Справа №11-2358 2008 р.
Головуючий у 1 інстанції Лаптев M.B.
Доповідач Самойлеяко А.І.
Іменем України
21 жовтня 2008 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленка А.І.
суддів Черкащина M.B., Кондакова Г.В.
з участю прокурора Ільченка С. В. засудженого ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1 на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2008 року. яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця
М. Слов'янська Донецької області, судимого
1 і.01.2008 року Слов'янським міськрайонним
судом за ст 164 ч.1 КК України на 120 годин
громадських робіт
засуджено за ст. 164 ч.2 КК України на 2 роки обмеження волі. Відповідно до
ст. 71 КК України постановлено "присовокунити" невідбуте покарання за
вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня
2008 року у виді 120 годин громадських робіт І остаточно призначено покарання
у виді 2 років обмеження волі.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, то він згідно рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19.04.2005 року зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2, на утримання дітей: дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку але не менше неоподатковуваного мінімума на кожну дитину, починаючи з 31 березня 2005 року і до повноліття дочки ОСОБА_4, а після - у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку до повноліття енна ОСОБА_3.
Однак, будучи раніше судимим за аналогічний злочин Слов'янським міськрайонним судом Донецької області 11 січня 2008 року на 120 годин громадських робіт. ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати зазначених аліментів, будучи здоровим та працездатним заходів до працевлаштування не вживає, добровільно матеріальної допомоги не здійснює, офіційно ніде не працює, родинних стосунків з дитиною не підтримує, у вихованні дітей участі не бере. працює без оформлення трудових відносин і мас щомісячний дохід 1000
гривень, але аліменти не платить, приховує від державного виконавця отримувані доходи, на попередження державного виконавця про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів не реагує. Аліменти не платить з 12 січня по 18 липня 2008 року, тобто, протягом 6 місяців 7 днів і мас заборгованість по аліментах у сумі2767, 20 гривень.
В апеляціях:
Прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції і постановити свій вирок. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що суд порушив вимоги ст. 71 ч.4 КК України згідно якої остаточне покарання за сукупністю вироків повинно бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком:
Потерпіла ОСОБА_2 і засуджений ОСОБА_1 просять призначити засудженому менш суворий вид покарання, посилаючись на його надмірну суворість і неврахування судом першої інстанції того, що ОСОБА_1 став погашати потерпілій заборгованість по аліментах і сплачувати поточні платежі, а покарання у виді обмеження волі не сприятиме виконанню з боку засудженого обов'язків по сплаті аліментів і погашенню заборгованості.
Заслухавши доповідача, прокурора Ільченка С. В., який частково підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і висловився про необхідність виключення з вироку застосування вимог ст. 71 КК України і залишення вироку в решті без зміни, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляції потерпілої та засудженого підлягають задоволенню, а апеляція прокурора -частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Фактичні обставини вчинення злочину і кваліфікація дій засудженого в апеляціях не оспорюються, тму відповідно до вимог ст. 365 КПК України вирок \і цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Призначивши засудженому покарання за ст. 164 ч.2 КК України у виді 2 років обмеження волі, суд у вироку вказав на необхідність призначення ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю вироків, оскільки він не відбув покарання у виді 120 годин громадських робіт за попереднім вироком цього ж суду від 11.01.2008 року, і зазначив у резолютивній частині вироку про призначення остаточного покарання за сукупністю вироків з посиланням на ст. 71 КК України. Однак при цьому, розмір остаточного покарання суд визначив у виді 2 років обмеження золі, що не перевищує покарання, призначене ОСОБА_1 за ст. 164 ч.2 КК України. Наведене свідчить про порушення судом першої інстанції вимог ч, 4 ст. 71 КК України, згідно якої остаточне покарання за сукупністю вироків повинно бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, про що обгрунтовано вказано в апеляції прокурора.
У тон же час, поставивши в апеляції питання про необхідність скасування вироку суду першої інстанції через порушення вимог ч.4 ст. 71 КК України і необхідність постановления апеляційним судом свого вироку, в апеляції прокурора не ставиться питання про ге, яке ж рішення повинен прийняти апеляційний суд при ностановленні свого вироку, зокрема, про вид та розмір покарання, яке на думку прокурора повинно бути призначене засудженому. В суді першої інстанції цей же прокурор просив суд призначити покарання ОСОБА_1 за ст. 164 ч.2 КК України у виді 200 годин громадських робіт і взаіалі не ставив питания про призначення підсудному покарання за сукупністю вироків.
Враховуючи наведені обставини, а також те, що судом першої інстанції всупереч вимогам ст. 65 КК України не мотивовано призначення менш суворого виду покарання, яке передбачено санкцією ст. 164 ч.1 КК України, поведінку засудженого після постановления вироку, який частково погасив заборгованість по сплаті аліментів, думку потерпілої, яка просить призначити ОСОБА_1 менш суворе покарання з метою надання останньому можливості погасити заборгованість по сплаті аліментів, апеляційний суд вважає можливим призначити ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт.
Згідно довідки кримінально-виконавчої інспекції м. Слов'янська від 14.10.2008 року №1425 засуджений ОСОБА_1 на 6 серпня 2008 року, тобто, ще до постановления оскаржуваного вироку, повністю відбув покарання у виді 120 годин виправних робіт за попереднім вироком цього ж суду від 11 січня 2008 року, через що у суду першої інстанції не малось підстав для призначення засудженому покарання за сукупністю вироків відповідно до вимог ст. 71 КК України. Тому застосування цієї норми КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 підлягає виключенню з вироку.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляції потерпілої ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 задовольнити, а апеляцію прокурора задовольнити частково.
Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити: призначити йому за ст. !64 ч.2 КК України покарання у виді 2.00 (двохсот) годин громадських робіт і виключити з вироку застосування ст. 71 КК України при призначенні йому покарання.
В решті цей вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.