справа №1340/4048/18
05 лютого 2019 року м. Львів
11 год. 27 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Торопчина О.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3) про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу № 2756 від 03.08.2018 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби; визнання протиправним та скасування наказу № 537о/с від 16.08.2018 про звільнення позивача зі служби в поліції, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідно до наказу № 2756 від 03.08.2018; поновлення позивача на посаді командира 4 роти Батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Львівській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років, стягнувши з відповідача в особі ГУ НП у Львівській області на користь позивача заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. У разі задоволення позову, позивач просив рішення суду в частині поновлення позивача на службі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання, а також встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відсутність доведеного у законному порядку факту вчинення позивачем кримінального правопорушення, виключає його звільнення з підстав порушення службової дисципліни, оскільки рішення про накладення дисциплінарного стягнення є передчасним. В той же час, наказ від 03.08.2018 став підставою для звільнення ОСОБА_1 наказом від 16.08.2018, а не обвинувальний вирок суду, у період тимчасової непрацездатності позивача. Позивач вказує, що у дисциплінарному наказі № 2756 від 03.08.2018 року відповідачем фактично відображені підстави та обставини затримання позивача прокуратурою Львівської області за вчинення злочину, оголошення про підозру, а не порушення службової дисципліни. В обґрунтуванні наказу (про наявність дисциплінарного проступку) відповідачем наведено лише загальну інформацію щодо діючих нормативно-правових актів, зокрема, Дисциплінарного статуту ОВС, Присяги працівника поліції, Закону України «Про Національну поліцію». Позивач також наголошує на тому, що приписами ч. 3 ст. 70 Закону України «Про Національну поліцію», передбачено, що поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Вважає, що порушення службової дисципліни, про яке йдеться в оскаржуваному наказі від 03.08.2018 року № 2756 пов'язане з підозрою (обвинуваченням) позивача саме у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Ухвалою суду від 13.09.2018 провадження у цій справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
29.11.2018 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 29.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судових засіданнях позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав, як і не подав відзиву на позову заяву.
Підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ст. 205 КАС України не встановлено.
Суд заслухав вступне слово позивача, представника позивача, з'ясував фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини та встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1, проходив службу в органах внутрішніх справ України з 20.11.2002 по 06.11.2015, у Національній поліції України - з 07.11.2015, на посаді - з 02.04.2018 (з 20.06.2017 по 02.04.2018 наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 484 о/с, ОСОБА_1 тимчасово виконував обов'язки командира роти № 4 БПОП).
Наказом № 1975 від 01.06.2018 (а.с. 33) відповідачем призначено службове розслідування у зв'язку з отриманням 30.05.2018р. інформації про затримання 30.05.2018 працівниками Здолбунівського МРВ УСБ України у Рівненській області та прокуратури Львівської області, в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України командира роти № 4 БПОП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12017180000000062 від 01.04.2017, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 303, ст. 198, ст. 193 Кримінального кодексу України.
04.06.2018 року на адресу ГУНП у Львівській області надійшов лист з прокуратури Львівської області (а.с. 32) з інформацією про таке: слідчим відділом прокуратури Львівської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017180000000062 від 01.04.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369, ст. 198, ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 303 Кримінального кодексу України».
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що поліцейський БПОП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4, під час робочого часу займався сутенерством. Водночас, ОСОБА_4, з метою укриття факту невиходу на роботу передавав неправомірну вигоду командиру 4 роти БПОП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1
30 травня 2018 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 303 Кримінального кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, керуючись вимогами ст. ст. 36, 93 Кримінального процесуального кодексу України, заступник прокурора Львівської області просив призначити службове розслідування з приводу невиходу службових осіб БПОП ГУНП у Львівській області на роботу за період з 2016 по 2018 рік та здійснення ними протиправної діяльності.
Також провести вказане розслідування у найкоротший термін, а копію висновку та матеріалів службового розслідування скерувати до прокуратури Львівської області (а.с. 32).
Наказом № 2047 від 07.06.2018 (а.с. 34) до службового розслідування призначеного наказом ГУНП у Львівській області № 1975 від 01.06.2018 додатково залучено провідного спеціаліста СВА ГУНП у Львівській області ОСОБА_5
За наслідками службового розслідування відповідачем складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками БПОП ГНПУ у Львівській області (а.с. 36-58), згідно з яким проведеним службовим розслідуванням установлено, що командир роти № 4 БПОП ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1, приховуючи факти систематичних невиходів підлеглого йому сержанта поліції ОСОБА_4 на роботу, 30.05.2018 близько 23:45 год. на пл. Митній, 6, у м. Львові, отримав від останнього неправомірну вигоду - грошові кошти в сумі 6500,00 грн., після чого був затриманий працівниками слідчого відділу прокуратури Львівської області та Здолбунівського МРВ Управління СБУ у Рівненській області. Такими своїми діями ОСОБА_1 грубо порушив вимоги ст. 18 Закону України «Національну поліцію», відповідно до якої він, як працівник поліції зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.
Висновком службового розслідування запропоновано за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейською, вимоги п.п. 1,2 ч. 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України № 987 від 04.12.2017 та вимоги п. 5 розділу І, п. 1 розділу II «Правил етичної поведінки поліцейського», затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, на командира роти № 4 БПОП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції (а.с. 57).
03.08.2018 року відповідачем (за підписом Т.в.о. начальника ГУНП у Львівській області полковника поліції Сабанюка Т.Р.) видано оскаржуваний наказ № 2756 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (а.с. 11)
16.08.2018 року відповідачем видано наказ № 537 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, на підставі п. 6 ч. І ст. 77 Закону України: «Про Національну поліцію», у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідно до наказу № 2756 від 03.08.2018 року (а.с. 12).
Позивач не погоджуючись із цими наказами, вважаючи такі протиправними та такими, що слід скасувати звернувся для відновлення своїх прав до суду із цим позовом.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суд згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Спірні правовідносини регулюються законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України № 3460-IV від 22.02.2006 (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
ОСОБА_1 є працівником поліції, був прийнятим на службу та проходив її на підставі Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон), яким врегульовано правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, в тому числі порядок призначення та звільнення поліцейських зі служби.
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з п. 4 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України за № 3460-IV від 22.02.2006 (далі - Дисциплінарний статут ОВС України).
Службова дисципліна, відповідно до ст.1 Закону України «Про Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ України» дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до положень ст. ст. 2, 5 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.
Згідно зі ст. 1 Дисциплінарного статуту ОВС України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту ОВС України передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Приписами ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ст. 14 Статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Судом встановлено, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції накладене на позивача наказом № 2756 від 03.08.2018 за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейською, вимоги п.п. 1,2 ч. 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 № 987 та вимоги п. 5 розділу І, п. 1 розділу II «Правил етичної поведінки поліцейського», затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179.
Підставою для видання спірного наказу є висновок службового розслідування за фактом за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками БПОП ГНПУ у Львівській області.
Відповідно до п. 8.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 230 від 12.03.2013, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
Згідно з п. 8.3 цієї Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про:
- обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;
- час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;
- посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;
- наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками;
- умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього;
- вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено;
- наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
Згідно зі ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 878 від 28.10.2015, Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 877 від 28.10.2015, з метою організації діяльності підрозділів поліції особливого призначення головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві наказом Міністерства внутрішніх справ України № 987 від 04.12.2017 затверджено Положення про підрозділи поліції особливого призначення, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27.12.2017 за № 1565/31433 (далі - Положення).
Згідно з пунктом 13 розділу VI Положення, питання щодо порушення клопотань перед керівництвом Головного управління Національної поліції (далі - ГУНП) про заохочення поліцейських, працівників підрозділів, у тому числі про нагородження державними нагородами, присвоєння поліцейським спеціальних звань поліції та рангів держслужбовцям, а також щодо накладення на них дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни належать до компетенції керівників (командирів) підрозділів поліції особливого призначення ГУНП в областях та м. Києві.
Однак згідно з листом «Про надання інформації» батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Львівській області від 24.01.2019р. (а.с. 158) в період липня-серпня 2018 року на адресу ГУНП у Львівській області клопотання командування БПОП ГУНП у Львівській області про накладення на капітана поліції ОСОБА_1 (екс-командира роти № 4 батальйону) дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не вносилось.
Вищенаведене свідчить про порушення відповідачем порядку накладення на позивача дисциплінарного стягнення, оскільки керівником (командиром) підрозділу поліції особливого призначення клопотання перед керівництвом Головного управління Національної поліції про накладення на позивача дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни не подавалося.
З урахуванням вищевикладеного та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність наказу відповідача № 2756 від 03.08.2018, в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції та про його скасування.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Судом встановлено, що позивача наказом № 537 о/с від 16.08.2018, у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідно до наказу № 2756 від 03.08.2018, звільнено з поліції в період тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному), що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського (а.с.14).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» визначено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Оскільки судом встановлено протиправність наказу відповідача № 2756 від 03.08.2018, в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, то прийнятий у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення наказ № 537 о/с від 16.08.2018 у період тимчасової непрацездатності є протиправним та підлягає скасуванню в частині звільнення позивача.
Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що обставини, які стали підставою для накладення на капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та не вказують у достовірний спосіб на протиправну поведінку позивача, яка може мати своїм наслідком звільнення в порядку дисциплінарної відповідальності, оскільки не узгоджуються з вимогами Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підписана: 04.11.1950; ратифіковано: 17.07.1997; набрала чинності для України: 11.07.1997), де держава зобов'язана виконати позитивне зобов'язання у вигляді проведення ефективного розслідування.
Враховуючи, що Законом України «Про Національну поліцію» не врегульовано питання поновлення на службі, суд вважає за доцільне застосувати в даному випадку норми Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби» № 753/11/13-10 від 26.05.2010 зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 19 постанови № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 27.05.2014 у справі № 21-108а14 та від 28.10.2014 року у справі № 21-484а14.
При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд також враховує висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14, відповідно до яких закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями про обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).
Враховуючи висновок суду про протиправність наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 2756 о/с від 03.08.2018 та № 537 о/с від 16.08.2018, в частині звільнення позивача та беручи до уваги вимоги ч. 1 ст. 235 КЗпП України, ОСОБА_1 слід поновити на посаді, з 17.08.2018.
Оскільки судом встановлено факт протиправності звільнення позивача із займаної посади, відтак, період часу з 17.08.2018 по 05.02.2019 є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Згідно з довідкою ГУНП у Львівській області № 408 від 26.10.2018 сума одноденного грошового забезпечення позивача становить 207,57 грн. (12661,71 грн./61 робочий день) (а.с. 97).
Пунктом 6 розділу III «Окремі питання виплати грошового забезпечення» Порядку та умову виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України № 260 від 06.04.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про стягнення із ГУНП у Львівській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.08.2018 по 05.02.2019 35909,61 грн. (173 днів х 207,57 грн.).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України рішення в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць, підлягає до негайного виконання.
Згідно з довідкою ГУНП у Львівській області № 408 від 26.10.2018 негайному виконанню підлягає стягнення середнього заробітку на користь позивача з відповідача за один місяць 6330,85 грн. (12661,71грн./2).
Суд критично оцінює покликання позивача на те, що у разі задоволення судом позову ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській області, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу слід обчислювати виходячи з приписів абз. 2 розділу 2 Постанови № 100, а саме якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці та надано до матеріалів справи довідка № 408 від 26.10.2018 не відображає реального грошового забезпечення позивача. Оскільки позивач впродовж останніх двох місяців не працював, тому що був відсторонений від посади, відтак і не отримав повного грошового забезпечення, а саме, надбавок, премій додаткових доплат, тощо
Матеріалами справи, а саме послужним списком позивача підтверджено, що його звільнено із займаною посади наказом від 16.08.2018, інших записів про звільнення зі служби чи її припинення послужний список не містить.
Позивач помилково ототожнює звільнення та відсторонення від посади.
Відсторонення особи від посади має тимчасовий характер, і його слід відрізняти від звільнення з роботи, яке вирішується відповідно до вимог трудового законодавства. Відсторонення від посади обмежено строком не більше двох місяців, який може бути продовжений відповідно до вимог, передбачених ст. 158 Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому, позивачем самостійно надано до матеріалів справи довідку про доходи Головного управління Національної поліції у Львівській області № 408 від 26.10.2018 із сумами нарахованого грошового забезпечення за червень та липень 2018 (а.с.97).
Крім цього, в ході судового розгляду до останнього судового засідання, позивачем суми зазначені у цій довідці не оскаржувались.
Оскільки питання правильності визначення сум у цій довідці не охоплюється предметом розгляд у цій справі, суд обчислених згідно з наведеними вище приписами законодавства, виходячи із сум саме вказаних у цій довідці.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (чинний), судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 2765 від 03.08.2018 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 537о/с «По особовому складу» від 16.08.2018 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідно до наказу № 2756 від 03.08.2018.
4. Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на посаді командира 4 роти Батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Львівській області у Львівській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років.
5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ: 40108833) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 35909 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн 61 коп. з проведенням усіх вирахувань відповідно до чинного законодавства.
6. Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 6330 (шість тисяч триста тридцять) грн. 85 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2019.
Суддя Качур Р.П.