Провадження № 22-ц/803/2710/19 Справа № 182/2883/18 Суддя у 1-й інстанції - Рибакова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
21 лютого 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П.,Зубакової В.П.,
сторони справи:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк",
відповідач: ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року по цивільній справі за позовом, ухваленого суддею Рибакової В.В., у місті Нікополі,
У квітні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк"( надалі- АТ КБ «ПриватБанк»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В мотивування заявлених вимог зазначив, що 23.09.2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_2 укладений договір № б/н, за умовами якого вона отримала 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У порушення умов укладеного договору відповідач зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку із чим, станом на 03.04.2018 року заборгованість відповідача за кредитним договором склала 116878,65 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь та понесені ним судові витрати.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.09.2008 року в сумі 116878 грн. 64 коп, з яких: заборгованість за кредитом - 4756,54 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 102018,36 грн., заборгованість за пенею та комісією - 4300 грн., штраф (фіксована частина) - 250 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) - 5553 грн. 74 коп. Стягнуто витрати зі сплати судового збору - 1762 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог.
В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не взяв до уваги, що вона не отримувала в кредит кошти в сумі 6000 грн. в заяві зазначений розмір кредитних коштів 250 грн. Судом не досліджено строк дії кредитного договору. Банком в односторонньому порядку збільшувався розмір відсотків за користування кредитними коштами, без повідомлення боржника. Банк не повідомляв її про існуючу заборгованість протягом тривалого часу, чим сприяв збільшенню розміру заборгованості.
У відзиву на апеляційну скаргу представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір № б/н від 23.09.2008 року, на підтвердження чого, ОСОБА_2 підписана Заява № б/н від 23.09.2008 року, отримано кредитну картку Універсальна з кредитним лімітом 250,00 грн. Згодом, у березні 2013 року кредитний ліміт збільшено до 6000,00 грн., (а.с.11).
Відповідно до п.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), дані Умови та правила надання банківських послуг визначають умови, на яких ПриватБанк (далі - Банк) пропонує клієнтам платіжні картки, а також інші банківські послуги, вказані в Заяві та Пам'ятці Клієнта. Належним чином заповнена Заява підписується Клієнтом і, таким чином, Клієнт висловлює свою згоду, що Заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає укладений Договір про надання банківських послуг.
Як видно із тексту Заяви № б/н від 23.09.2008 року відповідач ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що дана Заява разом з Пам'яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею і Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у Заяві. Відповідач ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банка, які були йому надані для ознайомлення в письмовому вигляді та особисто підписані відповідачем (а.с.12).
Відповідно до п.6.5. Умов, Клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по Кредиту, процентам за його користування, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п.6.6. Умов, Клієнт зобов'язаний у випадку невиконання зобов'язань по Договору, за вимогою Банку виконати зобов'язання по поверненню Кредиту (в тому числі Простроченого кредиту та Овердрафту), оплаті Винагороди Банку.
Відповідно до договору, при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором більш ніж на 120 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.
Станом на 03.04.2018 року заборгованість відповідача за Договором склала 116878,65 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 4756 грн. 54 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 102018 грн. 36 коп., заборгованість за пенею та комісією - 4300 грн. 00 коп., штраф (фіксована частина) - 250 грн., штраф (процентна складова) - 5553 грн. 74 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.7-10).
Задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» та стягуючи з відповідача кредитну заборгованість, суд першої інстанції дійшов висновку про доведення заявлених банком вимог та неналежним виконанням боржником умов укладеного кредитного договору.
Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.
Зі змісту статей 626, 638 ЦК України слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України - письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Як видно з матеріалів справи банк, в підтвердження своїх позовних вимог, надав суду копію договору-приєднання (заяву відповідача, Умови та Правила надання банківських послуг та розрахунок заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України), який відповідає вимогам чинного законодавства та волі сторін.
Своїм особистим підписом на заяві - анкеті відповідач ОСОБА_2 підтвердила, згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифів банку», які викладені на Банківському сайті, складають між сторонами Договір про надання банківських послуг.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Колегія суддів досліджено розмір заборгованості за кредитною карткою наданий позивачем АТ КБ «ПриватБанк», проте не може із ним повністю погодитися, з наступних підстав.
Згідно інформації наданою АТ КБ «ПриватБанк», що міститься в матеріалах справи, строк дії кредитної картки НОМЕР_1 встановлений до 05/2015, тобто до 31 травня 2015 року.
Дія договору припинена з 01 червня 2015 року. Умови укладеного договору. Що містяться в матеріалах справи не містять відомостей про відсоткову ставку за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору, який відповідає строку дії картки.
Умовами укладеного договору не передбачено розмір відсотків за користування кредитними коштами після закінчення дії договору, тому слід дійти висновку, що після закінчення строку дії кредитного договору розмір процентів за користування кредитними коштами слід визначити на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 07.09.2016 року у справі №6-1412цс16, від 09.08.2017 року у справі № 6-2322цс16 та від 02.12.2015 року у справі №6-249цс15.
Положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Ураховуючи наведене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів, враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитними коштами вважає доведеним розмір заборгованості за відсотками в межах дії кредитного договору станом по 31 травня 2015 р. в сумі 4269,25 грн. (а.с. 9).
Також, колегія суддів погоджується із розміром заборгованості за кредитом в сумі 4756,54 грн., що зазначена в розрахунку заборгованості станом на дату звернення до суду із позовом (а.с.9)
Проте, колегія суддів вважає, що розмір відсотків за користування кредитними коштами за період з 01 червня 2015 р. по 03 квітня 2018 р. ( в межах заявлених позовних вимог), має бути розрахований за обліковою ставкою НБУ та становить 1249,46 грн. згідно розрахунку наданого нижче.
Сума заборгованості за кредитом становить 4756,54 грн., за період з 01 червня 2015 р. по 03 квітня 2018 р. процентна ставка НБУ розраховується за формулою: [Сума боргу] ? [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів].
Дата Дата Кількість Сума Облікова
початку закінчення днів боргу ставка НБУ Сума
01.06.2016 23.06.2016 23 4 756.00 18 53.80
24.06.2016 28.07.2016 35 4 756.00 16.5 75.04
29.07.2016 15.09.2016 49 4 756.00 15.5 98.69
16.09.2016 27.10.2016 42 4 756.00 15 81.87
28.10.2016 13.04.2017 168 4 756.00 14 306.47
14.04.2017 25.05.2017 42 4 756.00 13 71.14
26.05.2017 26.10.2017 154 4 756.00 12.5 250.83
27.10.2017 14.12.2017 49 4 756.00 13.5 86.19
15.12.2017 25.01.2018 42 4 756.00 14.5 79.35
26.01.2018 01.03.2018 35 4 756.00 16 72.97
02.03.2018 03.04.2018 33 4 756.00 17 73.10
Всього: 1 249.46
Отже, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про доведеність заявлених АТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог у повному обсязі, щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами за збільшеною ставкою Банкою за період після строку дії укладеного договору, тобто після 01 червня 2015 року, що не відповідає вимогам законодавства.
Колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги позивача про не погодження нею на отримання кредитного ліміту в сумі 6000 грн.. що спростовується умовами укладеного договору.
Матеріалами справи доведено, що між сторонами існують кредитні взаємовідносини, що за заявою відповідача їй видано кредитну карту із встановленим кредитним лімітом.
Згідно п.п.3.2.,3.3. Умов, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
Визнання угоди відповідачем є факт користування картрахунку та використання кредитних коштів.
Згідно виписки по руху коштів за рахунками відкритими на ім'я відповідача ОСОБА_2 13.03.2012 року проведена службова операція за випуск персоніфіцірованої кредитної картки універсальна НОМЕР_2. Наступною є операція від 17 березня 2012 року збільшено кредитний ліміт до 6000,00 грн. Одразу відповідач використовує надану послугу та у період з 17.03.2012 по 23.03.2012, знімає грошові кошти кредитного ліміту на суму 4700 грн., що спростовує її посилання про необізнаність про збільшення кредитних коштів.
Посилання відповідача в апеляційний скарзі, що АТ КБ «ПриватБанк» не повідомляв її про існуючу заборгованість, чим сприяв збільшенню її розміру, спростовуються зобов'язаннями боржника слідкувати за станом свого рахунку та здійснювати своєчасне погашення кредитних коштів та відсотки за їх користування.
Відповідно до п. 6.3. до обов'язків Позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та Правил надання банківських послуг.
Колегія суддів, також не може погодитися із визначеним позивачем розміром пені та штрафів, що підлягають стягненню з відповідача в порушення виконання умов кредитного договору.
Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Як передбачено умовами кредитного договору, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку у вигляді:
1) пені = пеня 1+пеня 2.;
2) штраф: 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів, комісій.
Відповідно до Умов та правил, у разі виникнення прострочених зобов'язань, клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів або штраф, розмір якого встановлений в тарифах.
Таким чином, суд приходить до висновку, що за попереднім погодженням сторони передбачили покладення на позичальника цивільно-правової відповідальності за порушення виконання кредитно-договірних зобов'язань шляхом нарахування та стягнення неустойки виключно у формі пені або штрафу, без можливості їх одночасного стягнення.
За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача одночасно й штрафу, й пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання щодо своєчасного повернення та сплати кредитних коштів та щомісячних платежів, колегія суддів дійшла висновку про доцільність стягнення з відповідача лише штрафу, який передбачено як фіксовану суму так і процентна складова від розміру кредитної заборгованості.
Тому суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені, а стягує штраф в розмірі 500 грн. - фіксована частина, та 513,76 грн. - процентна складова, оскільки одночасне їх нарахування з пенею та стягнення за своєю суттю є подвійною відповідальністю та суперечить Конституції України.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції, яке постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального законодавства підлягає скасуванню, згідно п.п.1,3.4. ч.1 ст.376 ЦПК України із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Слід стягнути із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23 вересня 2008 року в сумі 11289,01 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 4756,54 грн., заборгованість за відсотками по договору станом по 31 травня 2015 р. в сумі 4269,25 грн, відсотки за користування коштами за ставкою НБУ за період з 01 червня 2015р. по 03 квітня 2018р. в сумі 1249,46 грн., штраф фіксована частина - 500 грн., штраф процентна складова - 513,76 грн.
Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом та апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір у загальному розмірі 4405,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 170,18 грн., згідно розрахунку (11289х1762/116878).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за укладеним кредитним договором від 23 вересня 2008 року в сумі 11289,01 грн., з яких заборгованість за кредитом - 4756,54 грн., заборгованість за відсотками по договору станом по 31 травня 2015 р. в сумі 4269,25 грн, відсотки за користування коштами за ставкою НБУ за період з 01 червня 2015р. по 03 квітня 2018р. в сумі 1249,46 грн., штраф фіксована частина - 500 грн., штраф процентна складова - 513,76 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариство Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 170,18 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 21 лютого 2019 року.
Головуючий:
Судді: