Справа № 22ц -3418 -2008 р.
Головуюча у 1 інстанції Канурна О.Д.
Категорія - 46
Доповідач - Будулуца М. С.
6 серпня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Ювченко Л.П., суддів: Будулуци М. С. , Постолової В.Г, при секретарі Тума О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м, Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2 на рішення -Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та по зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, додатковим позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнанні права особистої власності на частку в спільно придбаній квартирі, -
2 квітня 2007 року ОСОБА_3 звернувся з зазначеним позовом до суду, та просив розділити спільне майно подружжя, а саме: автомобіль „ВАЗ - 21063", трикімнатну квартиру, побутову техніку, меблі та інше майно.
17 квітня 2007 року відповідачка ОСОБА_1 подала зустрічний позов, в якому просила розділити майно, яке було зазначено у позові чоловіка та інше майно, яке він не зазначив з позовній заяві, та з урахуванням того, що з нею проживає неповнолітній син, просила виділити їй в натурі частку спільного майна: жилу квартиру, автомобіль, меблі та інше майно на загальну суму 35252 грн., залишити ОСОБА_3 інше майно на загальну суму 5655 грн., різницю в долях майна стягнути з неї на користь останнього.
7 травня 2007 року ОСОБА_1 звернулась з додатковим зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ ще декількох речей. Ухвалою суду від 3 березня 2008 року провадження по цій додатковій зустрічній заяві закрито, в зв'язку з відмовою її від вказаного додаткового позову, яка прийнята судом, і ця ухвала сторонами не оскаржується.
21 травня того ж року ОСОБА_3 звернувся з додатковим позовом про поділ ще іншого майна подружжя, яке він не вказав в першій позовній заяві, а саме, просив поділити спальний гарнітур і термобак загальною вартістю 2850 грн., які він просив виділити в натурі відповідачці і стягнути з останньої на його користь грошову компенсацію в розмірі 1425 грн.
4 березня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду ще з одним додатковим позовом до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на 1/3 частку в спільно придбаній квартирі, розташованій в АДРЕСА_1, як майно набуте під час шлюбу за його особисті кошти, без вимоги щодо розділу квартири в натурі.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, його додатковий позов та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, додаткова позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на І/З частки спірної квартири задоволені частково.
Між ними розділено майно, що є сумісною власністю подружжя. Залишено на праві особистої власності за ОСОБА_3 наступне майно: холодильник „ 1 G " вартістю 2000 грн., масляний обігрівач вартістю 200 грн., пральну машину „ 1 G " вартістю2300 грн. на загальну суму 4500 грн. За ОСОБА_1 залишено: автомобіль „ВАЗ - 21063" вартістю 12500 грн., горку „Фараон" вартістю 2000 грн., м'які меблі „Чебурашка" вартістю 1000 грн., тумбу під телевізор вартістю 150 грн., крісло „ Юпітер" вартістю 150 грн., музичний центр „Рапасопік" вартістю 1000 грн., масляний обігрівач вартістю 200 грн., кухонний стіл вартістю 100 грн., палас вартістю 250 грн., килимові доріжки вартістю 160 грн., табуретки вартістю 120 грн., карнизи вартістю 40 грн., штори вартістю 70 грн., термобак -350 грн. на загальну суму 18090 грн. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнута різниця в частках розділеного майна в розмірі 6795 грн.
За ОСОБА_3 визнано особистою приватною власністю 1/3 частка квартири АДРЕСА_1.
За ним також визнано право власності на 2/3 частки вказаної квартири, та за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/3 частки цієї ж квартири.
Додатковим рішенням від 13 березня 2008 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто судовий збір в розмірі 130 грн.53 коп.
На основне рішення суду позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Вона просить рішення суду змінити в частині визнання в рівних долях по 1/2 частки права власності за нею і ОСОБА_3 на спірну квартиру, оскільки рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права і зазначає, що суд не врахував, що з нею проживає неповнолітній син, на утримання якого відповідач за її позовом - ОСОБА_3 жодного місяця не сплатив аліментів, здійснив відчуження спільного сумісного майна подружжя під час перебуванні в шлюбі на свій розсуд та витратив його на шкоду інтересам сім'ї, суд також не прийняв до уваги докази про те, що останній не сплачує борги за надані комунальні послуги в спірній квартирі.
Апеляційний суд, заслухав суддю-доповідача, пояснення сторін, представника позивачки за зустрічним позовом - адвоката ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засідання.
