Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 346/5289/16-ц
провадження № 61-46762 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д.Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4;
представник позивача - ОСОБА_5;
відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10;
представники ОСОБА_6: ОСОБА_11, ОСОБА_12;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у складі судді Беркещук Б. Б. від 23 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Ясеновенко Л. В., Горейко М. Д., від 22 серпня 2018 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про виселення з незавершеного будівництвом будинку та усунення перешкод у користуванні майном.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з договорами дарування від 16 лютого 2016 року вона є власником незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, площею 0,1361 га, за цією ж адресою.
Вказувала, що відповідачі порушують її право власності на зазначене нерухоме майно, оскільки весною 2016 року вселилися у спірний незавершений будівництвом будинок без її згоди та відома з трьома малолітніми дітьми. Самовільно підключили до будинку електропостачання, газопостачання і не бажають виселитися з нього, чим перешкоджають їй у завершенні будівництва будинку та користування ним.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила суд: виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, із незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не чинити їй перешкоди у користуванні належними їй земельною ділянкою та незавершеним будівництвом будинком по АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, з трьома її малолітніми дітьми: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, з незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_4 перешкоди у користуванні належними їй земельною ділянкою та незавершеним будівництвом будинком по АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 по 551 грн 20 коп. витрат на оплату судового збору та по 2 тис. грн витрат на оплату правової допомоги.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що вона є власником незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки під ним, проте відповідачі, які самовільно вселилися у вказаний будинок, добровільно його звільнити не бажають, чим перешкоджають позивачці у завершені будівництва та чинять перешкоди у користуванні належним їй майном. Доводи ОСОБА_6, що житловий будинок й земельна ділянка належали йому та вибули з його володіння незаконно, безпідставні, спростовані преюдиційним судовим рішенням.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2018 року - без змін.
Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що відповідачі фактично проживають у спірному незавершеному будівництвом будинку, самовільно створивши умови для проживання у ньому, так як провели тимчасову газифікацію та електропостачання. Отже, такими неправомірними діями відповідачі чинять позивачці перешкоди у користуванні належним їй майном, оскільки звільнити будинок у добровільному порядку не бажають, чим перешкоджають ОСОБА_4 у проведенні будівельних робіт у будинку та не дають їй можливості закінчити його будівництво і користуватися ним на власний розсуд. Крім того, відповідачі чинять перешкоди позивачці у користуванні належною їй земельною ділянкою, площею 0,1361 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто порушують її право власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
23 січня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний недобудований будинок не було прийнято до експлуатації, оскільки ступінь його готовності складає лише 73 %, а тому позивачка фактично не набула права власності на житловий будинок, а є власником матеріалів та обладнання, які були використані у процесі будівництва. Таким чином, спірне нерухоме майно не може визнаватись житловим будинком, оскільки є незавершеним будівництвом, а тому судами всупереч вимогам закону було виселено відповідачів із вказаного нерухомого майна, яке не є житловим. При цьому судами не застосовано положення закону, які регулюють порядок та підстави виселення, зокрема положення ЖК України. Також суди не звернули уваги на те, що вказаний недобудований будинок хоча і не є житловим, проте для відповідачів є єдиним житлом, так як іншого місця проживання у них немає. Крім того, суди не дослідили усі обставини справи, зокрема обставин вселення відповідачів у спірний будинок, а також чи знала позивачка, укладаючи договір дарування, що у недобудованому будинку проживають відповідачі. Суди також помилково стягнули на користь позивачки витрати на правову допомогу, оскільки їх розмір нічим не обґрунтований, позивачкою не надано детальний опис виконаних адвокатом робіт.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи
Згідно з договорами дарування від 16 лютого 2016 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_14 в дар незавершений будівництвом будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1361 га, за цією ж адресою. Зазначене нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та її неповнолітні діти: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, 05 листопада 2015 року, проживають у недобудованому будинку, створивши тимчасові умови для проживання у ньому.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2013 року, що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_15, ОСОБА_16, третя особа - державний нотаріус Першої Коломийської районного державної нотаріальної контори ОСОБА_17, про визнання договору доручення та договорів купівлі-продажу житлового будинку, незавершеного будівництвом, та земельних ділянок недійсними.
ОСОБА_6 зареєстрований по АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 10, 11), а ОСОБА_7 та троє її дітей зареєстровані АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 215).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Положення статті 391 ЦК України передбачають, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За таких обставин суди дійшли до правильного висновку про те, що ОСОБА_4 є власником незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки під ним, проте відповідачі, які без її згоди та відома вселилися у вказаний будинок, добровільно його звільнити не бажають, чим перешкоджають позивачці у завершені будівництва та чинять перешкоди у користуванні належним їй майном.
Доводи касаційної скарги про те, що судами не застосовано положення закону, які регулюють порядок та підстави виселення, зокрема положення ЖК України, безпідставні, так як положення вказаного Кодексу регулюють порядок виселення з житлових будинків, а не з незавершеного будівництва, яке за юридичною природою не є житлом.
Посилання касаційної скарги на те, що спірний недобудований будинок є єдиним житлом для відповідачів спростовуються матеріалами справи, а саме ОСОБА_6 зареєстрований по АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 10, 11), а ОСОБА_7 та троє її дітей зареєстровані по АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 215).
Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо неврахування судами статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року у частині застосування балансу між інтересами сторін у справі, а також пропорційності втрачання у право відповідачів на житло. Судами доведено, що права відповідачів та дітей не порушені.
Посилання заявника щодо розміру стягнутих витрат на правову допомогу спростовуються квитанцією, наданою адвокатом ОСОБА_5 про оплату позивачем послуг у розмірі 4 тис. грн (т. 2, а. с. 12).
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк