Справа № 22-а-33108/08 Головуючий у 1 інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Літвіна Н.М.
19 січня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Літвіної Н.М.,
суддів Хрімлі О.Г.
Коротких А.Ю.
при секретарі Овчіннікові А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського міського військового комісаріату, Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити дії , -
ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом з приводу бездіяльності Київського військового комісаріату щодо проведення перерахунку підвищення пенсії як учаснику бойових дій і виплати донарахованої суми за минулий час.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2008 року в задоволенні позову було відмовлено у зв»язку з пропуском позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 99 КАС України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником бойових дій та звільнений з військової служби у запас. З 01 лютого 1993 року згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» позивачу призначено пенсію.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. «г» ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) передбачалося, що учасникам бойових дій пенсії за вислугу років підвищується на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 23 листопада 1995 року було передбачено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (чинній на момент вирішення спору) було встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни,, гарантії їх соціального захисту", пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.
Згідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції до 01 липня 2006 року передбачалося, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
З 1 липня 2006 року до ч. 4 ст. 12 вищезазначеного Закону були внесені зміни, якими було передбачено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Між тим, вказана допомога виплачувалася виходячи з розміру мінімальної пенсії в розмірі 19,91 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» № 1 від 03 січня 2002 року.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до абз. 2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу пропуску позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 99 КАС України.
Відповідно до ст. 99 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Як вбачається зі змісту позовних вимог позивач просить здійснити йому перерахунок пенсії з 24 жовтня 1996 року, а тому вказану дату слід вважати датою коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, однак до суду за захистом своїх прав та законних інтересів позивач звернувся тільки 14 березня 2008 року, тобто з пропущенням строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Посилання позивача на ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» якими встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані норми стосується лише нарахованих сум пенсій.
Не приймає до уваги колегія суддів й посилання позивача на те, що порушення відповідача з приводу не нарахування йому пенсії є триваючим, оскільки призначення пенсії у розмірі встановленому законами є одноактною дією та не характеризується безперервністю її вчинення.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2008 року - без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 26 січня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 25 січня 2010 року.