справа № 372/3159/18 2-1683/10 Головуючий у 1 інстанції: Зінченко О.М.
провадження № 22-ц/824/1555/2019 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
Іменем України
13 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: - Олійника В.І.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,
при секретарі Задорожній О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції про захист прав споживачів, -
У жовтні 2018року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив зупинити стягнення на підставі виконавчого документа до завершення розгляду скарги на рішення та дії державного виконавця, визнати неправомірними рішення та дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Борискевича А.І. щодо винесення постанови від 11.08.2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні ВП №52004714, визнати неправомірними рішення та дії державного виконавця, пов'язані з визначенням вартості й оцінки майна.
В обґрунтування скарги зазначав, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16.12.2010 року у цивільній справі №2-1683/10 позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київського регіональної дирекції задоволено частково. Рішення набрало законної сили 27.12.2010 року.
На підставі вказаного рішення 30.11.2011 року видано виконавчий лист №2-1683/10. Постановою головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Борискевича А.І. від 22.08.2016 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-1683/10. 11.08.2017 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні ВП №52004714.
Заявник зазначав, що під час здійснення виконавчого провадження №52004714 державним виконавцем приймалося рішення та вчинялись дії щодо його майна, щодо якого не приймалося рішення Обухівського районного суду Київської області від 16.12.2010 року у цивільній справі №2-1683/10.
На підставі викладеного заявник вважав неправомірними та незаконними рішення та дії державного виконавця у виконавчому провадженні №52004714 (постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.08.2017 року, звіт про оцінку нерухомого майна від 02.07.2018 року, складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Приватна експертна служба», заявку на реалізацію арештованого майна від 10.09.2018 року, оскільки вони суперечать резолютивній частині рішення суду.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2018 року в задоволенні скарги відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скарга є необґрунтованою.
Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 грудня 2010 року у цивільній справі №2-1683/10 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором і звернення стягнення на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції про захист прав споживачів позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції задоволено частково.
Розірвано кредитний договір №223367911 від 21.08.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.08.2008 року в розмірі 1169649 грн. 34 коп. та відповідно до договору іпотеки від 21.08.2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,1500 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована в селі Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області, та належить ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 22 квітня 2008 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за №010833100230.
Визначено способом звернення стягнення реалізацію предметуу іпотеки (вказаної земельної ділянки) через прилюдні торги.
Також встановлено початкову ціну реалізації того ж предмету іпотеки (вказаної земельної ділянки) не нижче зазначеної в договорі іпотеки від 21.08.2008 року в сумі 1354547 грн.
Різницю від реалізації предмету іпотеки повернути ОСОБА_5 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції судові витрати в розмірі 1820 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції про захист прав споживачів відмовлено.
На виконання вказаного вище рішення видано виконавчий лист №2-1683/10 від 30.11.2011 року і 22.08.2016 року головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Борискевичем А.Б. відкрито виконавче провадження №52004714.
Заявнику під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №5204714 стало відомо про те, що об'єкт нерухомості, а саме, земельна ділянка площею 0,15 га., яка належить ОСОБА_2, на підставі державного акту на право власності на землю НОМЕР_1 від 22.04.2008 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею за адресою: АДРЕСА_1.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В ході судового розгляду встановлено, що дії державного виконавця були вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та в межах повноважень, і права чи свободи сторін виконавчого провадження не були порушені.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що наведені у скарзі факти не знайшли свого підтвердження в суді, а тому скарга є необґрунтованою і в її задоволенні суд вірно відмовив.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: