ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 грудня 2018 року № 826/9703/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (02125, АДРЕСА_1)
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16)
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язати вчинити дії ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року і виплати такої перерахованої пенсії за період, у якому вона підлягала виплаті;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити до загальної суми грошового забезпечення, з якого обраховується та виплачується пенсія ОСОБА_1 матеріальні допомоги на оздоровлення (5397 грн.), матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань (4500 грн.) та грошові винагороди (4894,40 грн.), які він отримував протягом 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01 червня 2018 року №1108, установивши раніше призначений відсотковий розмір пенсії у розмірі 90 % від грошового забезпечення, такий перерахунок та виплату проводити без обмеження максимального розмірі пенсії, нараховані кошти загальної суми боргу з 01 січня 2016 року на виконання рішення суду виплатити невідкладно, одноразово.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем у квітні 2018 року протиправно було перераховано пенсію позивача та безпідставно змінено при перерахунку призначений основний розмір пенсії з 90 % на 70 % від визначеного ОСОБА_1 грошового забезпечення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
Представник відповідача копію вказаної ухвали суду від 25 червня 2018 року отримав 05 липня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначив, що позивачем не враховано той факт, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» був прийнятий 08 липня 2010 року, а набрав чинності лише 01 січня 2011 року, а відтак визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування до розрахунку пенсії виплат, з яких виплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є безпідставним.
Також представник відповідача додатково повідомив, що не всі додаткові види грошового забезпечення враховуються при обрахуванні пенсії, а лише ті, які носять щомісячний (постійний) характер та ті, які перераховані в цих положеннях, а саме надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі, тобто перелік додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при призначенні та перерахунку пенсії є вичерпним.
На думку представника відповідача, в його діях не вбачається жодного порушення права позивача, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло в межах чинного законодавства України та на підставі довідок, виданих уповноваженим органом.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Відповідно до наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 26 березня 2010 року №302 о/с звільнений з органів внутрішніх справ та йому призначено пенсій за вислугу років.
Як повідомив позивач, його пенсійне забезпечення здійснювалось відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262. При цьому, першопочатково призначений позивачу при обрахування основний розмір пенсії становить 90 % від грошового забезпечення (вислуга 34 роки).
Позивач стверджує, що у квітні 2018 року здійснено перерахунок пенсії, однак під час перерахунку основний розмір пенсії зменшено з 90% на 70% від визначеного грошового забезпечення (вислуга 34 роки).
04 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про проведення перерахунку його пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», установивши раніше призначений розмір 90% від грошового забезпечення, з включенням до суми грошового забезпечення, з якого буде обраховуватись пенсія матеріальні допомоги на оздоровлення, матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошові винагороди, які позивач отримував протягом 2008-2010 років, тобто протягом 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справи - з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно довідки від 01 червня 2018 року №1108 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.
За результатами розгляду вказаного звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 13 червня 2018 року №20123/02/5-1983 повідомило, що в статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункті 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 не зазначені такі види грошового забезпечення як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога в разі звільнення з військової служби, винагорода за безпосередню участь в АТО, винагорода за тривалість безперервної військової служби та індексація, їх не може бути враховано до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії відповідно до Закону.
Додатково повідомлено, що при проведенні з 01 січня 2018 року перерахунку пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» розмір пенсії за вислугу років обчислювався, виходячи з 70 відсотків сум грошового забезпечення за посадовою відповідно до редакції Закону, чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії. Іншого статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» не передбачено.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії протиправною, звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 43 №2262-ХІІ).
Згідно з пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» №393 від 17 липня 1992 року (далі - Порядок №393, в редакції станом на момент призначення пенсії позивачу) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року (далі - Закон №2011-XII).
Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2017 року №1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток №25 до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07 листопада 2007 року) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону №2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Законом №2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).
Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені вказаною вище постановою №1294 та Інструкцією. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови №1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).
Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-70а15) вказав, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія лише у разі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з обумовлених виплат.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 01 червня 2018 року №1108, ОСОБА_1 за період з березня 2008 року по червень 2010 року виплачувались: матеріальна допомога на оздоровлення; матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань; одноразова грошова допомога при звільненні на пенсію; індексація; грошова винагорода.
При цьому, в даній довідці вказано, що на всі виплати, що включені в довідку (крім допомоги при звільненні на пенсію та індексації), нараховано та перераховано внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, бездіяльність відповідача у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової винагороди, з яких сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно довідки є неправомірною.
Статтею 10 Закону №2262-ХІІ передбачено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911, який набув чинності 01 січня 2016 року, частину п'яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено реченням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
У відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774, яким внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у частині сьомій статті 43, слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
У свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року « 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: - частина сьома статті 43, згідно якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; - перше речення частини першої статті 54, відповідно до якої тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; - положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, не більше 10 740 грн., втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.
Згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з січня 2016 року.
Матеріали справи підтверджують, що пенсію за вислугу років, позивачу призначено 01 квітня 2010 року, згідно протоколу за пенсійною справою НОМЕР_1 від 01 квітня 2010 року.
З аналізу наведених вище правових норм та доказів, наявних в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що обмеження максимального розміру пенсії не підлягає застосуванню до позивача, оскільки застосовуються до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року, а пенсію позивачу призначено в квітні 2010 року.
Стосовно зміни відповідачем після проведеного перерахунку відсоткового показника для обчислення пенсії позивача з 90% на 70% грошового забезпечення, суд звертає увагу на наступне.
Частиною другою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Згідно протоколу від 01 квітня 2010 року, пенсія за вислугу років позивачу обчислювалась, виходячи із розрахунку 90% грошового забезпечення (вислуга років 34).
Пунктом 23 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме в частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні» набрав чинності 27 березня 2014 року, тобто після призначення пенсії позивачу, а тому суд приходить до висновку, що зміна встановленого максимального розміру пенсії (з 90% до 70% суми грошового забезпечення), у даному випадку не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку, оскільки зміни внесені вказаним законом до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а повинні застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій.
З огляду на зазначене, відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, що діяла на момент призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення.
Крім того, в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 серпня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» вказано, що згідно статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України та чинним законами прав і свобод.
Враховуючи викладене, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років з 01 червня 2016 року, а тому з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі 90% від суми грошового забезпечення, з урахуванням надбавок та підвищень, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01 червня 2016 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли відповідачем належним чином наведені позивачем посилання не спростовано, відповідність оскаржуваної бездіяльності статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено, суд доходить висновку про необхідність захисту прав позивача в судовому порядку та задоволення позову.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року і виплати такої перерахованої пенсії за період, у якому вона підлягала виплаті.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії, включивши до загальної суми грошового забезпечення, з якого обраховується та виплачується пенсія ОСОБА_1 матеріальні допомоги на оздоровлення (5397 грн.), матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань (4500 грн.) та грошові винагороди (4894,40 грн.), згідно довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 01 червня 2018 року №1108, установивши раніше призначений відсотковий розмір пенсії у розмірі 90 % від грошового забезпечення, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01 червня 2016 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (02125, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук