1[1]
Справа № 33/824/287/2018
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
27 грудня 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисників -адвокатів Борщевського Ю.В., Риженка Д.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2018 року,
Відповідно до постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2018 року
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою, стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.
Як встановлено постановою судді, 5 травня 2018 року о 10 год. 20 хв. В м. Києві по вул. Володимирська, 9 керував автомобілем НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога за адресою: м. Київ, пр. Визволителів, 6. Згідно висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Вказаними діями ОСОБА_2 порушив п. 2.9 а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, постановити нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм закону та підлягає скасуванню, оскільки не доведено факту вживання наркотичного засобу та знаходження у стані сп'яніння під час керування автомобілем.
Крім того, апелянт зазначає про те, що ні акт медичного огляду, ні висновок щодо його результатів, а також самі результати не містять вказівок на конкретні тестові препарати, за допомогою яких було проведено тестування.
Також, апелянт наголошує, що його направлено на обстеження та відібрано біологічний зразок 5 травня 2018 року о 11 год., а аналіз проведено лише 7 травня 2018 року без зазначення часу. Апелянт вважає, що аналіз проведено з порушенням, а його результати непідтверджені належними доказами, в тому числі лабораторними дослідженнями.
Щодо підстави складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП то апелянт вказує на те, що факт встановлення в стані наркотичного сп'яніння може бути тільки шляхом проведеного медичного огляду та відповідних лабораторних досліджень, однак таке дослідження датоване 7 травня 2018 року, а тому, як вважає апелянт, 5 травня 2018 року протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено за відсутності правових підстав, і такі обставин не були взяті до уваги судом першої інстанції, та не надана відповідна оцінка, зважаючи на те, що апелянт акцентував увагу на цьому.
Апелянт стверджує про те, що висновок місцевого суду ґрунтується лише на протоколі, складеному без достатньої на те підстави, та неналежних та недопустимих доказів, а обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та її захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку судді щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Зокрема, обставини вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 123498 від 05 травня 2018 року, підтверджуються висновком лікаря-нарколога Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 травня 2018 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 перебуває у стані наркотичного (канабіноїди) сп'яніння.
При цьому, перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції не встановив достатніх даних, які б дозволили спростувати допустимість та достовірність доказів, наведених в оскаржуваній постанові, на підставі яких суддя обґрунтовував свої висновки, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, на незаконність складання якого посилається апелянт.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також положень п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно вимог, передбачених пунктами 7, 15, 16 розділу ІІІ цієї Інструкції, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.
Таким чином, факт перебування особи в стані наркотичного сп'яніння, а відтак і факт керування транспортним засобом цією особою у такому стані, тобто вчинення нею адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлюється за результатами огляду водія на стан наркотичного сп'яніння, а відповідний висновок видається на підставі акту медичного огляду.
Наявними у справі копіями акту медичного огляду ОСОБА_2 та результатів лабораторних досліджень підтверджується не лише сам факт перебування останнього у стані наркотичного сп'яніння, внаслідок вживання канабіноїдів, а й факт вживання наркотичних речовин (куріння коноплі за п'ять днів до огляду), зафіксований в акті медичного огляду, зі слів самого ОСОБА_2
За таких обставин, зважаючи, на діагноз ОСОБА_2, який було встановлено лікарем-наркологом за результатами його огляду на стан наркотичного сп'яніння 10 травня 2018 року, що зафіксовано в акті медичного огляду та виданому на його підставі висновку, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту виявлення в його організмі наркотичних речовин.
Безпідставними визнає апеляційний суд і доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він не перебував у стані наркотичного сп'яніння, оскільки виявлення наркотичної речі в сечі можливе як у стані наркотичного сп'яніння, так і після завершення стану такого сп'яніння, оскільки факт перебування ОСОБА_2 у такому стані встановлено на підставі акту його медичного огляду, який не викликає сумнів у його достовірності.
Той факт, що лабораторне дослідження датоване 07.05.2018 року, а протокол про адміністративне правопорушення було складено 05.05.2018 року, не дає підстав для визнання відповідного протоколу недопустимим доказом, оскільки, як зазначалось вище, лабораторні дослідження проводяться з метою визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, а не з метою встановлення того чи перебуває особа в стані наркотичного сп'яніння, чи ні.
З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга ОСОБА_2 не може бути задоволена, оскільки вона не містить в собі достатніх підстав для висновку про те, що постанова судді про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є незаконною або необґрунтованою, у зв'язку з чим, за наслідками розгляду цієї скарги, суд апеляційної інстанції вважає необхідним залишити її без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2018 року - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О.Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Рибак М.А.