Справа № 22-а-33471/08 Головуючий 1-ої інстанції - Роман О.А.
Суддя-доповідач - Літвіна Н.М.
19 січня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
Головуючого судді Літвіної Н.М.
Суддів: Коротких А.Ю.
Хрімлі О.Г.
при секретарі Овчіннікові А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 02 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення , -
В квітні 2008 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з виплати одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення, як евакуйованому із зони відчуження аварії на ЧАЕС за 2003-2007 роки в сумі 5 339,60 грн., оскільки зазначені виплати отримані ним в значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 02 вересня 2008 року в задоволені позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає вважає за необхідне зазначити наступне.
Колегією суддів встановлено, що позивач є евакуйованим із зони відчуження аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується евакуйованим із зони відчуження аварії на ЧАЕС в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.
Розглядаючи питання про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з виплати одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2004 роки, колегія суддів виходить з того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, відповідно до частини 2 якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Що стосується позовних вимог про стягнення допомоги за 2005 рік, відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом першої інстанції не було встановлено, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату допомоги позивачу за 2005 рік виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562, враховуючи наступне .
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві, застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, в цій частині позовних вимог позивачем також порушено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, у зв'язку з чим позовні вимоги за 2005 рік задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог про стягнення допомоги за 2006 рік, колегія суддів виходить з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562. Окрім того, відповідач керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Як встановлено колегією суддів, відповідачем допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», у зв'язку з чим позовні вимоги за цей період є безпідставними.
Що ж стосується вимог позивача про стягнення на його користь допомоги на оздоровлення за 2007 рік, то судова колегія вважає, що вони також не підлягають задоволенню.
При цьому судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік 22 березня 2007 року, що підтверджується довідкою відповідача (а.с. 20), у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України - підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи те, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відмову позивачу в задоволенні позову, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 02 вересня 2008 року змінити в мотивувальній частині.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 26 січня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 25 січня 2010 року