«Копія»
Справа № 2-227/
2009 рік
03 вересня 2009 року Совєтський районний суд
Автономної Республіки ОСОБА_1
у складі: головуючого - судді Петрової Ю.В.
при секретарі - Тріфоновій С.О.
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації в Автономній Республіці ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 РДА в АР Крим про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,6000 га, яка розташована у межах Прудівської сільської ради Совєтського району АР Крим у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 109349, який видано ОСОБА_3 райжержадміністрацією відповідно до розпорядження № 1075 віл 11 листопада 2003 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_4, який помер 26 жовтня 2007 року, залишилося спадкове майно, у тому числі земельна ділянка, право спадкування на яку за законом має позивач. Позивач не в змозі реалізувати своє право на спадкування, оскільки відсутній правовстановлюючий документ - Державний акт на ім'я спадкодавця, вказує, що чоловік отримав зазначену земельну ділянку у спадщину після смерті сина ОСОБА_5, який помер 27 липня 2006 року, про що ОСОБА_4 20 лютого 2007 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на підставі якого він мав отримати у відділу земельних ресурсів Державний акт на своє ім'я, чого не встиг зробити у зв'язку зі смертю, на підставі чого позивачу державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, і в такому випадку питання про визнання права власності на майно за спадкоємцем повинно вирішуватися у судовому порядку.
Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на викладені у позові обставини, при цьому пояснила, що державний акт на земельну ділянку, на підставі якого спадкодавцю ОСОБА_4 належала земельна ділянка, він за життя не отримав та не встиг зареєструвати право власності на неї, у зв'язку зі смертю, за цих підстав нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Представник відповідача ОСОБА_3 РДА в АР Крим в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи відповідно до положень ст.ст. 169 ч. 4, 224, 225 ч. 1 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, що свідчать про правовідносини, які склалися між сторонами.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 27 липня 2006 року у м. Ялта АР Крим помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-АП № 053604, яке видано Прудівською сільською радою Совєтського району АР Крим від 02 серпня 2006 року (а.с. 5).
26 жовтня 2007 року у с. Привільне Совєтського району АР Крим помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-АП № 086010, яке видано Прудівською сільскою радою Совєтського району АР Крим від 30 жовтня 2007 року (а.с. 4).
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 за життя дійсно належала земельна ділянка площею 0,6000 га, яка розташована у межах Прудівської сільської ради Совєтського району АР Крим та на підставі рішення ОСОБА_3 РДА в АР Крим від 11 листопада 2003 року була передана для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії КМ № 109349 (а.с. 8).
20 лютого 2007 року державним нотаріусом ОСОБА_3 державної нотаріальної контори АР Крим ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті його сина - ОСОБА_5, який помер 27 липня 2006 року, а саме, на спірну земельну ділянку (а.с. 7).
Частиною 1 ст. 1299 ЦК України передбачено обов'язок спадкоємця відповідно до ст. 182 ЦК України зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно
Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України права власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно до положень ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Проте як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 не встиг за життя отримати у відділу земельних ресурсів Державний акт на своє ім'я, оскільки помер.
У зв'язку з чим позивачу ОСОБА_2 державним нотаріусом ОСОБА_3 держнотконтори 30 жовтня 2008 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4 (а.с. 8).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії спадкодавця ОСОБА_4, який є спадкоємцем після смерті свого сина ОСОБА_5, здійснені ним за життя, відповідають його дійсній волі, є цілеспрямованими, тобто спрямовані на досягнення ним певних результатів і мають правовий характер, а саме, ОСОБА_4 мав за мету отримати спадщину після померлого сина, для чого у встановлений ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини, виконав покладений на нього ст. 1297 ЦК України обов'язок, звернувшись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке отримав 20 лютого 2007 року, проте не встиг за життя провести його державну реєстрацію у встановленому законом порядку, оскільки помер 26 жовтня 2007 року.
Підтвердженням того, що саме ОСОБА_4 мав за мету отримати у спадщину земельну ділянку площею 0,6000 га у межах території Прудівської сільської ради Совєтського району АР Крим, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 109349 є також та обставина, що ОСОБА_2 відмовилася від належної їй у порядку спадкування Ѕ частки спірної земельної ділянки, що вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_4 від 20 лютого 2007 року (а.с. 9).
Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_4, що підтверджено документально (а.с. 6).
Таким чином, позивач у відповідності до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги за законом та до ст. 1223 ЦК України має право на прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_4.
Статтею 132 Земельного Кодексу України передбачено набуття права власності на земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших, укладення яких здійснюється відповідно Цивільного Кодексу України з урахуванням вимог Земельного Кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно п.п. б п. 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За таких обставин, враховуючи, що позивач позбавлена права отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, у зв'язку з чим її права на отримання спадщини будуть порушені, приймаючи до уваги, що законодавством не заборонено набуття права власності у порядку спадкування і, що мораторій на відчуження земельних ділянок для ведення сільськогосподарського товарного виробництва не розповсюджується на передачу їх у спадщину, враховуючи, що при видачі свідоцтва про право на спадщину до спадкоємців переходять усі права та обов'язки спадкодавця, а також те, що свідоцтво про право на спадщину є правовстановлювальним документом, який затверджує перехід права власності у тому числі на нерухоме майно від спадкодавця до спадкоємців, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, ст.ст. 1223, 1225, 1261, 1262, 1299 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 132 Земельного кодексу України, ст. 132, п.п. б п. 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224 - 226 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на нерухоме майно, а саме, земельну ділянку площею 0,6000 га, яка розташована у межах Прудівської сільської ради Совєтського району Автономної Республіки ОСОБА_1 у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 109349, який видано ОСОБА_3 райдержадміністрацією відповідно до розпорядження № 1075 від 11 листопада 2003 року.
Рішення суду, постановлене при заочному розгляді справи, може бути переглянуте Совєтським районним судом Автономної Республіки ОСОБА_1, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки ОСОБА_1 у м. Феодосія шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки ОСОБА_1 протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Автономної Республіки ОСОБА_1 через Совєтський районний суд АР Крим.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, у разі подання заяви про оскарження після закінчення двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Совєтського районного суду
Автономної Республіки ОСОБА_1Петрова