справа № 1340/6153/18
20 лютого 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого-судді Мричко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Мусій С.В.,
представника позивача Дутканич Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-
встановив:
Головне управління ДФС у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області, Позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, Відповідач) до бюджету податкового боргу в сумі 55041,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що у Відповідача виникла заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування. Відповідачем у встановлені законом строки кошти до бюджету щодо погашення заборгованості самостійно не сплачені. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 28.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, Відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву. Надісланий Відповідачу поштовий конверт з процесуальним документом суду повернувся на адресу суду з відміткою органу поштового зв'язку «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення». Відповідно до приписів статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) ухвала суду від 28.01.2019 вважається врученою Відповідачу належним чином, оскільки скеровувалася на зазначені в матеріалах справи поштові адреси.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву чи пояснень, клопотань (заяв) до суду не подав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_2 має заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування.
Згідно з довідки про суму податкового боргу платника податків від 11.06.2018 №20890/10/13-01-17-06-09, сума заборгованості Відповідача становить 55041,25 грн. (арк. справи 12).
Податкова заборгованість виникла внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які визначив контролюючий орган у податковому повідомленні-рішенні форми «Р» від 16.03.2016 № 0006361703 прийнятого на підставі акта № 73/17-03/НОМЕР_2 від 09.02.2016 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму - 55041,25 грн., з них: за податковими зобов'язаннями - 43897,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 11144,25 грн. (арк. справи 18).
При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
У відповідності до припису норми підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з пункту 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 16.1.4. статті 16 ПК України).
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України). Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 ст.56 ПК України).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3. статті 57 ПК України).
Згідно з пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до пунктів 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Статтею 61 ПК України передбачено, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.
Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
При прийнятті рішення, суд керується такими мотивами.
Як видно з матеріалів справи, з метою погашення заборгованості, відповідно до статті 59 ПК України, контролюючим органом складено та надіслано Відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 31.10.2017 № 27376-17, на загальну суму 55041,25 грн. (код бюджетної класифікації 11010500), в тому числі за основні платежі: 43897,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи): 11144,25 грн. Докази надіслання та отримання Відповідачем податкової вимоги містяться в матеріалах справи (арк. справи 10).
В матеріалах справи відсутні відомості, що заборгованість Відповідача до моменту розгляду справи переривалась або є погашеною. Доказів оскарження/скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2016 № 0006361703 суду не надано.
Таким чином, за Відповідачем рахується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 55041,25 грн., які додатково підтверджується довідкою про суму податкового боргу платника податків, витягом з облікової картки платника.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підтверджуються доказами, не спростовані Відповідачем та підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 5-11, 12, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути до бюджету з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) податковий борг в сумі 55041 (п'ятдесят п'ять тисяч сорок одну) грн. 25 коп.
Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 25.02.2019.
Суддя Мричко Н.І.