Постанова від 25.02.2019 по справі 910/16818/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р. Справа№ 910/16818/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко А.І.

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Денисюк І.Г.

за участю представників сторін

позивача: ОСОБА_2;

відповідача-1: ОСОБА_3;

відповідача-2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Вищого навчального закладу “Відкритий

міжнародний університет розвитку людини “Україна”

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2018

про відмову в забезпеченні позову

у справі №910/16818/18 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Вищого навчального закладу “Відкритий міжнародний

університет розвитку людини “Україна”

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова

компанія “ФАКТОР ПЛЮС”

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЮНАЙТЕД”

про визнання недійсним договору факторингу

ВСТАНОВИВ:

Вищий навчальний заклад “Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ФАКТОР ПЛЮС” (далі за текстом - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЮНАЙТЕД” (далі за текстом - відповідач-2) про визнання недійсним договору факторингу №01/08 від 14.08.2018, укладеного між відповідачами.

Окрім того, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення заборгованості за оспорюваним договором факторингу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем-2 вчиняються дії по стягненню з позивача заборгованості, а саме: рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі №910/6648/18 стягнуто з позивача на користь відповідача-2 основний борг у сумі 31 028 400,92 грн. та 465 426,02 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі №910/16818/18 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, у зв'язку з тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі №910/6648/18, про яке зазначав у своїй заяві позивач, не набрало законної сили. Окрім того, суд зазначив про те, що позивачем не надано доказів вчинення відповідачем-2 активних дій, спрямованих на стягнення заборгованості та примусове виконання вищезгаданого судового рішення у справі №910/6648/18 або доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі №910/16818/18, ухвалити нове рішення про задоволення заяви позивача щодо забезпечення позову. Заборонити відповідачу-2 здійснювати будь-які дії, спрямовані на стягнення заборгованості з позивача на підставі договору факторингу №1/08 від 14.08.2018 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/16818/18.

Вимоги та доводи апеляційної скарги аналогічні тим, які наводилися у заяві про вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу та вжити заходи забезпечення позову.

В судовому засіданні представник відповідача-1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи про її необґрунтованість, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, як таку, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представника відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В ч.ч.1, 4 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №910/7912/18, від 21.09.2019 у справі №902/483/18, від 08.10.2018 у справі №913/257/18 та від 10.01.2019 у справі №910/11906/18).

Оцінюючи обґрунтованість та законність ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі №910/16818/18, колегія суддів вважає, що позивач належним чином не обґрунтував, у тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, що невжиття таких заходів забезпечення позову спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зокрема, з доданих до заяви про вжиття заходів забезпечення позову документів не встановлено обставин щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі або щодо неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.

Колегією суддів враховано посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі №910/6648/18. Однак жодних доказів вжиття відповідачем-2 заходів щодо виконання названого судового рішення та стягнення з позивача заборгованості не надано.

Позивач в апеляційній скарзі зазначав про те, що сам факт звернення відповідача-2 до суду з позовом про стягнення з позивача заборгованості у справі №910/6648/18 порушує його права, як позичальника, оскільки на підставі договору факторингу було збільшено заборгованість позивача, яка існувала станом на дату укладення такого договору. Однак дані обставини не входять до предмету доказування під час перегляду ухвали місцевого господарського суду щодо відмови у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки в даному випадку підлягає з'ясуванню насамперед дотримання судом норм процесуального права, а не обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення по суті спору.

Відносно посилання позивача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №911/2930/17 необхідно зазначити про те, що названа постанова ґрунтується саме на обґрунтованості доводів заявника щодо вжиття заходів забезпечення позову та підтвердженості цих доводів належними доказами. Натомість, як уже зазначалося вище, позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали суду відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вищого навчального закладу “Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі №910/16818/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16818/18 повернути Господарському суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 27.02.2019.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді А.І. Тищенко

ОСОБА_1