10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 753/18489/15-ц
провадження № 61-23066св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»,
відповідач - ОСОБА_4,
представник відповідача - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_5, на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у складі судді Даниленко В. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,
У вересні 2015 року приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (далі - ПрАТ «ПРОСТО-страхування») звернулось до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_6 затрати з виплати страхового відшкодування у розмірі 8 047,05 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27 вересня 2014 року між страховою компанією та ОСОБА_6 укладено договір № АІ/4010759 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з яким було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1.
12 березня 2015 року у місті Києві, керуючи автомобілем «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6 порушив Правила дорожнього руху України та здійснив зіткнення з автомобілем «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким (автомобіль на момент ДТП був у розпорядженні ОСОБА_7.), під керуванням ОСОБА_8
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 31 березня 2015 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
ПрАТ «ПРОСТО-страхування» сплатило страхове відшкодування потерпілому у розмірі 8 047,05 грн, у зв'язку з чим у порядку регресу просило стягнути ці кошти з відповідача.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПрАТ «ПРОСТО-страхування» витрати з виплати страхового відшкодування у розмірі 8047,05 грн та судовий збір 1 218,00 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення суду відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що за водієм транспортного засобу, причетного до ДТП, на підставі статті 33 пункту 33.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено обов'язок невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка. Оскільки ОСОБА_6 не повідомив страхову компанію про страховий випадок в установлені строки, на підставі статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія має право зворотної вимоги до нього в межах виплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 березня 2017 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшоли помилкових висновків при вирішення спору.
Оскільки факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, він (ОСОБА_6.) як особа, винна у ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке у своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження єнеправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України. Тому колегія суддів, з урахуванням категорії та складності справи, призначає справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди призначити до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О.Антоненко
В. І.Крат