Справа № 2-41/
2010 рік
19 січня 2010 року Совєтський районний суд
Автономної Республіки ОСОБА_1
у складі: головуючого - судді Петрової Ю.В.
при секретарі - Яровій Л.А.
за участю позивача - ОСОБА_2
представника позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 сільської ради Совєтського району Автономної Республіки ОСОБА_1, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5, про визнання прав власності на будинок в порядку спадкування,
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно, а саме, на Ѕ частину будинку № 37, який розташований по вул. Степній, що у с. Дмитрівка Совєтського району АР Крим, яка є спадковим майном після смерті ОСОБА_7 та на Ѕ частину цього будинку, яка належить позивачу на праві спільної сумісної власності, а в цілому на весь будинок.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті чоловіка ОСОБА_7, який помер 01 травня 2008 року, залишилося майно у вигляді зазначеного будинку, право спадкування на який за законом, як спадкоємець першої черги, має позивачка, оскільки її син ОСОБА_5 відмовився від спадкування своєї частки спадкового майна. Позивачка зазначає, що Совєтською державною нотаріальною конторою АР Крим було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки первинна реєстрація права власності на спірний будинок не була здійснена, і в такому випадку питання про визнання права власності на майно за спадкоємцем повинно вирішуватися у судовому порядку, крім того, вказує, що були наявні розходження у правовстановлюючих документах її та її чоловіка, у зв'язку з чим ОСОБА_6 вимушена була звертатися до суду щодо встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_7 Посилаючись на те, що спірний будинок було придбано позивачкою та її чоловіком у період шлюбу, тому частка кожного з них у майні, яке є спільною сумісною власністю, складає Ѕ частину, тобто з урахуванням прийнятої Ѕ частки будинку, яка належала померлому чоловіку ОСОБА_7, спільна власність складає будинок у цілому. За таких обставин просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, у тому числі пояснили, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_8, інших спадкоємців, що бажають прийняти спадщину не має, у зв'язку з чим позивачка має право успадкувати майно, яке належало її чоловіку.
Відповідач ОСОБА_4 сільська рада Совєтського району АР Крим не забезпечив явку свого представника у судове засідання, про дату, час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, до суду надійшла телефонограма з проханням про розгляд справи за його відсутністю, з якої вбачається, що претензій майнового та матеріального характеру не мають.
За таких обставин суд, відповідно до положень ч. 2 ст. 158 ЦПК України з урахуванням обставин справи, та думки сторін вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.
Третя особа - ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши позивача, представника позивача та третю особу, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
06 травня 2008 року у с. Дмітровка Совєтського району АР Крим помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-АП № 112231, виданим ОСОБА_4 сільською радою Совєтського району АР Крим від 06 травня 2008 року (а.с. 8).
Позивачка є дружиною померлого ОСОБА_7, що підтверджується у сукупності свідоцтвом про укладення шлюбу, згідно якого позивачка після укладення шлюбу було присвоєне прізвище ОСОБА_5 та рішенням Совєтського районного суду Автономної Республіки ОСОБА_1 від 27 квітня 2009 року, згідно з яким було встановлено факт, що ОСОБА_7 доводився чоловіком ОСОБА_2 (а.с. 31, 38). Таким чином, відповідно до ст. 1261 ЦК України позивачка відноситься до числа спадкоємців першої черги за законом.
Після смерті ОСОБА_7 позивачка подала до Совєтської держаної нотаріальної контори АР Крим заяву про прийняття спадщини.
Разом з цим 05 лютого 2009 року державним нотаріусом Совєтської державної нотаріальної контори АР Крим позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Постанова державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій була мотивована тим, що первинна реєстрація права власності на майно за життя ОСОБА_7 не була здійснена, у зв'язку з чим питання про належність майна попередньому власнику і спадкоємцю повинні вирішуватися у судовому порядку (а.с. 19).
Судом встановлено, що ОСОБА_7 за своє життя викупив у колгоспу імені Енгельса ОСОБА_4 сільської ради Совєтського району Кримської області житловий будинок № 37 по вул. Степна у с. Дмитрівка Совєтського району АР Крим, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку (а.с. 29-30), якій свідчить про волевиявлення зазначеного колгоспу щодо передачі у власність ОСОБА_9 вказаного будинку.
За зазначений будинок ОСОБА_7 сплатив на користь колгоспу імені Енгельса ОСОБА_4 сільської ради Совєтського району Кримської області 2796 рублів, що підтверджується довідкою колгоспу (а.с. 28).
Відповідно до ч. 2 ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу вищевказаного жилого будинку був зареєстрований у виконавчому комітеті ОСОБА_4 сільської ради Совєтського району АР Крим.
Згідно виписки із погосподарської Книги, виданої ОСОБА_4 сільською радою Совєтського району АР Крим (а.с. 14), у домоволодінні № 37 по вул. Степна у с. Дмитрівка Совєтського району АР Крим був зареєстрований та проживав з 2006 року по день смерті - ОСОБА_7, а також з 2006 року по теперішній час його дружина - ОСОБА_2, їх син - ОСОБА_5 (а.с. 14).
Згідно Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» від 31 січня 1966 року, яка діяла до затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056 та діючих на час виникнення правовідносин, реєстрації підлягали лише будинки, розташовані в містах та селищах міського типу і виникнення права власності на будинки у сільській місцевості не було пов'язано з видачею правовстановлюючого документу та його реєстрацію в бюро технічної інвентаризації.
Таким чином, з наявних у справі доказів вбачається, що ОСОБА_7 за своє життя володів та користувався житловим будинком № 37 по вул. Степна у с. Дмитрівка Совєтського району АР Крим, його право на цей будинок за його життя ніким не оспорювалося і визнавалося органом місцевого самоврядування - ОСОБА_4 сільською радою, оскільки у погосподарської книги, яку вела зазначена сільська рада, було зазначено, що вказаний будинок є власністю сім'ї ОСОБА_7, який в ньому проживав.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим комітетом ОСОБА_4 сільської ради Совєтського району Автономної Республіки ОСОБА_1 винесено рішення № 58 від 23 вересня 2003 року про видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_7 на домоволодіння № 37 по вулиці Степна в с. Дмитрівка Совєтського району АР Крим та доручено Джанкойському БТІ видати свідоцтво про право власності на вказане домоволодіння в установленій формі (а.с.27).
Будинок № 37, розташований по вулиці Степна в с. Дмитрівка Совєтського району АР Крим на балансі ОСОБА_4 сільської ради Совєтського району АР Крим не знаходиться, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.18).
Матеріали справи свідчать про те, що компетентним органом влади - ОСОБА_4 сільською радою Совєтського району АР Крим право власності ОСОБА_9 на спірний будинок визнавалося за життя і ніким не було оспорене. Відсутність у нього документів про право власності на жилий будинок відповідно до вимог законодавства, чинного з 1963 року і далі до моменту його смерті у 2008 році, не можна визнати відсутністю у нього прав власника на жилий будинок.
Таким чином, застосовуючи до спірних правовідносин, у частині набуття права власності ОСОБА_7, положень законодавства, яке було чинне на момент повної сплати вартості будинку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 набув право власності на спірний будинок ще у 1991 році, яке було визнано колгоспом ім. Енгельса та компетентним органом - ОСОБА_4 сільською радою Совєтського району АР Крим, та за час його життя ніким не було оспорене та згідно до положень чинного законодавства не потребувало реєстрації в БТІ, оскільки домоволодіння розташоване у сільській місцевості.
Крім того, як свідчать матеріали справи, будинок № 37 по вулиці Степна в с. Дмитрівка Совєтського району АР Крим був придбаний ОСОБА_7 та ОСОБА_2 у період шлюбу, тому на підставі ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, тому частка кожного з них у майні, яке є спільною сумісною власністю, складає Ѕ частину, тобто з урахуванням прийнятої позивачкою Ѕ частки будинку, яка належала померлому чоловіку ОСОБА_7, спільна власність складає будинок у цілому.
Із відповіді на запит Совєтської державної нотаріальної контори № 598/01-14 від 22 жовтня 2009 року вбачається, що у Совєтській ДНК 23 вересня 2008 року зареєстрована спадкова справа № 307 до майна ОСОБА_7, померлого 01 травня 2008 року, з заявою про прийняття спадщини за законом звернулася дружина померлого - ОСОБА_2, з заявою про відмову від прийняття спадщини звернулись діти померлого - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.25).
Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Вимогами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 зазначеного Кодексу.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частинами 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину, при цьому незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини, яким відповідно до ст. 1220 зазначеного Кодексу є день смерті спадкодавця.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику у справах про спадкування” від 30 травня 2008 року №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, при цьому у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За таких обставин, оскільки позивачка є спадкоємцем померлого ОСОБА_7 першої черги, інші особи своїх прав на спадщину не заявили, що підтверджується відомостями, наданими Совєтською державною нотаріальною конторою АР Крим, то є підстави для визнання за позивачкою у порядку спадкування за законом право власності на будинок № 37, який розташований по вул. Степна у с. Дмитрівка Совєтського району АР Крим.
На підставі викладеного, ст.ст. 316, 328, ч. 3 ст. 368, ст.ст. 1218, 1220, ч.2 ст. 1223, ст.1261, ч.1, 5 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 14, 57, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності на будинок № 37, що розташований по вул. Степній у с. Дмитрівка Совєтського району Автономної Республіки ОСОБА_1.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосії шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження через Совєтський районний суд Автономної Республіки ОСОБА_1 і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набуває чинності після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарзі, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Совєтського районного суду
Автономної Республіки ОСОБА_1Петрова