Ухвала від 31.01.2019 по справі 910/21840/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

31.01.2019Справа № 910/21840/17

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши, при секретарі судового засідання Мазур В.М., у відкритому судовому засіданні

скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби

м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Любов Іванівни

у справі № 910/21840/17

за позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві

до відповідача публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 2 672 724,46 грн.

За участю представників сторін:

від скаржника: Дорогін К.Ю., довіреність б/н від 01.11.2018р.;

від позивача: не з'явились;

від ВДВС: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у м. Києві звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 2 672 724,46 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2018р., повний текст підписаний 16.05.2018р., (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018р., позовні вимоги Державної екологічної інспекції у м. Києві задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 2 672 724,46 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства на поточний розрахунковий рахунок 33110331700007 в банк управління Державного казначейства в м. Києві, одержувач УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, код банку 820019, код бюджетної класифікації 24062100, а також стягнуто з відповідача на користь Державної екологічної інспекції у м. Києві 40 090,87 грн. судового збору.

13.09.2018р. Господарським судом міста Києва на виконання рішення від 29.03.2018р. у справі № 910/21840/17 видано відповідні накази.

23.11.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла скарга публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення та дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Любов Іванівни, у якый скаржник просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І., щодо складення та пред'явлення до виконання платіжних вимог від 13.11.2018р. № 57555094 та № 57555906;

- скасувати платіжні вимоги Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 13.11.2018 року № 57555094 та № 57555906;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 13.11.2018 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесену в межах виконавчого провадження № 57555094;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 13.11.2018 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесену в межах виконавчого провадження № 57555906;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 30.10.2018 року про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження № 57555094;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 20.11.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57555094;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 20.11.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57555906;

Розпорядженням Керівника апарату суду від 23.11.2018р. № 05-23/2019 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи № 910/21840/17, у зв'язку із направленням судді Ковтуна С.А. до Національної школи суддів України, в провадженні якого перебувала справа.

За результатами повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи, на підставі протоколу від 23.11.2018р., скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення та дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Любов Іванівни передано на розгляд судді Привалову А.І.

У той же час, судом було встановлено, що 17.10.2018р. справа № 910/21840/17, за якою подана скарга, була направлена до Північного апеляційного господарського суду, у зв'язку з надходженням касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018р.

Отже, на час подання скарги публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" матеріали справи №910/21840/17 у Господарському суді міста Києва були відсутні.

29.12.2018р. матеріали справи № 910/21840/17 повернуто до Господарського суду міста Києва разом з постановою Верховного Суду від 20.11.2018р., якою рішення суду від 29.03.2018р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки матеріали справи № 910/21840/17 було повернуто до Господарського суду міста Києва, підлягало вирішенню питання щодо прийняття скарги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення та дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Любов Іванівни до провадження.

Дослідивши матеріали скарги, судом було встановлено, що скаржником до скарги, створеної та підписаної 22.11.2018р., не додано доказів надіслання на адресу позивача (стягувача) та органу державної виконавчої служби копії скарги з доданими до неї доказами листом з описом вкладення, у зв'язку з чим ухвалою від 14.01.2019р. скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення та дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Любов Іванівни залишено без руху. Встановлено публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" строк на усунення недоліків скарги 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали.

16.01.2019р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли докази на виконання ухвали суду від 14.01.2019р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019р. прийнято скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Любов Іванівни до провадження. Розгляд скарги призначено на 31.01.2019р.

Представник скаржника у судовому засіданні скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Представники позивача та ВДВС у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали скарги, надані заперечення та пояснення, заслухавши пояснення представників учасників справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Подана скарга мотивована тим, що державним виконавцем в межах виконавчих проваджень №57555906 та №57555094 не виносились та не надсилались публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

У зв'язку із чим, скаржник вважає складення державним виконавцем платіжних вимог, їх скерування до фінансової установи та стягнення сум виконавчого збору та витрат виконавчого провадження з рахунків боржника за умови не винесення вказаних постанов, визначених чинним законодавством в якості обов'язкових правових підстав для вчинення відповідних дій, є грубим порушенням порядку вчинення виконавчих дій та примусового виконання рішень, встановленого Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що дії зі складення платіжних вимог мають бути визнані протиправними, а самі платіжні вимоги - скасовані.

З огляду на вчинення державним виконавцем виконавчих дій, на думку скаржника, без достатніх правових підстав у вигляді відсутності постанов про стягнення виконавчого збору, останній просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 13.11.2018 року, вчинені без достатніх правових підстав, а також постанови від 20.11.2018 року про закінчення виконавчих проваджень №57555094 та № 57555906.

Необхідність скасування постанов від 20.11.2018 року про закінчення виконавчих проваджень №57555094 та № 57555906 скаржник також обґрунтовує тим, що визнання судом протиправними дій виконавця зі складення платіжних вимог та їх скасування матиме правовим наслідком повернення стягнутих виконавцем з боржника грошових коштів, та як наслідок - відсутність визначених постановами про закінчення виконавчих проваджень правових підстав для їх фактичного закінчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права виконавця під час здійснення виконавчого провадження визначені ч. 3 вказаної статті, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 вказаної статті).

Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, судом встановлено, що постановою від 30.10.2018р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Любов Іванівною було відкрито виконавче провадження №57555094 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.09.2018р. №910/21840/17, якою в тому числі стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 4 009,09 грн.

