06 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 910/11650/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2018 у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт",
до Фонду державного майна України,
про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна,
29.01.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2018 у справі № 910/11650/18, подана 16.01.2019 через Північний апеляційний господарський суд.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України, судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України виходячи з такого.
Згідно з частиною 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 становить 1 921 грн.
Отже, з урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 1 921,00 грн.
Проте, скаржником доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону до касаційної скарги не додано.
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід сплатити судовий збір у сумі 1 921,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: 31219207026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; символ звітності банку: 207 (лист Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 18.06.2018 року № 05-12/1731-6167) та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду.
Крім цього, статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи, постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята 20.12.2018, повний текст складено та підписано 26.12.2018, отже останній день строку, встановлений для оскарження зазначеної постанови в касаційному порядку є 15.01.2019.
Як убачається із касаційною скаргою Фонд державного майна України звернувся 16.01.2019, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Північного апеляційного господарського суду на першому аркуші поданої касаційної скарги, тобто після перебігу строку встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, з клопотанням про його поновлення.
Клопотання Фонду державного майна України про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано обчисленням строку касаційного оскарження з дати отримання тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду - 29.12.2018, про що, на думку скаржника, свідчить відмітка вхідної кореспонденції фонду від 29.12.2018 вх. № 10/41681 на копії першої сторінки постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018, долученої до матеріалів касаційної скарги. Проте такі посилання суперечать приписам статті 288 Господарського процесуального кодексу України, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення, а не реєстрації на підприємстві.
Слід зауважити, що штамп фонду на копії оскаржуваної постанови не є належним доказом вручення зазначеної постанови саме 29.12.2018.
Такими доказами можуть бути, зокрема поштовий конверт зі штрихкодовим ідентифікатором у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові.
Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв'язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, з урахуванням відсутності доказів на підтвердження таких підстав, визнаються судом неповажними.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2018 у справі № 910/11650/18 підлягає залишенню без руху на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання:
- доказів, що підтверджують дату вручення оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції або наведення Суду інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження із наданням відповідних доказів на підтвердження цих підстав;
- належних доказів сплати судового збору у розмірі та порядку встановленому Законом України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2018 у справі № 910/11650/18 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 28 лютого 2019 року, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення її скаржникові.
2. У разі невиконання вимог Суду, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
К. М. Пільков