21 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/1871/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року, ухвалене суддею Мартинюком В.Я. у м.Львові в порядку письмового мпровадження, у справі № 465/5415/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов"язання до вчинення дій, -
06 вересня 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якому просив визнати дії протиправними та скасувати повідомлення від 04.09.2018 головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Скочипець А.Р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, зобов»язати Сихівський відділ державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрити виконавче провадження по постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі №876/4677/18 та зобов»язати подати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 №876/4677/18 не відповідає встановленим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» вимогам до виконачого документу, що унеможливлює її належне виконання державним виконавцем. Відтак, державним виконавцем правомірно було повернено виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги, покликаючись на відповідність виконавчого документа вимогам ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», ч.2 ст.382 КАС України, вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про правомірність повернення відповідачем виконавчого документу стягувачу без виконання.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що головним державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Скочипець А.Р. складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання зазначено п.6 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач, вважаючи дії державного виконавця та повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.6 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
В розумінні статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до ч.1 статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Водночас частиною 2 цієї статті визначено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до п. 6 ч.4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
Як слідує зі змісту оскаржуваного повідомлення, підставою про застосування відповідачем правових наслідків, передбачених ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», слугувала невідповідність виконавчого документа вимогам щодо його змісту, встановленим ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку дій та рішення суб»єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС України).
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 813/3185/16 (провадження №876/4677/1) накладено на керівника Львівської виправної колонії № 48 управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області Міськіва Юрія Андрійовича штраф за не виконання звіту про виконання судового рішення, а саме постанови Франківського районного суду м. Львова від 29 травня 2017 року у справі №813/3185/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Львівська виправна колонія №48" Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії і встановлення судового контролю у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що в грошовому еквіваленті становить 35240,00 грн (тридцять п'ять тисяч двісті сорок грн), з яких 17 620,00 грн (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) гривень стягнути в користь ОСОБА_1 та 17 620,00 грн (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) гривень - до Державного бюджету України.
При цьому, дана постанова не містить зазначення місця проживання чи перебування боржника ОСОБА_3, дати його народження, реєстраційного номеру облікової картки платника податків - боржника, що свідчить про невідповідність постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 (справа №813/3185/16) встановленим ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" вимогам до виконавчого документу, що унеможливлює належне її виконання державним виконавцем.
В силу приписів ч.3 ст. 373 КАС України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
В свою чергу, Законом № 1404-VIII визначено вичерпний перелік вимог до виконавчого документа, які є обов'язковими для органу, який його видав, а, також, визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії державного виконавця є правомірними, законними та ґрунтуються виключно на вимогах Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відсутність у виконавчому документі обов»язкових реквізитів має наслідком застосування правових наслідків, передбачених ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов"язання до вчинення дій не підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що стягувач за виконавчим документом не позбавлений права звернення до суду, що його видав, щодо приведення виконавчого документу у відповідність із зазначеними вимогами, і це не позбавляє його права пред'явити виконавчий документ до виконання.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року у справі №465/5415/18- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. О. Большакова
В. Я. Макарик