Постановою від 30.10.2018р. приватним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Любов Іванівною було відкрито виконавче провадження №57555906 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.09.2018р. №910/21840/17, якою в тому числі стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 267 272,45 грн.

13.11.2018р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Любов Іванівною винесено постанову ВП №57555094 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 201,00 грн.

13.11.2018р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Любов Іванівною винесено постанову ВП №57555906 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 301,00 грн.

Матеріали виконавчих проваджень містять докази направлення вказаних постанов супровідними листами на адресу боржника.

Викладеним спростовуються твердження скаржника, що державним виконавцем в межах виконавчих проваджень №57555906 та №57555094 не виносились та не надсилались публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

При цьому, суд зазначає, що положення Закону України «Про виконавче провадження» не містить заборони щодо можливості зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження розміру виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника за проведення виконавчих дій.

13.11.2018р. державним виконавцем сформовано та пред'явлено платіжну вимогу №57555094 про списання коштів в сумі 44 300,95 грн., яка включає заборгованість за наказом Києва від 13.09.2018р. №910/21840/17 в сумі 40 090,087 грн., виконавчий збір в розмірі 4 009,09 грн. згідно постанови ВП №57555094 від 30.10.2018р. та витрат виконавчого провадження в сумі 201,00 грн. згідно постанови ВП №57555094 від 13.11.2018р.

13.11.2018р. державним виконавцем сформовано та пред'явлено платіжну вимогу №57555906 про списання коштів в сумі 2 940 297,91 грн., яка включає заборгованість за наказом Києва від 13.09.2018р. №910/21840/17 в сумі 2 672 724,46 грн., виконавчий збір в розмірі 267 272,45 грн. згідно постанови ВП №57555906 від 30.10.2018р. та витрат виконавчого провадження в сумі 301,00 грн. згідно постанови ВП №57555906 від 13.11.2018р.

Згідно пункту 5.1 глави 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ від 21.01.2004 № 22 відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом. Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі [орган державної виконавчої служби (державні виконавці) та приватні виконавці] на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Оскільки, судом встановлено, що в межах виконавчих проваджень №57555906 та №57555094 державним виконавцем виносились та надсилались публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження, включення до платіжних вимог від 13.11.2018р. №57555906 та №57555094 сум виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є правомірним.

У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що скарга публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є необґрунтованою та не підлягає задоволенню в частині визнання протиправними дій державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І., щодо складення та пред'явлення до виконання платіжних вимог від 13.11.2018р. № 57555094 та № 57555906 та скасування платіжних вимог Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 13.11.2018 року № 57555094 та № 57555906.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (cписанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19 1 та 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

30.10.2018р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Любов Іванівною винесено постанову ВП №57555094 про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 4 430 грн.

Матеріали виконавчого провадження містять докази направлення вказаної постанови супровідним листом на адресу боржника.

Викладеним спростовуються твердження скаржника, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження №57555094 не виносились та не надсилались публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" постанови про стягнення виконавчого збору, яку скаржник просить визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

20.11.2018р. державним виконавцем, керуючись вимогами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №57555906 та №57555094, у зв'язку із тим, що 20 листопада 2018 року касаційну скаргу ПАТ «Укрзалізниця» задоволено частково, а саме: скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 29 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018р., справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва

Отже, на момент закінчення виконавчих проваджень, державний виконавець діяв згідно вимог чинного законодавства.

Таким чином, на час розгляду даної скарги, судом не встановлено порушення державним виконавцем у виконавчих провадженнях № 57555094 та № 57555906 під час винесення постанов про арешт майна боржника та про закінчення виконавчих проваджень норм Закону України "Про виконавче провадження", які б слугували підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Таким чином скарга публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є необґрунтованою та не підлягає задоволенню в частині визнання протиправними та скасування постанов від 30.10.2018 року про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження № 57555094, від 20.11.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57555094 та від 20.11.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57555906.

Щодо вимог про визнання протиправними та скасування постановм від 13.11.2018 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесених у межах виконавчого провадження № 57555094, та від 13.11.2018 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесену в межах виконавчого провадження № 57555906, суд зазначає наступне.

Так, Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 339, ч. 1 ст. 340 ГПК України).

Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною 1 статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (аналогічної правової позиції притримується Велика палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 року №921/16/14-г/15 провадження №12-93гс18).

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що спори про оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч.1 ст.231 ГПК України в частині вимог про визнання протиправними та скасування постанов від 13.11.2018 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесену в межах виконавчого провадження № 57555094, та від 13.11.2018 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесену в межах виконавчого провадження № 57555906.

Керуючись ст.ст. 231, 234, 235, 240, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі за скаргою публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Любов Іванівни в частині визнання протиправними та скасування постанов від 13.11.2018 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесену в межах виконавчого провадження № 57555094, та від 13.11.2018 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесену в межах виконавчого провадження № 57555906.

3. Роз'яснити скаржнику, що спір в частині визнання протиправними та скасування постанов від 13.11.2018 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесену в межах виконавчого провадження № 57555094, та від 13.11.2018 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесену в межах виконавчого провадження № 57555906 віднесено до юрисдикції Окружного адміністративного суму міста Києва.

3. В іншій частині скарги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Любов Іванівни - відмовити.

4. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 05.02.2019р.

Суддя А.І. Привалов