Постанова
Іменем України
09 січня 2019 року
м. Київ
справа № 691/1004/15-ц
провадження № 61-16158св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2016 року у складі судді Черненко В. О. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Міщенка С. В., Ювшина В. І.,
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті»), в якому з урахуванням уточнень просив:
- визнати недійсним кредитний договір від 24 січня 2014 року № 50011638, укладений між ним та ТОВ «Порше Мобіліті», у частині здійснення розрахунку всіх сум договору з посиланням на еквівалент в доларах США;
- визнати недійсним положення про курс для обчислення платежів згідно з курсом філії публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»;
- визнати недійсними пункти 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 3, 5.5, 5.6, 6.4, 8 Загальних умов кредитування за кредитним договором від 24 січня 2014 року № 50011638;
- застосувати до сторін наслідки недійсності правочину;
- визнати недійсним договір застави транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN POLO», седан-В, номер кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна: 1598, рік виробництва 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 28 січня 2014 року між ним (ОСОБА_4.) та ТОВ «Порше Мобіліті»;
- визнати недійсним продовжений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів від 24 січня 2014 року №28-0199-14-00018, укладений між ним (ОСОБА_4.) та Українською страховою групою;
- розірвати кредитний договір від 24 січня 2014 року, укладений між ним та ТОВ «Порше Мобіліті», у зв'язку з його виконанням та закрити кредитну справу за цим договором;
- скасувати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження легкового автомобіля марки ««VOLKSWAGEN POLO», седан-В, номер кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна: 1598, рік виробництва 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1, реєстратор: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України, реєстраційний номер 14151218.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24 січня 2014 року між ним та ТОВ «Порше Мобіліті» був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 84 234,02 грн, що в еквіваленті становить 9 961,45 дол. США, на придбання автомобіля строком на 36 місяців, тобто до 15 січня 2017 року, зі сплатою 9,90 % річних.
Відповідно до умов кредитного договору всі платежі повинні сплачуватися у гривнях за розрахунком відповідно з обмінним курсом гривні до долара США.
Згідно з пунктами 1.3, 1.3.1, 1.3.2 Загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору, застосовується еквівалент іноземної валюти у розрахунках між сторонами договору та встановлюється порядок такого розрахунку. Тобто кредитним договором фактично передбачено проведення валютних операцій, здійснення яких, зокрема, вимагає наявність відповідної ліцензії у кредитора та зобов'язує кредитора попередити позичальника про валютні ризики тощо.
Таким чином, відповідач порушив вимоги статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка, зокрема передбачає, що надання (отримання) споживчого кредиту в іноземній валюті на території України забороняється.
Крім того, визначення щомісячного платежу за кредитом з урахуванням курсу іноземної валюти є прихованим валютним кредитом, що збільшує фінансове навантаження на нього.
Вказував, що він належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором, однак розмір щомісячних платежів, які відповідач корегував самостійно, збільшувався, що, у свою чергу, призвело до неможливості у подальшому належним чином сплачувати кредит.
Також зазначав, що у пункті 5.5 Загальних умов договору кредитодавець ТОВ «Порше Мобіліті» позбавляє його, як позичальника, права вільно вибирати страхову компанію, а у разі настання страхового випадку страхове відшкодування виплачується виключно відповідачу (пункт 6.4), а не у співвідношенні вкладених грошових коштів, тобто, не враховується той факт, що більша частина вартості транспортного засобу ним (позивачем) вже сплачена.
Посилаючись на наведене, а також на те, що умови кредитного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві, просив позов задовольнити.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що умови кредитного договору щодо використання еквіваленту при розрахунках щомісячних платежів не порушують норми чинного законодавства; валютні ризики при укладенні договорів рівномірно покладаються на сторони та коливання курсу іноземної валюти не є підставою для розірвання договору; кредитний договір відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.
У січні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не врахували порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», укладений між сторонами кредитний договір не містить достовірної інформації про сукупну вартість кредиту, розмір відсотків.
Суди першої та апеляційної інстанцій застосували до спірних правовідносин загальні норми статей 524, 533 ЦК України, хоча застосуванню підлягали спеціальні норми: стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 1046, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, яким суперечать оспорювані пункти кредитного договору.
У березні 2017 року ТОВ «Порше Мобіліті» подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити без змін оскаржувані судові рішення як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 9.5 договору кредиту підпис позивача підтверджує, що ТОВ «Порше Мобіліті» належним чином ознайомило його з інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», із правилами надання фінансових послуг, затверджених відповідачем, а згідно з пунктом 9.6 цього договору позивачу надано вичерпну інформацію про надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позивача.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 691/1004/15-ц передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Суди встановили, що 24 січня 2014 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 50011638, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 84 234,02 грн, що еквівалентно 9 961,45 дол. США, строком на 36 місяців зі сплатою 9,90 % річних на придбання автомобіля марки «VOLKSWAGEN POLO», седан-В, номер кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна: 1598, рік виробництва 2013.
Відповідно до статті 1.1 Загальних умов кредитування, що є додатком до цього договору, відповідач зобов'язався надати позивачу кредит у сумі, визначеній в договорі, в українських гривнях. У кредитному договорі сторони встановили еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.
Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США (стаття 1.3 Загальних умов кредитування).
Сторони погодилися, що кошти у повернення кредиту позивачем відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання відповідачем очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у договорі (стаття 1.3 Загальних умов кредитування).
Статтею 1.3.1 Загальних умов кредитування передбачено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених відповідачем рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.
ТОВ «Порше Мобіліті» виконало свої зобов'язання за кредитним договором та видало ОСОБА_4 кошти відповідно до умов договору.
Встановивши, що при укладенні кредитного договору сторонами було додержано усіх вимог, передбачених ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів», за змістом оспорюваного правочину сторонами досягнуто всіх істотних умов обов'язкових для даного виду договору, при його підписанні позивач погодився з умовами та не заперечував проти надання кредиту у валюті кредитування для придбання транспортного засобу, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання позивача на обчислення заборгованості в еквіваленті обмінного курсу гривні до долара США у ПАТ «Креді Агріколь Банк», як на порушення вимог чинного законодавства, не є обґрунтованим, оскільки загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею 3 ЦК України, серед яких, зокрема, свобода договору.
У кредитному договорі, укладеному між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_4, зазначено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному до курсу ПАТ «Креді Агріколь Банк».
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до законодавства, яке було чинним на час укладення спірного правочину, ТОВ «Порше Мобіліті» не було позбавлене права надати, а позивач -отримати споживчий кредит у гривнях із визначенням сум платежів за кредитом в еквіваленті іноземної валюти, а тому відсутні підстави вважати, що умови кредитного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві.
У кредитному договорі, який складається із договору, графіка погашення кредиту та Загальних умов кредитування, чітко визначені умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який він наданий, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін тощо.
Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін Городищенського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2016 року та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
В.І. Крат