Дата документу Справа № 312/314/18
ЄУ № 312/314/18 Головуючий в 1 інстанції Яцун О.О.
Провадження №33/807/68/19 Доповідач в 2 інстанції Тютюник М.С.
Категорія ч. 2 ст.172-6 КУпАП
10 січня 2019 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Запорізької області Тютюник М.С., розглянувши клопотання ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Великобілозерського районного суду Запорізької області від 4 грудня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
4 грудня 2018 року постановою судді Великобілозерського районного суду Запорізької області ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
19 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернулася із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження (а.с.66-67).
В обґрунтування необхідності поновлення строку на оскарження постанови суду першої інстанції, апелянт посилається на те, що копію постанови отримала 7 грудня 2018 року та не роз'яснено яким чином повинна бути оскаржена дана постанова та до якого суду. Тому вважає, що причина пропуску строку на апеляційне оскарження постанови є поважною.
Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши доводи клопотання ОСОБА_2, приходжу до висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, виходячи з наступного.
Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., законну мету і не порушують саму сутність цього права.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Отже, за вище наведеною нормою строк на подачу апеляційної скарги обчислюється не з моменту ознайомлення з постановою судді чи з моменту її отримання, а з моменту її винесення.
Доводи апелянта про поважність причин пропущеного строку на оскарження постанови суду від 4 грудня 2018 року не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення і, зокрема постанови судді видно, що справа розглянута за участю ОСОБА_2, якій були роз'яснення її права, передбачені ст. 268 КУпАП, як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 2), так і судового розгляду справи (а.с.57). При оголошенні постанови суддя роз'яснив правопорушнику порядок і строки апеляційного оскарження постанови.
Крім того, ОСОБА_2 у той же день отримала копію оскаржуваної постанови суду, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.61) та спростовують доводи апеляційної скарги з приводу отримання нею постанови 07 грудня 2018 року.
Таким чином, наявність суттєвих перешкод у своєчасній реалізації прав ОСОБА_2 на апеляційне оскарження судового рішення, строк якого згідно ст.294 КУпАП обчислюється саме з дня винесення постанови, який до того ж збігається із датою отримання копії оскаржуваного рішення, апеляційним судом не встановлено, що у своїй сукупності засвідчує відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя,
відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Великобілозерського районного суду Запорізької області від 4 грудня 2018 року відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду М.С. Тютюник