11 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4332/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гіглави О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Костіної А.В.,
представників відповідача - Андрусів А.Б., Сиромятнікова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Головного управління Національної поліції в Полтавській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні та зобов'язання провести відповідні виплати, -
05 грудня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про:
- стягнення з управління на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні за період з 17 жовтня 2018 року по 29 листопада 2018 року у сумі 14453,16 грн;
- зобов'язання управління провести позивачу виплату середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні в сумі 14453,16 грн.
Підставою даного позову є затримка відповідача у проведенні повного розрахунку при звільненні позивача, за прострочення якого, на думку останнього, має стягуватися середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 10.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
08.01.2019 до суду надійшло клопотання від Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду у зв'язку з пропуском останнім строку звернення до суду. Вказане клопотання відповідач мотивує тим, що оскільки ОСОБА_3 вважається звільненим зі служби в поліції 17.10.2018 на підставі наказу Головного Управління Національної поліції в Полтавській області від 16.10.2018 №510 о/с, то 18.10.2018 (наступний день після звільнення) йому було достеменно відомо про невиплату одноразової грошової допомоги при звільненні, та, як наслідок, про порушення його прав та інтересів. Однак, з даним позовом про стягнення з управління на його користь середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні ОСОБА_3 звернувся лише 05.12.2018, тобто з пропуском місячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, наявні всі підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду у зв'язку з пропуском останнім строку звернення до суду.
В судовому засіданні представники відповідачів клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримали, просили суд його задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву (клопотання) про розгляд справи за його відсутності.
У письмовому запереченні проти клопотання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, ОСОБА_3 вказав, що такий строк ним не пропущено з огляду на положення частини другої статті 233 КЗпП України, які визначають необмежений строк звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати, до складу якої, на його думку, входить одноразова грошова допомога при звільненні.
Суд, оцінивши доводи клопотання Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
За приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому, згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу, за статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З огляду на наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Як слідує з матеріалів справи, згідно наказу Головного Управління Національної поліції в Полтавській області від 16.10.2018 №510 о/с ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції 17.10.2018.
Відповідно до банківської виписки по картковому рахунку ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 24294,10 грн останньому фактично виплачено лише 29.11.2018, а відтак, саме з вказаної дати має обраховуватися початок перебігу строку звернення позивача до суду з даним позовом.
Матеріали справи свідчать про те, що позовну заяву до суду ОСОБА_3 подано 05.12.2018.
Тобто, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем було дотримано як місячний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, так і тримісячний строк, визначений Кодексом законів про працю України.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Головного управління Національної поліції в Полтавській області про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 243, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Полтавській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали складено 12 лютого 2019 року.
Суддя О.В. Гіглава