справа №754/9346/15-ц головуючий у І інстанції: Маринченко М.М. провадження 22-ц/824/2724/2019 доповідач: Сліпченко О.І
Іменем України
19 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., суддів Іванової І.В., Сержанюка А.С.,
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору удаваним правочином, визнання договору таким, що укладений в національній валюті України - гривні на певну суму, визнання недійсним пункту договору, застосування наслідків недійсності правочину та зобов'язання відповідача повернути позивачу зайво сплачені ним кошти, зобов'язання відповідача закрити кредитну справу.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд,-
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «Комерційний банк «Надра») звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 14 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір «Автопакет», згідно з умовами якого останній отримав кредитні кошти на придбання автотранспортного засобу у розмірі 22 005 доларів США зі сплатою 14,2 % річних, з кінцевим терміном повернення до 12 квітня 2013 року. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.
Оскільки відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки належним чином не виконували, на вимоги не реагували, утворилася заборгованість, яка станом на 12 червня 2015 року становить 27 021 доларів 45 центів США - заборгованість за кредитом та процентами за користування ним та 195 077 грн 75 коп. - пеня за прострочення строків виконання зобов'язань, яку банк просив суд стягнути з відповідачів на свою користь.
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому, посилаючись на ті самі вищезазначені фактичні обставини, зазначав, що кредитний договір в частині визначення валюти кредитування у доларах США є таким, що вчинений для приховування укладання кредитного договору у національній валюті - гривні, оскільки на поточний рахунок, відкритий на його ім'я, позичальника, було перераховано грошові кошти у гривнях і жодним меморіальним ордером не підтверджується кредитування його поточного рахунку у доларах США. Таким чином, банк при визначенні суми боргу за кредитом та при нарахуванні процентів повинен був виходити із розміру фактично наданого кредиту у гривнях.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати укладений між ним та банком кредитний договір «Автопакет» від 14 квітня 2008 року удаваним правочином; визнати договір таким, що укладений у національній валюті - гривні на суму 111 125 грн 25 коп., визнати пункт 1.1 договору недійсним, застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати банк повернути йому зайво сплачені ним кошти у розмірі 38 270 грн 21 коп., зобов'язати банк закрити кредитну справу.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року позов ПАТ «Комерційний банк «Надра» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» від 14 квітня 2008 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 19 988 доларів США 88 центів, заборгованість за процентами у розмірі 7 032 доларів 57 центів, а також пеню у розмірі 195 077 грн 75 коп.
У задоволенні вимог банку до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині вирішення зустрічного позову, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, яка обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, неповністю з'ясовані обставини справи.
Зазначає, що місцевий суд не звернув уваги на доводи позивача про те, що кредитування поточного рахунку ОСОБА_1 в доларах США не підтверджено, а дії відповідача після укладення договору були спрямовані на надання грошової суми в національній валюті України.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ КБ «Надра» зазначає, що банк виконав свої зобов'язання перед позичальником та надав кредитні кошти відповідно до умов договору, де зазначена сума кредиту в іноземній валюті та гривневий еквівалент.
Зауважує, що видача кредитних коштів здійснювалась у гривні за поточним курсом на день кредиту, відповідно до законодавства України, а тому жодних підстав для визнання даного правочину удаваним не вбачає.
В судовому засіданні представник ПАТ КБ «Надра» підтримав позицію, ОСОБА_1, ОСОБА_2 належним чином повідомлені в судове засідання не з'явились.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає у повній мірі.
Відмовляючи в задоволенні, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів на підтвердження видачі позивачу кредитних коштів у гривнях.
Посилання на те, що на його поточний рахунок банком було перераховано грошові кошти в гривнях, не підтверджуються матеріалами справи, а посилання на те, що на рахунок автосалону вартість автомобіля була перерахована в гривнях, не є підставою вважати, що кредитні кошти позивачу видавались в національній валюті.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Місцевим судом встановлено, що 14 квітня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» (банк), ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено кредитний договір №192/П/60/2008-840, за умовами якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти (кредит) у сумі 22005 доларів США (п.1.1 договору) на придбання автотранспортного засобу зі сплатою 14,2% річних за користування кредитом з терміном погашення до 12 квітня 2013 року.
Згідно п.2.1.1 вказаного договору моментом надання кредиту вважається день утворення заборгованості на позичковому рахунку № 22032491683501, відкритому у структурному підрозділі банку.
Пунктами 2.2.1, 2.2.3 вказаного договору передбачено, що Позичальник повертає кредит та сплачує Банку відсотки за користування кредитом шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу в розмірі 517,96 доларів США щомісячно, до 18 числа поточного місяця.
