Дата документу 18.02.2019 Справа № 336/375/18
Є.У. № 336/375/18 Головуючий у І-й інстанції: Суркова В.П.
Провадження № 22-ц/807/429/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
18 лютого 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 26.02.2009 року між сторонами був укладений кредитний договір у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок, який складається із заяви та Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 29000,00 грн.
Згідно п. 2.1.112.2 договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті з розрахунку 565/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.112.6 договору.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.21 договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.112.6.1 договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.
Як зазначив позивач, відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором виконує неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 20.12.2017 року має заборгованість у розмірі 23072,89 грн., з яких: 12904,90 грн. - відсотки за користування кредитом, 12540,96 грн. - пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1074,90 грн. - штраф (процентна складова).
Посилаючись на наведене, ПАТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 23072,89 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 лютого 2009 року між сторонами укладено кредитний договір у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок, який складається із заяви та Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 29000,00 грн. (а.с. 12-27).
Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 5-11), наданому на обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_3 нараховані відсотки у розмірі 12904,90 грн., пеня - 12540,96 грн., загальна заборгованість за кредитом - 21497,99 грн., заборгованість по судовим штрафам - 1574,90 грн., разом 23072,89 грн. (а.с. 5-11).
Досліджуючи обставини справи, суд першої інстанції виходив з наявних у справі матеріалів та наданих сторонами доказів.
Зокрема, суд першої інстанції зазначив про невідповідність наданого позивачем розрахунку заявленим вимогам.
Так, шляхом простого арифметичного складання заявлених у позові сум, загальна заборгованість становить 27020,76 грн. (12904,90 + 12540,96 + 1574,90). , натомість позивач проси в стягнути у позові меншу суму - 23072,89, така ж сума зазначена як підсумкова і у розрахунку позивача.
Позивач обмежився зазначенням про розгляд справи у його відсутність, хоча суд першої інстанції, враховуючи невідповідність розрахунків неодноразово ухвалював про розгляд справи за обов'язковою участю позивача (ухвала від 2. травня 2018 року, від 19 червня 2018 року)
В апеляційні скарзі позивач не спростовує свою обізнаність про виклики до суду, але зазначає, що у даному випадку суд мав, враховуючи арифметичну помилку розрахунку, обмежитися розміром заявлених вимог.
Судова колегія вважає такі твердження безпідставними, враховуючи, що суд у рішенні має навести розрахунки та розмір кожного параметру заборгованості, тож позбавлений можливості самостійно визичати який з них підлягає зменшенню.
До того ж помилковий розрахунок не був виправлений та уточнений позивачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані при апеляційному розгляді.
До апеляційної скарги не наданий оновлений або виправлений розрахунок, не міститься вимога про те, який розмір заборгованості підлягає стягненню по кожному з платежів ( тіло кредиту, проценти, пеня , штраф).
Позивачем також протягом розгляду справи та в апеляційній скарзі не зазначено внаслідок чого виникла помилка, та на якому етапі підрахунку ця помилка допущена і як вона вплинула на весь остаточний результат визначення розміру заборгованості по кожному з заявлених до стягнення платежів.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, судова колегія також звертає увагу на те, що надані позивачем обґрунтування позову не підтверджені належними доказами.
Так, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач подав заву про застосування строку позовної давності.
З доданих позивачем до позову матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся з заявою про отримання картки 26.02.2009 року та отримав картку НОМЕР_1, строк дії якої закінчився у грудні 2012 року.
За наданою позивачем до апеляційної скарги випискою з рахунку, відповідач користувався карткою до жовтня 2012 року , здійснюючи за допомогою картки покупки, розміщення депозиту тощо. ( а.с. 107).
В подальшому відповідачеві лише нараховувалася пеня, здійснювалося списання процентів за користування кредитним лімітом. за прострочений кредит, нараховувалися штрафи, що не відноситься до операцій, які можна вважати такими, що здійснені самим відповідачем.
У апеляційній скарзі немає жодних заперечень проти заяви позивача про застосування строку позовної давності.
Звертаючи увагу на зазначені обставини, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази на підтвердження власних вимог не можуть бути покладені в основу рішення про стягнення з відповідача грошових сум, позаяк не конкретизовані, суперечливі та не підтверджені жодними доками.
Зазначаючи про те, що картка відповідачеві відновлювалася, позивач разом з тим лише тільки до апеляційної скарги подав власну довідку про те, що відповідач отримував інші картки. При цьому жодних інших доказів на підтвердження цієї обставини не надав, як і не надав відомостей про те, що інші картки видавалися відповідачеві на тих же умовах що і первісно видана картка.
За таких обставин судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 18 лютого 2019 року.
Головуючий: О.В.Крилова.
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков