13 лютого 2018 року м. Київ
Справа № 761/36197/17-ц
Резолютивна частина постанови оголошена 13 лютого 2019 року
Повний текст постанови складено 14 лютого 2019 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
сторони: позивач Державне підприємство «Укркомунобслуговування»,
відповідач ОСОБА_3
треті особи: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Блискор Гарант»
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Державного підприємства «Укркомунобслуговування» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва ухваленого суддею Піхур О.В.19 вересня 2018 року повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2018 року в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, у справі за позовом Державного підприємства «Укркомунобслуговування» до ОСОБА_3, треті особи: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Блискор Гарант» про стягнення збитків, -
У жовтні 2017 року позивач ДП «Укркомунобслуговування» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Блискор Гарант» про стягнення збитків.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 22.04.2016 року №174 К/ОС «Про призначення на посаду директора підприємства «Укркомунобслуговування» ОСОБА_3 з 23.04.2016 року призначено на посаду директора підприємства «Укркомунобслуговування» на умовах контракту терміном з 23.04.2016 року по 22.04.2017 року включно. 22.04.2016 року між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального обслуговування України та відповідачем було укладено контракт № 14 від 22.04.2016 року. Розділом 3 Контракту прописані умови матеріального забезпечення директора, а саме згідно п. 3.1 за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, директору нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених директору: а) посадового окладу у розмірі 19347,12 грн. і фактично відпрацьованого часу. Наказом від 04.05.2016 року №42/3-к/тр «Про встановлення посадових окладів працівників ДП «Укркомунобслуговування», згідно контракту І, відповідачу встановлено розмір посадового окладу директора підприємства у сумі 19347,12 грн. та згідно даних розрахункових відомостей за період з травня 2016 року по квітень 2017 року відповідачу нараховувалася заробітна плата згідно зазначеного окладу. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 20.04.2017 №134 К/ОС «Про звільнення з посади директора Державного підприємства «Укркомунобслуговування» ОСОБА_3.» припинено дію контракту від 22.04.2016 №14, укладеного між позивачем та відповідачем. 21 квітня 2017 року звільнено відповідача з посади директора ДП «Укркомунобслуговування», за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. Відповідно Контракту №14 від 22.04.2016 року, а саме в розділі 3 якого прописані умови матеріального забезпечення директора, розмір посадового окладу Директора визначено як 12898,00 грн. Різниця між визначеними розмірами посадового окладу відповідача в двох примірниках контракту становить 6449,12грн. (19347,12 - 12898,00 = 6449,12 грн.). В результаті здійсненого перерахунку сум надмірно виплаченого доходу відповідачу, пов'язаною з різницею зазначеного розміру окладу визначеного Контрактом І та Контрактом II, сума надмірно виплачених коштів за період з травня 2016 року по квітень 2017 року включно становить 252294,06 грн. Позивач зазначає, що за період перебування на посаді директора підприємства з травня 2016 по квітень 2017 року включно, відповідачем внаслідок надання недостовірних відомостей до бухгалтерії підприємства, а саме надання неправдивого розміру посадового окладу директора підприємства, підприємству нанесено збитки в розмірі 538100,68 грн.
Справа №761/36197/17-ц
№ апеляційного провадження:22-ц-824/2701/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Тому, позивач просив суд визнати неправомірною суму посадового окладу директора Державного підприємства «Укркомунобслуговування» ОСОБА_3 за період з 22.04.2016 року по 21.04.2017 року в розмірі 19347,12 грн. та встановити суму обрахування посадового окладу директора Державного підприємства «Укркомунобслуговування» ОСОБА_3 за період з 22.04.2016 року по 21.04.2017 року в розмірі 12898,00 грн. відповідно до даних облікованих в наданій копії контракту №14 від 22.04.2016 року (Контракт 2) завіреного належним чином Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України; стягнути з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 538100,68 грн. та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року в задоволенні позову Державного підприємства «Укркомунобслуговування» до ОСОБА_3, треті особи: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Блискор Гарант» про стягнення збитків - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем ДП «Укркомунобслуговування» подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
В судовому засіданні представники ДП «Укркомунобслуговування» Ломовицький Б.Г.,Ходос Д.С. та представник третьої особи Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Сідловська А.В., підтримали доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_9, проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законністьта обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 22 квітня 2016 року №174 К/ОС ОСОБА_3 з 23 квітня 2016 року призначено на посаду директора підприємства «Укркомунобслуговування» на умовах контракту терміном з 23 квітня 2016 року по 22 квітня 2017 року включно (т.1 а.с. 13).
22 квітня 2016 року між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України та відповідачем було укладено контракт № 14 від 22 квітня 2016 року.
Наказом ДП «Укркомунобслуговування» №39-к/тр від 22.04.2016 року ОСОБА_3 призначено на посаду директора, який приступив до своїх обов'язків (т.1 а.с. 20).
Наказом від 04 травня 2016 року №42/3-к/тр відповідачу встановлено розмір посадового окладу директора підприємства у сумі 19347,12 грн. (т.1 а.с. 21-22).
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 20 квітня 2017 року №134 К/ОС припинено дію контракту від 22 квітня 2016 року №14, укладеного між позивачем та відповідачем, 21 квітня 2017 року звільнено відповідача з посади директора ДП «Укркомунобслуговування» за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (т.1 а.с. 23).
В позовні й заяві позивач зазначає, що за період перебування на посаді директора підприємства з травня 2016 по квітень 2017 року включно, відповідачем внаслідок надання недостовірних відомостей до бухгалтерії підприємства, а саме надання неправдивого розміру посадового окладу директора підприємства, підприємству нанесено збитки в розмірі 538100,68 грн.
У візиві на апеляційну скаргу, представник відповідача зазначає, що інформація стосовно фонду оплати праці директора ДП «Укркомунобслуговування» ОСОБА_3, яка розраховувалася на підставі посадового окладу 19347,12 грн., щоквартально подавалася до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства у вигляді фінансових планів підприємства та звітів про виконання фінансових планів, при цьому з 22 квітня 2016 року по 21 квітня 2017 року, коли ОСОБА_3 працював на посаді директора підприємства, у Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства не було ніяких зауважень стосовно фонду оплати праці директора, питання виникли тільки після звільнення ОСОБА_3 з посади за власним бажанням та висунення ним вимоги провести з ним остаточні розрахунки, тому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 №1114-р затверджено Перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ організацій, що належить до сфери управління Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України.
Відповідно до зазначеного Розпорядження ДП «Укркомунобслуговуння» належить до сфери управління Мінрегіону.
ДП «Укркомунобслуговуння» діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 23.02.2012 № 80.
Відповідно до пункту 10.2 Статуту ДП «Укркомунобслуговуння» передбачено, управління підприємством здійснюється його Директором, який призначається Уповноваженим органом управління. Директор підприємства є підзвітним Уповноваженому органу управління.
Призначення Директора Підприємства на роботу здійснюється уповноваженим органом управління на умовах, визначених у контракті, в якому зазначаються строк контракту, права, обов'язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, порядок та умови розірвання контракту звільнення з посади директора (пункт 10.3 Статуту).
Директор несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань, що визначені Статутом, формування та виконання фінансових планів, дотримання державної та фінансової Дисципліни, ефективне використання та збереження державного майна та коштів, які знаходяться у віданні Підприємства, дотримання законодавства України (пункт 10.6.4 Статуту).
Відповідно до ч. 3 статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно пункту 1.1. Контракту директор зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність з урахуванням фінансового плану підприємства, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а Орган управління майна зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення організації праці директора.
Пунктом 1.3 Контракту передбачено, що директор, який уклав цей контракт, є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов'язків підприємства, передбачених актами чинного законодавства України, статутом підприємства, іншими нормативними документами.
Директор підзвітний Органу управління майна у межах, встановлених чинним законодавством України, статутом підприємства та цим контрактом (пункт 1.5 контракту).
Закон України «Про оплату працю» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону передбачено, що джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
Відповідно до ст. 20 Закону оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, Розділом 3 Контракту №14 від 22 квітня 2016 року (перший варіант) прописані умови матеріального забезпечення директора, а саме згідно п. 3.1 за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, директору нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених директору: а) посадового окладу у розмірі 19347,12 грн.
Відповідно Контракту №14 від 22 квітня 2016 року (другий варіант), а саме в розділі 3 якого прописані умови матеріального забезпечення директора, розмір посадового окладу Директора визначено як 12898,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитківу результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Пред'явлення вимоги про визнання неправомірною суми посадового окладу директора та встановлення суми обрахування посадового окладу в розмірі 12898,00 грн., стягнення збитків в розмірі 538100,68 грн. покладає на позивача обов'язок довести, що збитки не є абстрактними, а дійсно були спричинені з вини відповідача.
Позивач повинен довести також, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка призвела до надмірно сплачених коштів у вигляді заробітної плати.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16.
Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
В даному випадку суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутній один із обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення - факт наявності незаконних дій відповідача за період нарахування йому заробітної плати, крім того, контракт № 14 від 22 квітня 2016 року, який був підставою для нарахування заробітної плати, незаконним не визнавався.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, оскільки не доведено вину відповідача та відповідно не надано доказів цієї вини, крім того, позивач не звертався до суду із позовними вимогами про визнання одного з контрактів недійсним або підробленим, доводи позивача про визнання неправомірними сум посадового окладу відповідача та спричинення ним збитків не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Державного підприємства «Укркомунобслуговування»- залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М.Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І.Шкоріна