Згідно п.2.2.4 вказаного договору якщо протягом дії цього договору позичальник несвоєчасно та/чи неповністю вніс черговий мінімальний платіж та/чи інші платежі, то банк приймає виконання позичальником своїх зобов'язань по договору в наступному порядку: прострочені відсотки за користування кредитною лінією, прострочені відсотки за користування кредитом, відсотки за користування кредитною лінією, відсотки за користування кредитом, пені та штрафи, прострочена сума кредитної лінії, прострочена сума кредиту, сума кредитної лінії, сума кредиту.
Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.2 вказаного договору в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань позичальник передає в заставу предмет застави - автотранспортний засіб, який належить заставодавцю на праві приватної власності та вартість якого складає 111125,25 грн., що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день прийняття автотранспортного засобу в заставу складає 22005 доларів США.
Відповідно до п.п. 3.2.1-3.2.4 вказаного договору поручитель безвідзивно та безспірно зобов'язався відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором в тому ж об'ємі, що і позичальник, всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право банку вимагати виконання зобов'язання повністю (чи у будь-якій його частині), як від позичальника та поручителя, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні позичальником зобов'язань в цілому.
Згідно положень пункту 5.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 5.2 кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту за кожен випадок.
Відповідно до п.7.2 вказаного договору сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику визначену договором суму кредиту у розмірі 22005 дол. США. Надання кредиту позичальнику у розмірі 22005 дол. США підтверджується валютним меморіальним ордером № 865 від 14 квітня 2008 року.
З наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник ОСОБА_1 не виконав належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 12 червня 2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 36298,73 дол. США, з яких 19988,88 дол. США, що станом на 12 червня 2015 року за курсом НБУ становить 420316,07 грн. - непогашений кредит, 7032,57 дол. США, що станом на 12 червня 2015 року за курсом НБУ становить 147877,33 грн. - несплачені відсотки, та 9277,27 дол. США, що станом на 12 червня 2015 року за курсом НБУ становить 195077,75 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту (нарахована банком з 12 червня 2014 року по 11 червня 2015 року).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 19 988 доларів США 88 центів, заборгованість за процентами у розмірі 7 032 доларів 57 центів, а також пеню у розмірі 195 077 грн 75 коп., зазначене рішення в цій частині не оскаржувалось.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 ЦК України закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Позивач був ініціатором укладення договору, в момент підписання він був ознайомлений з усіма умовами договору та міг обирати або не погоджуватись на певні умови.
Вказаним договором встановлено порядок повернення кредиту, який містить детальний розпис сум повернення кредитних коштів та їхній порядок сплати.
Відповідно до частини першої статті 627, частини першої статті 628, статті 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Щодо твердження ОСОБА_1, що він не отримував валютні кредитні кошти, колегія суддів зауважує, що кредитні кошти позивачу видавались в доларах США, оскільки як вбачається з заяви на видачу готівки №865 від 14 квітня 2008 року та вищезазначеного валютного меморіального ордеру позивачу було видано суму 22005 доларів США із зазначенням її еквіваленту в гривнях, про що він і підписався у вказаній заяві, а перерахунок грошових коштів в гривнях на рахунок автосалону в якості проплати за автомобіль здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідно до якого гривня як грошова одиниця України є єдиним законним платіжним засобом в Україні.
Посилання на те, що на рахунок автосалону вартість автомобіля була перерахована в гривнях, не є підставою вважати, що кредитні кошти видавались саме в гривні, оскільки отримані позивачем кредитні кошти були одразу проконвертовані в національну валюту України.
Предметом спірного договору є зобов'язання банку надати позичальнику кредит в сумі 22 005,00 дол. США та зобов'язання позичальника прийняти, належним чином використати та повернути всю отриману суму кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом.
Твердження ОСОБА_1 про те, що укладений договір є удаваним правочином з посиланням на те, що валютою кредитного договору є національна валюта не заслуговують на увагу, оскільки у кредитному договорі чітко зазначено, що валютою кредиту є долар США.
Відповідно до договору «Автопакет» від 14 квітня 2008 року Банк надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості та платності грошові кошти у сумі 22 005 дол. США в порядку і на умовах визначених договором. Ціль Кредиту - придбання транспортного засобу.
Банк виконав свої зобов'язання перед позичальником.
Крім того, рішення суду в частині стягнення заборгованості в доларах США ОСОБА_1 не оскаржується.
У ч. 3 ст. 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є платою за користування грошима.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем при укладенні спірного кредитного договору позивачу було надано повну, достовірну та детальну інформацію про сукупну вартість кредиту відповідно до умов кредитного договору, тому підстави для визнання договору недійсним відсутні.
Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: