20 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/1732/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Носа С.П., Обрізка І.М.,
з участю секретаря судових засідань Джули В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови та закриття провадження у справі про порушення митних правил,
суддя(і) у І інстанції Кунцьо С.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 14 грудня 2018 року,
29 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Львівської митниці ДФС (далі - Митниця) у справі про порушення митних правил № 6026/20900/18 від 23 жовтня 2018 року про накладення на нього адміністративного стягнення за частиною 2 статті 470 Митного кодексу України (далі - МК України) та провадження у справі закрити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2018 року у справі № 607/22087/18 позов було задоволено. При задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що із врахуванням несправності (поломки) транспортного засобу марки «RENAULT TRAFIK», реєстраційний номер НОМЕР_2 кузов № НОМЕР_1, неможливості його експлуатації та вивезення з митної території України у встановлений законом строк через необхідність проведення ремонтних робіт, про що було належним чином повідомлено найближчий орган доходів і зборі, у діях позивача відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 470 МК України.
У апеляційній скарзі Митниця просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем не надано документів, що підтверджують факт аварії, дії непереборної сили або протиправних дій третіх осіб у відповідності до статті 460 МК України. Документи, які були надані позивачем, лише вказують на те, що автомобіль перебував у ремонті, і не містять жодних доказів того, що ремонту даний транспортний засіб потребував у результаті аварії або дії непереборної сили, та не міг бути доставлений до митного органу призначення.
Позивачем до апеляційного суду письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, 7 вересня 2018 року позивачем ОСОБА_2 у митному режимі «транзит» було ввезено на митну територію України автомобіль «RENAULT TRAFIK», реєстраційний номер НОМЕР_2 кузов № НОМЕР_1 через пункт пропуску «Ягодин» Волинської митниці ДФС без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами статтею 95 МК України.
Також із матеріалів справи слідує, що вантажний автомобіль «RENAULT TRAFIK», реєстраційний номер НОМЕР_2 кузов № НОМЕР_1 внаслідок несправності 24 вересня 2018 року був доставлений на станцію технічного обслуговування. Несправність автомобіля призвела до неможливості руху транспортного засобу, який було залишено на СТО, де він перебував протягом з 24 вересня по 29 вересня 2018 року у зв'язку з ремонтом.
26 вересня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Тернопільської митниці ДФС із заявою, (вхідний номером 864/П) про продовження терміну перебування на території України транспортного засобі «RENAULT TRAFIK», реєстраційний номер НОМЕР_2 кузов № НОМЕР_1 у зв'язку з його ремонтом. Після завершення ремонту зобов'язувався виїхати за межі митної території України.
Листом № 4593/П/19-70-18-23 від 28 вересня 2018 року Тернопільська митниця ДФС проінформувала позивача, що заява розглянута та повідомила ОСОБА_2, що йому необхідно після завершення ремонту вивезти за межі митної території України зазначений автомобіль та для цього слід мати підтверджуючі документи. Також заступником начальника Тернопільської митниці ДФС А.Саварином зазначено, що про факт звернення ОСОБА_2 до митного органу інформація внесена у АСМО «Інспектор» .
Після усунення перешкод, що не давали можливості виїхати за межі України у строки, передбачені законом, 30 вересня 2018 року близько 19.30 год., прибувши у зону митного контролю митного поста «Рава Руська» Львівської митниці ДФС по смузі руху «червоний коридор» та здійснюючи виїзд з території України на територію Республіки Польща, позивач ОСОБА_2 надав працівникам митниці необхідні підтверджуючі документи.
У процесі здійснення митних формальностей було встановлено відсутність в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, станом на 30 вересня 2018 року.
З врахуванням пропуску строку, передбаченого нормами статті 95 МК України, головним державним інспектором ВМО № 2 м/п «Рава Руська» Львівської митниці ДФС Федик Л.І. складено протокол про наявність ознак порушення ОСОБА_2 митних правил № 6026/20900/18 від 30 вересня 2018 року за частиною 2 статті 470 МК України. За результатами розгляду цього протоколу прийнято оскаржувану постанову та накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 3400 грн.
Відповідно до частини 2 статті 470 МК України вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 цієї статті, особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення такого правопорушення, а так само перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на одну добу, але не більше ніж на десять діб - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1 частини 1 статті 95 МК України визначено, що для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
При цьому, згідно з частиною другою цієї статті, до цього строку не включаються: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).
Відповідно до частини першої статті 192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Окрім того, наказом Міністерства фінансів України № 657 від 31 травня 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року за № 1669/21981, затверджено Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму (далі - Порядок № 657).
Пунктом 1 розділу VIII вказаного Порядку встановлено, що положення цього розділу застосовуються у випадках, коли МК України або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.
Відповідно до положень пункту 3 Порядку № 657, залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Приписами пункту 5 Порядку № 657 встановлено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов'язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. Огляд території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, також не проводиться у разі відсутності протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили можливості дістатися до місця пригоди.
За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений.
