Справа № 369/2090/15-ц
Провадження № 2/369/3071/18
Іменем України
27.12.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Дубас Т.В.,
при секретарі Ріпка Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 університету біоресурсів і природокористування України до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач ОСОБА_1 університет біоресурсів і природокористування України звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що між ОСОБА_1 університетом біоресурсів і природокористування України, який є бюджетною установою та ОСОБА_2 було укладено договір найму житла від 16.10.2013 р. № 024/12-13.
Згідно з умовами вищезазначеного договору університет зобов'язується надати відповідачу житлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Генерала Родимцева 1 а, гуртожиток № 12, кім. 304, а відповідач зобов'язується вносити до 15 числа кожного місяця плату за житло в сумі 2900 (дві тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок Університету.
Університет добросовісно виконував взяті на себе зобов'язання згідно договору, а відповідач зобов'язання по оплаті виконував не в повній мірі.
Відповідач 10.07.2014 р. отримав від університету претензію від 04.07.2014 р. №2098 про стягнення заборгованості, але вимоги задоволені не були і відповіді на претензію від відповідача не надійшло.
20.11.2014 року відповідачу було повторно надіслано претензію від 17.11.2014 р. №3512 з повідомленням.
Листом від вх. 28.11.2014 р. № 4256 на електрону адресу університету надійшла відповідь на претензію від 17.11.2014 р. № 3512, де було вказано, що відповідач не визнає свою заборгованість, оскільки зобов'язання по оплаті за житло, на його думку, виконане в повній мірі, що підтверджує копіями банківських квитанцій про оплату за проживання в гуртожитку.
Позивач зазначив, що в копіях квитанцій, які надіслав відповідач вказаний старий розрахунковий рахунок, який з 31.12.2013 р. був закритий.
Університет 11.01.2014 р. отримав від Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві «Повідомлення про відкриття рахунків» в якому зазначені нові рахунки.
Про зміну рахунка відповідача неодноразово було проінформовано комендантом гуртожитку, черговими по гуртожитку та об'явою на інформаційній дошці гуртожитку. В претензії від 04.07.2014 р. № 2098, яку відповідач отримав 10.07.2015 р. був вказаний дійсний рахунок, проте відповідач здійснив оплату на закриті рахунки, про що свідчать копії банківських квитанцій.
Станом на 20.02.2015 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка становить 11 600 грн.
Тому, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь за договором найму житла від 16.10.2013 року № 024/12-13 суму основного боргу, що становить 11 600 грн., збитки від інфляції, що становлять 1 792,20 грн., три проценти річних від простроченої суми, що становить 204,75 грн. та судовий збір.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.04.2015 року позов та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 університету біоресурсів і природокористування України суму основного боргу 11 600 грн., збитки від інфляції 1 792,20 грн. та три проценти річних від простроченої суми 204,75 грн., а всього 13 596,95 грн, та судові витрати.
У червні 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2018 року задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення від 14.04.2015 року та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
31.10.2018 року до сулу надійшли заперечення ОСОБА_2 проти позовних вимог, у яких просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що позивачем заборгованість за договором найму розраховувалась непослідовно, причини не зарахування платежів, які ним добросовісно сплачено на рахунок позивача не зазначено, у зв'язку із чим підстави для повторного стягнення з нього плати за проживання відсутні.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 30.11.2018 року.
У судове засідання представник позивача не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача подала до суду заяву, згідно якої просила розгляд справи провести у її відсутності. Позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
У судове відповідач не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, знаходить що позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Статтею 127 ЖК Української РСР та п. 2 "Примірного положення про гуртожитки", затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року №208 визначено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
Відповідно до п. 18 "Примірного положення про гуртожитки", затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року №208 визначено, що робітники, службовці, студенти, учні, а також інші громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов'язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги відповідно до пункту 38 цього Примірного положення.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру.
Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.
Судом встановлено, що 16.10.2013 року між позивачем ОСОБА_1 університетом біоресурсів і природокористування України та відповідачем по справі, ОСОБА_2, було укладено договір найму житла № 024/12-13.
Згідно п. 1.1 вказаного договору позивач надав відповідачеві та членам його сім'ї у користування житлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Генерала Родимцева, 1-А, гуртожиток № 12, кім. 304.
Згідно п. 2.1.4 договору позивач зобов'язаний подавати, в установленому порядку, інформацію про перелік і режим надання житлово-комунальних послуг, їх вартість та споживчі властивості, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів і нормами споживання.
Згідно п. 2.2.14 договору відповідач зобов'язаний вносити до 15 числа кожного місяця плату за житло в сумі 2 900,00 грн. на розрахунковий рахунок університету. Плата за проживання проводиться з дня надання жилого приміщення, згідно наказу ректора університету незалежно від дати фактичного поселення і припиняється з дня виселення з приміщення.
П. 4.1.6 та п. 4.1.7 договору передбачено, що позивач має право вимагати від мешканця своєчасного внесення плати за користування житловим приміщенням, переглядати розмір плати за проживання в гуртожитку в разі офіційної зміни тарифів і цін на комунальні послуги, електроенергію, газ, тощо.
Згідно договору найму житла позивач мав наступні реквізити: р/р. 31252273211547 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 00493706.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно повідомлення Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про відкриття рахунків від 11.01.2014 року, розрахунковий рахунок позивача було змінено на 31258206216289, а датою його відкриття вказано 11.01.2014 рік.
Відповідач неодноразово повідомлявся про зміну рахунку, що стверджується копіями претензій про стягнення грошових коштів від 04.07.2014 року № 2098 та 17.11.2014 року № 3518, які надсилались на адресу останнього. Однак, згідно копій квитанцій про оплату, здійснював оплату на закриті рахунки.
Відповідно до п. 30.1. ст. 30 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
У зв'язку з зазначеним станом на 20.02.2015 року відповідач має заборгованість по оплаті за житло, яка становить 11 600 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суд вважає також за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача збитки від інфляції, що становлять 1 792,20 грн., три проценти річних від простроченої суми, що становить 204,75 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі були порушені права позивача, що спричинило виникнення заборгованості перед останнім, а тому вимоги по даному позову підлягають до задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 243 грн 60 коп.
Відповідно до ст.ст. 15, 16, 526, 610, 625, ч.ч. 1, 2 ст. 810, ч. 3 ст. 815, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 820 ЦК України, ст.ст.127,131 ЖК УРСР, п.2, п.18 "Примірного положення про гуртожитки", затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 №208, ст.ст. 3, 10,60, 88, 208, 209, ст.ст. . 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280, 281 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 університету біоресурсів і природокористування України до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 університету біоресурсів і природокористування України суму основного боргу 11 600 грн., збитки від інфляції 1 792,20 грн. та три проценти річних від простроченої суми 204,75 грн., а всього 13 596,95 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 університету біоресурсів і природокористування України судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Повний текст рішення суду складено 02.01.2019 року.
Суддя: Дубас Т.В.