«Копія»
Справа № 2-197/
2009 рік
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2009 року Совєтський районний суд
Автономної Республіки ОСОБА_1
у складі: головуючого - судді Петрової Ю.В.
при секретарі - Тріфоновій С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки ОСОБА_1 цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики від 31 березня 2008 року та розписки про отримання грошових коштів у борг від 31 березня 2008 року недійсним,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 4360 гривень та судових витрат у розмірі 81 гривня.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 березня 2008 року відповідач отримав у борг 4360 гривень, які зобов'язався повернути у строк до 31 грудня 2008 року, на підтвердження взятих на себе зобов'язань написав розписку. До цього часу відповідач не виконав взятий на себе обов'язок. На підставі викладеного просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
27 липня 2009 року ОСОБА_3 надав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання усного договору позики від 31 березня 2008 року та розписки про отримання грошових коштів у борг від 31 березня 2008 року недійсним у зв'язку з вчиненням під впливом тяжкої обставини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що насправді договор позики щодо якого ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги, не укладався; ОСОБА_2 гроші у борг не давала та дану суму грошей він від неї не отримував; вказує, що розписка була написана ним під впливом тяжких обставин, оскільки на час її написання позивач за зустрічним позовом звинувачувався у здійсненні злочину, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України, чим скористувалася ОСОБА_2 та зажадала від нього надання згоди на відмову від дитини, що він і зробив, а також написання розписки про отримання від неї у борг грошів, у свою чергу після цього ОСОБА_2 відкликала виконавчий лист від ВДВС Совєтського РУЮ та написала заяву до суду про зупинення карної справи № 1-83/2009 у відношенні ОСОБА_3, у зв'язку з чим справу 23 квітня 2008 року зупинено у зв'язку з примиренням сторін. Зазначає, що у дійсності сума грошей у розмірі 4360 гривень, на яку ним було складено розписку, є боргом по аліментним зобов'язанням. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_2 та задовольнити зустрічний позов.
Ухвалою Совєтського районного суду АР Крим від 08 вересня 2009 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання усного договору позики від 31 березня 2008 року та розписки про отримання грошових коштів у борг від 31 березня 2008 року недійсним об'єднано у одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 4360 гривень та судових витрат у розмірі 81 гривня.
Представник позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги своєї довірительки, при цьому пояснив, що його довірителька перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_3, який було розірвано, від спільного проживання мають неповнолітню дитину, на утримання якої за рішенням суду його зобов'язано до сплати аліментів, аліменти він сплачував не регулярно, тому у нього утворилася заборгованість у розмірі більш чотирьох тисяч, у зв'язку з чим у відношенні нього порушено кримінальну справу, у вирішенні цього питання між його довірителькою та ОСОБА_3 виникла домовленість відносно того, що ОСОБА_3 протягом визначено строку сплачує утворену заборгованість за аліментами, а його довірителька приймає заходи щодо звільнення відповідача за первісним позовом від кримінальної відповідальності, в наслідок чого ОСОБА_3 написав розписку про взяття на себе зобов'язання сплатити ОСОБА_2 суму грошей у розмірі 4360 гривень, розмір суми відповідачем не оспорюється, тому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала вимоги свого довірителя щодо вимог за первісним позовом.
Представник відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнала, при цьому пояснив, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі регулюються Сімейним Кодексом України, оскільки визначена сума є заборгованістю по аліментам, первісні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки має місце факт заборгованості по аліментам, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується і підтверджується ОСОБА_2 та її представником у судовому засіданні, таким чином дана ОСОБА_3 розписка є безгрошовою, правовідносини за договором позики не мають місця, оскільки гроші фактично не передавалися, вказала, що за таких обставин розписка є недійсною, крім того, послалися на обставини, при яких було написано її довірителем розписку, угода не укладалася, тому просила у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики від 31 березня 2008 року та розписки про отримання грошових коштів у борг від 31 березня 2008 року недійсним, також пояснила, що її довірителем на даний час відкрито розрахунковий рахунок отримувача ОСОБА_6, яка є дочкою її довірителя, на зазначений рахунок ОСОБА_6 внесено триста гривень.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав вимоги свого довірителя.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, приймаючих участь у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу у розмірі 4360 гривень необхідно відмовити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання усного договору позики від 31 березня 2008 року та розписки про отримання грошових коштів у борг від 31 березня 2008 року недійсним підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 18 вересня 2001 року розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблений запис № 71, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу, яке видано Відділом РАГСу Совєтського районного управління юстиції АР Крим від 18 вересня 2001 року (а.с. 24).
Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_3, проведеним головним виконавцем Відділу ДВС Совєтського РУЮ АР Крим, які стягуються за виконавчим листом від 27 червня 1997 року, виданим Совєтським районним судом від 01 березня 2008 року, заборгованість складає 4360 гривень (а.с. 25).
З матеріалів справи витікає, що 31 березня 2008 року ОСОБА_3 написав розписку, з якої вбачається, що останній взяв у ОСОБА_2 у борг 4360 гривень із зобов'язанням повернути гроші до 31 грудня 2008 року (а.с. 9).
01 квітня 2008 року постановою держвиконавця ВДВС Совєтського РУЮ на підставі заяви стягувача ОСОБА_7 про повернення виконавчого документу, виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-426, який видано 10 липня 1997 року Совєтський районним судом АР Крим про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_7 зупинено (а.с. 26).
Постановою Совєтського районного суду АР Крим від 23 квітня 2008 року провадження по кримінальній справі № 1-83/2008 за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 164 КК України зупинено, ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності звільнено у зв'язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_2 (а.с. 29 - 30).
За твердженням позивача за зустрічним позовом відповідача за первісним позовом ОСОБА_3, проти чого не заперечувала позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2, між ними шляхом видачі боргового документу було приховано інші цивільно-правові відносини, які склалися між сторонами у справі, а саме, сума грошей у розмірі 4360 гривень є заборгованістю ОСОБА_3 по аліментним зобов'язанням перед Антиповою, насправді гроші йому ОСОБА_2 не передавалися.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або цінні речи, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
При цьому, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положення ст. 1051 ЦК України передбачають право позичальника оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Таким чином, суд вважає, що між сторонами насправді боргові правовідносини не існували, що підтверджується фактом безгрошовості написаної розписки, доведеним у судовому засіданні позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3
Сума грошей у розмірі 4360 гривень є заборгованістю по аліментам ОСОБА_3, які стягнуті з нього на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, наявність заборгованості ним не заперечувалося у судовому засіданні.
Крім того, ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав, що на даний час ним у ВАТ «Державний ощадний банк України» відкрито поточний рахунок на ім'я дочки ОСОБА_6, на який ним у рахунок утвореної заборгованості ним покладено грошові кошти у сумі 300 гривень, у підтвердження чого надано відповідні документи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при складенні розписки воля сторін у справі була спрямована на встановлення інших цивільно-правових правовідносин, а саме виконання ОСОБА_3 аліментних зобов'язань, ніж ті, які передбачені договором позики, який сторонами укладено з метою приховати вищезазначені правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 ЦК України).
Разом з тим, як зазначено в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», у тому разі коли такий правочин суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсним укладеного сторонами правочину із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності правочину, який вони мали на увазі.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики від 31 березня 2008 року та розписки про отримання грошових коштів у борг від 31 березня 2008 року недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу у розмірі 4360 гривень необхідно відмовити.
До доводів позивача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 стосовно того, що розписку ним було написано під впливом тяжкої обставини, суд відноситься критично і розцінює їх як спосіб захисту від позову, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте даний факт відповідачем у судовому засіданні не доведено.
У відповідності зі ст.ст. 81, 88 ЦПК України та “Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. №1258 із наступними змінами, з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на користь позивача за зустрічним позовом необхідно стягнути судовий збір у розмірі 08 гривень 50 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 07 гривень 50 копійок.
На підставі викладеного, ст.ст. 1046, 1051, 235 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 57, 60, 83, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,
В И Р I Ш И В:
В задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу у розмірі 4360 гривень - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати недійсним договір позики від 31 березня 2008 року та розписку про отримання грошових коштів у борг від 31 березня 2008 року, які укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачені судовий збір у розмірі 08 (вісім) гривень 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 07 (сім) гривень 50 копійок, а взагалі 16 (шістнадцять) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки ОСОБА_1 у м. Феодосія шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення через Совєтський районний суд Автономної Республіки ОСОБА_1 заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі подання заяви про апеляційне оскарження після закінчення двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Совєтського районного суду
Автономної Республіки ОСОБА_1Петрова