13 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/3195/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Коваля Р. Й.,
суддів - Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,
представника відповідача Міська Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року в справі № 0340/1517/18 (прийняте у м.Луцьку суддею Костюкевич С.Ф.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області) про визнання дій протиправними щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області та зобов'язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що у червні 2018 року він звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області та подав визначені законодавством до заяви документи. Однак відповідач листом від 27.06.2018 № Х-1709/0-1110/0/95-18 відмовив йому в наданні такого дозволу з тих підстав, що на території Мервинської сільської ради відсутні вільні земельні ділянки. Оскаржувану відмову він вважає протиправною, оскільки законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а наведені відповідачем підстави не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області.
Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 01 червня 2018 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області, з урахуванням висновків, зроблених судом у цій справі.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ Держгеокадастру в Волинській області, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що воно правомірно та обґрунтовано не надало позивачу дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області, на підставі поданої ним заяви, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р є обов?язкова до виконання на всій території України усіма суб?єктами суспільних відносин, оскільки не визнана Конституційним Судом України, як така, що не відповідає Конституції України та Законам України, а тому підлягає до застосування у спірних правовідносинах.
У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.04.2016 на ОСОБА_2 поширюються пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
01.06.2018 ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району.
27.06.2018 апелянт листом за № Х-1709/0-1110/0/95-18 повідомив позивача про те, що на запит ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 05.06.2018 за № 18-3-0.32-3915/2-18 щодо висловлення позиції стосовно можливості наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства Мервинська сільська рада Горохівського району надіслала відповідь від 13.06.2018 № 125/1.11/2-18, яким заперечила можливість надання такого дозволу, оскільки на території сільської ради відсутні вільні земельні ділянки. Також повідомлено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції земельними ділянками" апелянт провів роботу по обстеженню земельних ділянок на їх придатність для садівництва, ведення особистого селянського господарства та провів резервування земельних ділянок для учасників АТО. Інформацію про зарезервовані земельні ділянки для учасників АТО можна отримати з офіційного сайту ГУ Держгеокадастру у Волинській області. При цьому зазначено, що бажана для відведення у власність земельна ділянка не зарезервована для передачі у власність учасникам АТО.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій апелянта вимогам частини другої статті 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити таке.
Пунктом 13 частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам війни надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Згідно із частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З аналізу цієї норми видно, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли суб?єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об?єкта вимогам, встановленим ЗК України, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, лист ГУ Держгеокадастру в Волинській області від 27.06.2018 не є мотивованою відмовою у наданні дозволу на розроблення документації з землеустрою, оскільки апелянтом не було проаналізовано розташування місцязнаходження земельної ділянки, яку просить надати позивач, з місцем розташування орендованої ділянки і їх співпадання.
Також, із наявного у справі листа представника ГУ Держгеокадастру в Волинській області від 11.09.2018 про долучення копій документів (а.с. 27) видно, що позивач до заяви від 01.06.2018 про надання дозволу поряд з іншими документами, визначеними статтею 118 ЗК України, додавав викопіювання з кадастрової карти Мервинської сільської ради зі схемою місця розташування земельної ділянки, яку просить надати, в місці, яка є частиною земельної ділянки площею 17,3885 га з кадастровим № НОМЕР_2 і як встановлено, така була сформована апелянтом ще в 2013 році за матеріалами інвентаризації як землі запасу с/г призначення (а.с. 40).
Згідно відзиву на позовну заяву від 30.08.2018 земельна ділянка, яку просить виділити позивач через дозвіл на розроблення проекту землеустрою, знаходиться за межами населеного пункту на території земель Мервинської сільської ради.
Поряд з цим, у листі Мервинської сільської ради № 125/1.11/2-18 від 13.06.2018 про відсутність вільних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства вказано, що на землях резерву й запасу, де просять надати земельні ділянки, був проведений аукціон із ПОА "Колос" та заключений договір оренди від 25.06.2010 строком на 10 років (а.с. 23).
Однак, апелянтом не надано належних письмових доказів, які можуть бути підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, визначених статтею 118 ЗК України, в тому числі і будь-яких доказів, що земельна, яку просить надати позивач, знаходиться саме в межах території земель, які орендує ПОА "Колос".
Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.
Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до наявного у матеріалах справи скрін-шоту "Публічної кадастрової карти України" (Мервинська сільська рада Горохівського району Волинської області) на агрофірму "Колос" в 2010 році під кадастровим № НОМЕР_3 зареєстрована земельна ділянка в оренду площею 113,0394 га і ділянка, яку просить виділити позивач, до зазначеної площі не належить (а.с. 42-43).
Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Державна реєстрація права на землю, в тому числі і права оренди, у період укладання вищезазначеного договору оренди між ПОА "Колос" та Горохівською РДА, здійснювалась у порядку, передбаченому наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003 року "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" (далі - Тимчасовий порядок), структурними підрозділами Центру ДЗК.
З аналізу вищенаведених положень слідує, що державна реєстрація права на землю, в тому числі і права оренди, передбачала вчинення обов'язкових дій, зокрема, внесення відповідних відомостей до Поземельної книги та до бази даних АС ДЗК. Тобто, саме за наявності відповідних відомостей державна реєстрація договорів оренди є такою, що відбулась та може створювати відповідні правові наслідки.
Поряд з цим, апелянтом не надано доказів укладення договору оренди та державної реєстрації цих прав на земельну ділянку, що просить виділити позивач шляхом видачі дозволу на розроблення проекту.
Позиція апелянта щодо відсутності вільних земельних ділянок на території Мервинської сільської ради обґрунтована лише листом вказаної сільської ради від 13.06.2018 року № 125/.1.11/2-18, однак даний лист носить лише інформативний характер та не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га.
Згідно скрін-шоту з "Публічної кадастрової карти України" (Мервинська сільська рада Горохівського району Волинської області), розташування земельної ділянки, яку позивач просив надати, знаходиться в межах земельної ділянки площею 17,3885 га кадастровий номер НОМЕР_2.
Крім того, згідно відповіді апелянта від 08.10.2018 за вх. № 13124/18 земельна ділянка кадастровий № НОМЕР_2 площею 17,3885 га виділена з земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_4 площею 25,3885 га, розташована за межами населених пунктів, була створена за матеріалами інвентаризації 2013 року, тобто фактично підтверджено, що ділянка площею 17,3885 га для ОСГ є землями запасу с/г призначення державної власності, розпорядником якої є ГУ Держгеокадастру у Волинській області.
Відтак, жодна з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, апелянтом не зазначена, тому ним безпідставно було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з підстав не передбачених статтею 118 ЗК України.
Аналогічна позиція викладена і Верховним Судом у постанові від 24.09.2018 у справі № 814/1239/18.
Відносно покликань апелянта на розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 за № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" необхідно вказати таке.
Відповідно до пунктів 1, 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 898-р від 19.08.2015 "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції. Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київська міська державні адміністрації повинні забезпечити, серед іншого, розгляд у першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.
Як видно із цього розпорядженням, ним не передбачено заборон для надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, зокрема для ведення особистого селянського господарства учасниками АТО, з числа земельних ділянок, які не включені до переліку зарезервованих земельних ділянок учасникам бойових дій.
Також необхідно вказати, що розпорядження Кабінету Міністрів України не є нормативно-правовим актом, не має вищої юридичної сили за Земельний кодекс України та ним не передбачено підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку із не резервуванням земельної ділянки у власність учасникам АТО та членам їх сімей.
Згідно з позицією Верховного суду у справах № 21-358а13 та № 806/3787/13-а щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки зазначено, що формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов'язком апелянта надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства колегія суддів прийшла до переконання, що ГУ Держгеокадастру в Волинській області відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області з підстав, що не передбачені частиною сьомою статті 118 ЗК України діяло протиправно, а відтак його необхідно зобов?язати повторно розглянути заяву позивача від 01.06.2018.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки апелянт не довів правомірності вчинених ним дій, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року в справі № 0340/1517/18 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 21.02.2019 року