат на отримання довідки в сумі 90 грн.
Зазначені позовні вимоги позивач вірно обгрунтував посиланням на ст. 526, 611, 612, 623 ЦК України.
Суд касаційної інстанції відхиляє доводи заявника касаційної скарги про порушення місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального права, оскільки положення ст. 22, 525, 526 ЦК України до спірних правовідносин застосовані судами вірно.
Вищий господарський суд України відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що позивачем були заявлені вимоги на підставі ст. 332, 334, 316, 317 ЦК України, оскільки позивачем визначені інші правову підстави позову.
Спосіб захисту, обраний позивачем (витребування у відповідача належного позивачу майна) передбачений ст. 22 ЦК України і для договірних відносин: відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту є серед іншого примусове виконання обов'язку в натурі.
Судами встановлено, що обов'язок відповідача передати позивачу спірну продукцію був передбачений договором № 34 від 23.08.2002 року.
Посилання відповідача на ст. 594 ЦК України судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки таке право судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач виконав зобов'язання за договором. Щодо відшкодування збитків, то це питання є предметом судового розгляду по іншій справі, про що відповідач сам зазначає в касаційній скарзі, а тому не є предметом розгляду в цій справі.
Суд касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, суд за результатами розгляду всіх наявних в справі доказів встановив всі обставини, які необхідні для вирішення цього спору, дав належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, дійшов вірного висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції, а тому підстав для скасування постанови і направлення справи на новий розгляд немає.
За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати, пов'язані з розглядом касаційної скарги, відповідно до ст. 49, 1115 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Вінниця-Млин" залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 року по справі № 5/32-05 залишити без змін.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
А. Г. Полянський
Г. М. Фролова