Якщо керівником митного органу, у зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особою, що виконує його обов'язки, після опрацювання заяви з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків прийнято рішення про недоцільність проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, або якщо протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили відсутня можливість дістатися до місця пригоди, особі, що подала заяву про аварію або дію обставин непереборної сили, митним органом невідкладно надається письмове підтвердження факту отримання такої заяви, у якому зазначаються причини непроведення митним органом огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, яке засвідчується підписом керівника цього митного органу або особи, що виконує його обов'язки, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки. Копія такого письмового підтвердження надсилається протягом трьох робочих днів митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили.
Відповідно до положень пункту 6 Порядку № 657 у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Разом із заявою подаються:
документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку;
примірник акта про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу та таким іншим митним органом проводився огляд;
письмове підтвердження митного органу, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу і таким іншим митним органом огляд не проводився згідно з абзацом четвертим пункту 5 цього розділу.
Заява розглядається митним органом, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, протягом п'яти робочих днів з дати її подання.
Якщо товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, перебувають у зоні діяльності цього самого митного органу, керівником такого органу або особою, що виконує його обов'язки, невідкладно після отримання заяви здійснюються заходи, передбачені пунктом 5 цього розділу.
Розгляд заяви проводиться з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків, документів, наданих заявником та отриманих від іншого митного органу (якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу), та результатів проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, безпосередньо митним органом, під контролем якого перебувають ці товари, транспортні засоби. Під час розгляду заяви митним органом враховується інформація (за наявності), надана іншими державними органами, митними або правоохоронними органами іноземних держав.
За результатами розгляду заяви щодо факту аварії чи дії обставин непереборної сили керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов'язки, виносить відповідне рішення згідно з Кодексом.
Рішення про припинення (завершення) митного режиму приймається лише щодо транспортних засобів або товарів (їх частини), які внаслідок факту аварії чи дії обставин непереборної сили були знищені, повністю та безповоротно пошкоджені, втрачені або зіпсовані.
На підставі системного аналізу вказаних правових норм апеляційний суд дійшов висновку, що для врахування факту аварії транспортного засобу чи дії обставин непереборної сили власник або уповноважена ним особа зобов'язані негайно після настання таких обставин повідомити митний орган для здійснення передбачених Порядком № 657 процедур з метою визначення можливості прийняття рішення про припинення (завершення) митного режиму за умови, що транспортний засіб внаслідок факту аварії чи дії обставин непереборної сили був знищений, повністю та безповоротно пошкоджений, втрачений або зіпсовані.
За змістом частини першої статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених, зокрема, статтею 470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Аналіз змісту наведених норм законодавства свідчить про те, що перевізник звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.
Судом встановлено, що позивач на виконання вимог частини 1 статті 192 МК України повідомив митний орган про неможливість вивезення за межі митної території України у встановлений статтею 95 МК України строк вантажного автомобіля «RENAULT TRAFIK», реєстраційний номер НОМЕР_2 кузов № НОМЕР_1 у зв'язку з його ремонтом. При цьому було зазначено, що автомобіль перебуває на території СТО ТОВ «ПАН ТРАНС СЕРВІС» смт. Залізці, вул. Шевченка.
Разом із тим, відповідачем не надано суду належних доказів про виконання вимог Порядку № 657 внаслідок отримання заяви ОСОБА_2 від 26 вересня 2018 року для перевірки наведених у ній обставин.
Факт поломки та ремонту автомобіля підтверджується такими документами:
копією наряду-замовлення № 2 від 24 вересня 2018 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту RENAULT TRAFIK;
копією акту передання-прийняття дорожнього транспортного засобу № 2 від 29 вересня 2018 року;
копією рахунку на оплату № 503 від 29 вересня 2018 року.
Підстав ставити під сумнів відомості, зазначені у наданих митному органові документах щодо наявності поломки та проведеного ремонту, апеляційний суд не вбачає.
Факти поломки та ремонту транспортного засобу не були спростовані в ході судового розгляду справи.
Контролюючим органом не доведено можливість експлуатації транспортного засобу у зв'язку з його поломкою та можливість позивача, в свою чергу, вивезти автомобіль за межі митної території України у встановлений статтею 95 МК України строк у відповідності до положень Порядку № 657.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 465/2521/16-а та від 28 серпня 2018 року у справі № 163/3114/16-а.
Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно із частиною 1 статті 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Положеннями частини 1 статті 466 МК України встановлено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до частини 1 статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Приписами частини 1 статті 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, враховуючи належне повідомлення митного органу у встановлений термін, наявність обставин непереборної сили, за яких позивач був позбавлений можливості у визначений законом строк доставити транспортний засіб за межі митної території України, а також дій з боку позивача, спрямованих на запобігання порушень митних правил, апеляційний суд приходить до висновку про протиправність спірної постанови та наявність правових підстав для її скасування.
У відповідності до приписів статті 242 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного ним рішення суду.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2018 року у справі № 607/22087/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді С. П. Нос
І. М. Обрізко
Постанова у повному обсязі складена 21 лютого 2019 року.