20 лютого 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_10 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2018 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Пруди Путивльського району Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Згідно ст. 76 КК України на ОСОБА_8 покладені обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
Вказаним вироком ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 11.02.2018 року о 21 годині 30 хвилин, перебуваючи поблизу будинку 13 по вулиці Дмитра Луценка в місті Києві, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до раніше незнайомої йому ОСОБА_6 та наніс їй удар кулаком в обличчя, застосувавши таким чином насильство, що не було небезпечним для життя та здоров'я останньої, після чого ривком вихопив її рюкзак, вартістю 500 гривень, у якому знаходились грошові кошти в сумі 65 гривень та інші речі, що не представляють матеріальної цінності, та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 565 гривень.
Того ж дня приблизно о 22 годині 10 хвилин, обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу будинку 15 по вулиці Дмитра Луценка в місті Києві, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до раніше незнайомої йому ОСОБА_7 та наніс їй удар кулаком в обличчя, застосувавши таким чином насильство, що не було небезпечним для життя та здоров'я останньої, після чого ривком вихопив її мобільний телефон «Asus», вартістю 7777 гривень, та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 7777 гривень.
Прокурор Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі, в решті вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у необґрунтованому застосуванні положень ст. 75 КК України. Зокрема прокурор зазначає, що призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції не повною мірою взяв до уваги дані про суспільну небезпечність його особи, а також наявність обставини, яка обтяжує покарання, а саме рецидив злочину.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Вирішуючи питання щодо призначення ОСОБА_8 розміру покарання та звільнення від його відбування на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що обвинувачений вчинив тяжкі злочини, має не зняті і не погашені судимості, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює, за місцем роботи та за місцем проживання характеризується позитивно.
Також суд першої інстанції врахував наявність обставин, що пом'якшують відповідальність - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочинів, перебування на утриманні обвинуваченого матері, яка є інвалідом ІІІ групи, та дитини, яка страждає на тяжке захворювання, і наявність обставини, що обтяжує покарання - рецидиву злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
На думку колегії суддів, звільняючи ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції не врахував належним чином спосіб вчинення злочину, який був поєднаний з нанесенням потерпілим ударів в область обличчя, стійку антисоціальну спрямованість обвинуваченого та криміногенний спосіб життя, зухвалість і небезпечність його дій, виявлену обвинуваченим зневагу до загальнолюдських цінностей.
При цьому суд першої інстанції безпідставно врахував як обставини, що пом'якшують покарання, активне сприяння обвинуваченого розкриттю злочинів, наявність у нього на утриманні матері, яка є інвалідом ІІІ групи, та дитини, яка страждає на тяжке захворювання.
Зокрема, у вироку не вказано які саме дії обвинуваченого суд розцінив як активне сприяння розкриттю злочинів, а в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які данні, які б свідчили, що певні фактичні обставини злочинів стали відомі органу досудового слідства завдяки ОСОБА_8 .
В матеріалах справи також відсутні докази того, що матір обвинуваченого, яка є інвалідом ІІІ групи, перебуває на його утриманні.
Враховуючи конкретні обставини злочину, колегія суддів приходить до висновку, що призначення ОСОБА_8 покарання із звільненням від його відбування не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та не забезпечить належного виховного впливу на обвинуваченого.
Внаслідок неналежного врахування ступеню тяжкості вчинених злочинів, на думку колегії суддів, суд першої інстанції без достатніх підстав застосував ст.75 КК України та звільнив ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
З огляду на викладене, з урахуванням даних про тяжкість вчинених злочинів та даних про особу обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити та призначити ОСОБА_8 до реального відбування покарання у виді позбавлення волі у розмірі, вказаному в апеляційній скарзі прокурора.
Саме такий розмір покарання відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_8 та запобігатиме вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Тому вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_10 задовольнити.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2018 щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання.
Постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити за ч.2 ст.186 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обчислювати з дня затримання ОСОБА_8 на виконання цього вироку з метою направлення для відбування покарання.
Зарахувати у строк відбування покарання термін затримання ОСОБА_8 як підозрюваного у вчиненні злочину з 12.02.2018 по 14.02.2018.
В решті вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2018 щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3