10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 2-69/12
провадження № 61-22328св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2014 року у складі колегії суддів: Довгаль А. П., Коровіна С. Г., Коваленко І. П.,
У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») звернулось до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором, яка уторилась станом на 03 квітня 2013 року, у розмірі 6 700 268,22 грн та 51 356,91 дол. США, що еквівалентно 410 495,78 грн., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 3 409 849,07 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахована станом на 22 серпня 2011 року, - 2 384 735,05 грн та 33 838,49дол. США, що еквівалентно 270 471,05 грн, пеня за порушення строків виконання зобов'язань з поверненням кредиту та сплати відсотків, нарахована станом на 22 серпня 2011 року, - 905 684,10 грн та 17 518,42 дол. США, що еквівалентно 140 024,73 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 12 травня 2009 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ЗАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та товариством з обмеженою відповідальністю «Сіел Форс» (далі - ТОВ «Сіел Форс») був укладений кредитний договір та 27 серпня 2009 року, 30 березня 2010 року, 09 квітня 2010 року та 28 квітня 2010 року між ЗАТ «ПУМБ» та ТОВ «Сіел Форс» - додаткові угоди до нього, за умовами яких ТОВ «Сіел Форс» отримало кредит у розмірі 6 139 288,39 грн та 130 840,07 дол. США зі сплатою 25 % у гривні та 15,5 % у доларах США з терміном повернення до 25 лютого 2011 року.
На забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Сіел Форс» за кредитним договором 12 травня 2009 року між ЗАТ «ПУМБ» і ОСОБА_5 був укладений договір поруки та додаткові угоди до нього від 27 серпня 2009 року та від 30 березня 2010 року.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов'язань та припиненням з 24 квітня 2010 року сплати банк направив ТОВ «Сіел Форс» лист-повідомлення про дострокове повернення кредиту, який останнє отримало 10 січня 2011 року.
04 лютого 2011 року лист-повідомлення про виконання зобов'язань за договором поруки направлений ОСОБА_5, який він отримав 09 березня 2011 року, проте заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим ПАТ «ПУМБ» просило позов задовольнити.
ОСОБА_5 подав зустрічний позов, у якому просив визнати недійсним договір поруки від 12 травня 2009 року №94-09/ni-SEL, укладений між ним та ПАТ «ПУМБ», посилаючись на те, що він його не підписував та не зобов'язувався відповідати перед банком за неналежне виконання ТОВ «Сіел Форс» зобов'язань за кредитним договором від 12 травня 2009 року № 94-09/КР-SEL.
Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 23 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 14 серпня 2013 року, в позові ПАТ «ПУМБ» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 12 травня 2009 року №94-09/ni-SEL.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_5 у договорі поруки від 12 травня 2009 року в графі «Поручитель» виконано не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису, а оскільки достатніх доказів, які б свідчили, що спірний договір поруки підписано саме ОСОБА_5, матеріали справи не містять, тому відсутні підстави вважати, що в момент вчинення спірного правочину сторонами були дотримані вимоги, передбачені частиною третьою статті 203 ЦК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року ухвалу апеляційного суду Луганської області від 14 серпня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому апеляційному розгляді рішення Алчевського міського суду Луганської області від 23 квітня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісний позов ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість на загальному суму 6 700 268 268,22 грн та 51 356,91 дол. США, (що еквівалентно 410 495,78 грн.), судові витрати у розмірі 6 029,49 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що поручителем ОСОБА_5 були підписані додаткові угоди до договору поруки, за якими він погодився відповідати перед банком за належне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього. Окрім того, підписавши додаткові угоди, поручитель погодився і з зобов'язанням, яке випливає з договору поруки.
У січні 2015 року ОСОБА_7 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішення спору.
Суд не звернув увагу на те, що кредитор за основним зобов'язанням ТОВ «Сіел Форс» є ліквідованим, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зроблений запис від 10 квітня 2013 року. Відтак припиненим є основне зобов'язання за кредитним договором, а отже є припиненим і забезпечення у вигляді поруки.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження єнеправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України. Тому колегія суддів, з урахуванням категорії та складності справи, призначає справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання недійсним договору поруки призначити до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О.Антоненко
В. І.Крат