Згідно з вимогами ст. 309 ч.1п.3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до вимог ст. 314 ч.2 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 21 вересня 2002 року, який був розірваний рішенням Добропільского міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2007 року.
Під час проживання у шлюбі сторони набули сумісне майно, що складається з автомобіля марки „ВАЗ-21063", предметів домашньої обстановки і обіходу, їх перелік та вартість визначена судом за згодою сторін.
Щодо розділу цього майна рішення суду не оскаржується.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 15 листопада 2002 року ОСОБА_3 під час шлюбу придбав на своє ім'я квартиру АДРЕСА_1 вартістю 9810 грн., за яку було внесено сторонами 5450 грн. при підпису цього договору, а решту - 4360 грн. було сплачено 2 січня 2003 року (а.с. 17), після продажу ОСОБА_3 24 грудня 2002 року своєї іншої квартири за 3800 грн., яка належала йому на праві особистої власності (а.с. 86).
Ринкова вартість нерухомого майна - спірної квартири визначена судом під час розгляду справи на підставі судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 67 - 69).
Розглядаючи даний спір, суд виходив з того, що нерухоме майно - спірну квартиру, сторони придбали під час шлюбу за спільні кошти подружжя та за особисті кошти позивача ОСОБА_3 Доля його особистих коштів становить 1/3 частки вартості набутої
квартири і проти цього не заперечувала відповідач ОСОБА_1
При цьому, визнавши за ОСОБА_3 особистою приватною власністю 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, місцевий суд правильно послався на ч.7 ст. 57 СК України, яка передбачає, якщо у придбані майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про те, що в квартирі АДРЕСА_1 ідеальна доля ОСОБА_3 становить 2/3 частки квартири, а ідеальна доля ОСОБА_1 становить 1/3 частку квартири.
Доводи апеляційної скарги позивачки по зустрічному позову ОСОБА_1 необгрунтовані і не спростовують цих висновків суду.
Апеляційний суд виходить з того, що остання не надала апеляційному суду доказів і того, що ОСОБА_3 витратив кошти на шкоду інтересів сім'ї.
Відповідно до вимог ст. ст. 57, 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, у тому числі письмові докази, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін і кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання відповідних доказів.
Щодо твердження апелянта про те, що ОСОБА_3 не сплатив жодного місяця аліменти, то вони не заслуговують уваги, оскільки в апеляційному суді встановлено, що останній на протязі 2007-2008 p.p. приймав заходи до добровільного перерахування коштів в якості аліментів, від отримання яких відмовилась стягувачка на власний розсуд.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати комунальних послуг відносно спірної квартири, також не приймаються до уваги, оскільки питання щодо стягнення цієї заборгованості може бути вирішено шляхом пред'явлення відповідного позову.
Не заслуговує уваги і твердження апелянта про те, що місцевий суд повинен був відступити від засад рівності часток при вирішенні питання щодо спірної квартири, враховуючи інтереси неповнолітньої дитини, і тому просить апеляційний суд застосувати ці положення закону, то законних підстав для цього апеляційний суд не вбачає.
Про те, апеляційний суд вважає за необхідним частково змінити рішення місцевого суду від 17 березня 2008 року, уточнивши його резолютивну частину, оскільки
Про те, апеляційний суд вважає за необхідним частково змінити рішення місцевого суду від 17 березня 2008 року, уточнивши його резолютивну частину, оскільки обставини, які не викладені в резолютивній частини рішення, мають важливе значення при виконанні рішення суду. Тому апеляційний суд це враховує і вважає за необхідне змінити його, виклавши таким чином:
„Розділити квартиру АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 і ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_3 особистою приватною власністю 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, як майно набуте під час шлюбу за його особисті кошти.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 в порядку розділу спільної сумісної власності подружжя, а всього визнати за ним 2/3 ідеальної долі квартири.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 в порядку розділу спільної сумісної власності подружжя.
В решті рішення залишити без змін." Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3, 313, 314 ч.1 п.1, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2008 року змінити частково.
Розділити квартиру АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 і ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_3 особистою приватною власністю 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, як майно набуте під час шлюбу за його особисті кошти.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 в порядку розділу спільної сумісної власності подружжя, а всього визнати за ним 2/3 ідеальної долі квартири.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 в порядку розділу спільної сумісної власності подружжя.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.