Справа № 2-187/10
04 лютого 2010 року
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Самойлової О.В.
при секретарі Ушак Ю.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення.
Уточнивши свої вимоги в судовому засіданні, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість в зв'язку з несплатою послуг з водопостачання та водовідведення за термін з 01.07.2005 року по 01.10.2007 року у розмірі 5219,01 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 і будучи абонентом Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, тривалий час не оплачує послуг з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 5219,01 грн., яка добровільно ним не виплачена, також позивач зазначає, що 19.09.2007 року контролером водоканалу була виявлена відсутність приладу обліку споживання води, про що було складено акт та зроблено розрахунок споживання води у відповідності із п. 9.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у місцях та селищах України, таким чином, заборгованість склала 5448,00 грн.
Представник позивача, що діє за належним чином оформленим дорученням, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що 19.09.2007 року контролером водоканалу було встановлено факт відсутності водоміру у абонента ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, про що було складено акт і проведений розрахунок за користування водою без обліково за 30 діб відповідно до п. 9.6 Правил, сума складає 5448 грн., але з урахуванням сплаченої суми, на тепер заборгованість складає 5219,01 грн., договір на водопостачання з відповідачем не складався, новий лічильник був встановлений 04.03.2008 року на підставі заяви ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що у 2005 році він звернувся до водоканалу із заявою, на нього було відкрито особовий рахунок, видана розрахункова книжка, лічильник встановлено у дворі будинку, контролер завжди має до нього доступ, 20.09.2007 року йому стало відомо, що лічильник відсутній, із заявою до водоканалу про користування водою без приладу обліку він не звертався, також не звертався до відповідних органів стосовно крадіжки лічильнику, новий лічильник був встановлений на слідуючий день, але опломбований лише у березні 2008 року, заяву про встановлення нового лічильника він написав у березні 2008 року, утічки води не було, тому розрахунок контролер зробив не вірно, крім того, вода подається не цілодобово, фактично діаметр труби - 2 мм, а в акті зазначено - 2,5 мм, що також впливає на розрахунок заборгованості, сума знижається таким чином до 3445 грн.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, його представника, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.10.2008 року (а.с. 82), на його ім'я відкритий особовий рахунок, 26.06.2005 року зареєстрований водомір, що підтверджується довідкою № 928 від 28.05.2009 року (а.с. 74) та визнано відповідачем у судовому засіданні. 19.09.2007 року контролером Виробничого управління водоканалізації ОСОБА_4 було складено акт (а.с. 10) про те, що АДРЕСА_3 при перевірці встановлено, що самочинно ліквідовано прилад обліку води, нарахування по водоміру не проводяться, згідно п. 9.6 Правил користування системами водопостачання і водовідведення розрахунок витрати води проведено по січенню труби - 25 мм, згідно таблиці Шевелева при швидкості води 3,78 куб.м на годину витрата складає 2724 куб.м за 30 днів, тариф 2,00 грн. х 2724 куб.м = 5448 грн. 04.03.2008 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до директора КРП ВПВКГ із проханням надіслати контролера для реєстрації знов встановленого водоміру (а.с. 81). 04.03.2008 року тим же контролером ОСОБА_4 було складено акт про встановлення нового водоміру типу КВ-2,5 номер 37738 та його опломбування із показником 54,8 куб.м, також в акті зазначено, що ОСОБА_2 несе відповідальність за зрив пломби у вигляді штрафу із розрахунку по печінню труби вводу d-25 мм за час з останнього візиту контролера згідно п. 9.6 Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення (а.с. 80).
Відповідач в судовому засіданні визнав факт відсутності приладу обліку води, але заперечував, що водомір було встановлено 04.03.2008 року, що діаметр труби вводу 25 мм, що вода подається цілодобово. Указані доводи відповідача суд не бере до уваги тому, що вони спростовуються матеріалами справи, а саме - актами від 19.09.2007 року, від 04.03.2008 року, графіком подачі води по районам міста Феодосії на 2007-2008 роки (а.с. 75), будь яких доказів для підтвердження своїх стверджень відповідач, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не надав. Також суд не приймає доводи ОСОБА_2 стосовно того, що 19.09.2007 року контролером було складено 2 акти, в одному з яких не зазначено, що він складений у присутності особи, яка представилася, як дружина відповідача (а.с. 10, 38), суд вважає, що у зазначених актах зміст порушення викладено ідентично, різниця в оформленні не суттєва, а як пояснив допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, вона склала акт без копірки, поки писала, із будинку вийшла жінка, яка назвалася дружиною ОСОБА_2, контролер переписала акт у другому екземплярі та вручила їй.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються статтями 509,526, главою 63 ЦК України, Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення у місцях та селищах України, затвердженими наказом Держжилкомгоспу України від 01 липня 1994 року, зареєстрованими Міністерством юстиції України 22 липня 1994 року № 165/374, що діяли на час складення акту.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України відповідно до ч. 3 якої цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” передбачає обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу.
Пункт 4.19 Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення у місцях та селищах України, передбачає, що абонент відповідає за цілісність та збереження водолічильників, пломб та з'єднань водолічильнику, запірної арматури, манометру та іншого обладнання водомірного вузлу, незалежно від місця його розташування. У разі зникнення чи поломки водолічильнику і його з'єднань абонент зобов'язаний придбати новий лічильник або оплатити вартість його демонтажу, ремонту та установки. При цьому водоканал розраховує витрати води у відповідності із п. 9.6 цих Правил, за період з дня виписки останнього рахунку, але не більш, ніж за один місяць. Частина 2 п.9.6 указаних Правил визначає, що всі посилки на п. 9.6, що маються у Правилах відносяться виключно до порядку проведення розрахунку витрат води. Таким чином, доводи відповідача та його представника щодо застосування положень п. 9.6 Правил лише при розрахунку водоспоживання при утечці води, є неспроможними. Розрахунок заборгованості, зроблений позивачем, відповідає вимогам зазначених вище Правил.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 - дружина відповідача, пояснила, що квартира належить її чоловіку, у вересні 2007 року в неї ніхто не проживав, там робили ремонт, у той день, коли приходив контролер водоканалу, вона зустріла контролера на вулиці і від неї дізналася, що у них відсутній водомір, стосовно зникнення водоміру вони не зверталися до міліції.
Суд, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що дії відповідача є неправомірними, позовні вимоги Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства” є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Також з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 52,19 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь позивача у сумі 30,00 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 80, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 526, 903 ЦК України, Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, суд -
вирішив:
Позов Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства” задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства” (м. Феодосія вул. Земська, 8, АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк”, р/р 26000525514741, ідентифікаційний код 03348086, МФО 324010) вартість витрати води у сумі 5219 грн. 01 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., а всього 5249 (п'ять н тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 01 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 52 (п'ятдесят дві) грн. 19 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя