ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2018 року 10:32 № 640/20362/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Семеняки А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фірми "Т.М.М."- товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вулиця Провіантська, 3, код ЄДРПОУ 14073675)
до треті особиВідділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) АТ "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вулиця Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019)
про визнання протиправними дій, скасування постанови від 21.11.2018 ,
за участю представників сторін:
від позивача: Саєнко Ю.М.,
від відповідача: Рубель І.В.
від третьої особи: не прибув
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Фірма «Т.М.М.»- товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), третя особа - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», в якому просить:
- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни незаконними;
- скасувати постанову від 21 листопада 2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 45 433 367,02 грн у виконавчому провадженні №55614362.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що державним виконавцем на підставі оскаржуваної постанови від 21 листопада 2018 року безпідставно визначено суму виконавчого збору в розмірі 45 433 367,02 грн., оскільки квартиру АДРЕСА_1, яка розташована по вул. Звіринецька, 59 в м. Києві, на яку звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 857 932,43 Євро, що станом на 13 листопада 2017 року становить 459 147 256,92 грн., реалізовано на електронних торгах за 5 067 300,00 грн.
В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог. Надано у визначений судом строк відзиву на адміністративний позов та копії матеріалів виконавчого провадження.
В судове засідання представник третьої особи не прибув, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною 23 січня 2018 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №55614362 за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження від грудня 28 грудня 2017 року №18.1-186/37-20379 про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Описенка Дмитра Олеговича про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох кімнат, загальною площею 149,4 кв.м., жилою площею 80,9 кв.м., яка розташована за адресою м. Київ, АДРЕСА_1, яка належить на праві власності Фірмі «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаної квартири з метою часткового задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» виключно щодо заборгованості за тілом кредиту (без врахування заборгованості за відсотками) у розмірі 14 857 932,43 євро, що станом на 13 листопада 2017 року становить 459 147 256,92 грн. за користування кредитною лінією, нарахованими за період з 31 жовтня 2017 року по 31 листопада 2017 року (включно).
У даній постанові боржником значиться Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю.
Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 45 914 725,69 грн.
В подальшому, 28 листопада 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною прийнято постанову про стягнення виконавчого збору.
Вказаною постановою встановлено, що в процесі виконання рішення та здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання проведено опис майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, яка розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1. Також, визначено ринкову вартість зазначеного майна. Предмет іпотеки: квартира АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 реалізовувався Державним підприємством «СЕТАМ» шляхом проведення електронних торгів. Електронні торги призначені на 10 вересня 2018 року із стартовою ціною лота №297984 (предмет іпотеки) 5 067 300,00 грн. Згідно із протоколом від 10 вересня 2018 року №357028, переможець торгів - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АВАНПОСТ». Сума гарантійного внеску 253 365,00 грн. сплачено своєчасно та в повному обсязі. На рахунок Міністерства юстиції України кошти надійшли своєчасно та в повному обсязі згідно протоколу №357028 від 10 вересня 2018 року в сумі 4 813 935,00 грн. ціна продажу лота №297984 (предмета іпотеки) в сумі 5 057 300,00 грн. сплачена переможцем торгів - Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АВАНПОСТ» своєчасно та в повному обсязі. Державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства складено акт №55614362/8 про реалізацію предмета іпотеки. Відповідно до розпорядження кошти перераховано: стягувачу - 4 332 228,03 грн. виконавчий збір - 481 358,67 грн., витрати виконавчого провадження - 348,30 грн. враховуючи, що виконавчий збір підлягав стягненню у розмірі 45 914 725,69 грн. (пункт 3 постанови від 23 січня 2018 року №55614362) та приймаючи до уваги часткове стягнення у розмірі 481 358,67 грн., залишок який підлягає стягненню становить 45 433 367,02 грн.
Пунктом 1 постанови від 21 листопада 2018 року вирішено стягнути з боржника - Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю виконавчого збору в розмірі 45 433 367,02 грн.
Незгода позивача із вказаною постановою, а також діями державного виконавця зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до вимог статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваної постанови) визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Водночас, відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції станом на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року, пунктом 3 якої визначено розмір виконавчого збору) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Аналіз наведених норм свідчить, що за період здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №55614362 законодавство у сфері врегулювання питання стягнення виконавчого збору зазнало змін, зокрема в частині визначення суми, з якої підлягає обрахунок такого виконавчого збору.
Тобто станом на момент відкриття виконавчого провадження №55614362 сума виконавчого збору повинна була стягуватись у розмірі 10 відсотків саме від суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, виконавчим документом, в даному випадку виконавчим написом, вчиненим 20 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитром Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 7861, звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох кімнат, загальною площею 149,4 кв.м., жилою площею 80,9 кв.м., яка розташована за адресою м. Київ, АДРЕСА_1, яка належить на праві власності Фірмі «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаної квартири з метою часткового задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» виключно щодо заборгованості за тілом кредиту (без врахування заборгованості за відсотками) у розмірі 14 857 932,43 євро, що станом на 13 листопада 2017 року становить 459 147 256,92 грн.
Наведене свідчить, що сума заборгованості позивача за користування кредитною лінією, нарахованими за період з 31 жовтня 2017 року по 31 листопада 2017 року (включно) складає за тілом кредиту (без врахування заборгованості за відсотками) 14 857 932,43 євро, що станом на 13 листопада 2017 року становить 459 147 256,92 грн. і сума вказаної заборгованості підлягає частковому поверненню за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаної квартири.
Тобто самим виконавчим документом передбачено, що загальна сума заборгованості у сумі 459 147 256,92 грн. за рахунок реалізації квартири АДРЕСА_1, загальною площею 149,4 кв.м., яка розташована за адресою м. Київ, АДРЕСА_1, буде погашена лише частково, відтак необґрунтованими вбачаються дії державного виконавця щодо визначення 10 % виконавчого збору саме з усієї суми заборгованості позивача.
Водночас, наявними матеріалами справи підтверджується та як вказано в оскаржуваній постанові від 21 листопада 2018 року, згідно із протоколом від 10 вересня 2018 року №357028 переможцем торгів визнано Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АВАНПОСТ», яким сплачена сума гарантійного внеску 253 365,00 грн. та згідно протоколу №357028 від 10 вересня 2018 року внесено суму 4 813 935,00 грн., тобто ціна продажу лота №297984 (предмета іпотеки) в сумі 5 057 300,00 грн. сплачена переможцем торгів - Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «АВАНПОСТ» своєчасно та в повному обсязі.
Аналіз наведених фактичних обставин справи дає підстави для висновку, що предмет іпотеки реалізовано за 5 057 300,00 грн.
За даних обставин склалась ситуація, коли сума виконавчого збору, визначеного оскаржуваною постановою, значно перевищує суму вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом та реалізованого на електронних торгах.
Тобто, без реального стягнення всієї суми заборгованості з боржника, створюються умови для стягнення з нього подвійної суми виконавчого збору, адже як зазначалось вище внаслідок реалізації предмета іпотеки погашено лише частину заборгованості позивача.
Частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
При цьому, згідно вимог пункту 1 частини 1 статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з, зокрема, виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1302/29432, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Як уже зазначалось, відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції станом на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року, пунктом 3 якої визначено розмір виконавчого збору) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до статті 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Так, зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це дія нового нормативно-правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності. Синонімами виступають терміни зворотна сила, ретроактивність. Окрім того, на позначення суміжних понять використовуються латинські терміни: закон ex post facto (ретроактивний закон), принцип lex retro non agit.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 р. № 1-рп/99у за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки виконавче провадження №55614362 відкрито в період дії редакції Закону №1404-VIII, вимоги статті 27 якого передбачали стягнення 10 % виконавчого збору від суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт реалізації предмета іпотеки за 5 057 300,00 грн., суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно визначено суму виконавчого збору із загальної суми заборгованості позивача за користування кредитною лінією, тобто із суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2018 року №910/1587/13, в ухвалі від 18 квітня 2018 року (номер провадження № 61-1788св17) підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів власних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийнятні (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного в сукупності, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови від 21 листопада 2018 року, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність скасування даної постанови в судовому порядку.
Суд звертає увагу на те, що позивачем в позові ставиться питання лише про скасування оскаржуваної постави.
Водночас, згідно п. 2 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги протиправність оскаржуваної постанови щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 45 433 367,02 грн., що була встановлена вище, суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21 листопада 2018 року.
В частині оскарження позивачем дій державного виконавця, суд звертає увагу, що позивачем не конкретизовано які саме дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни він вважає незаконними.
Водночас, зважаючи на предмет оскарження в межах даної адміністративної справи судом вбачається оскарження дій державного виконавця саме відносно прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 21 листопада 2018 року.
Так, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову та захисту прав позивача в судовому порядку шляхом визнання протиправними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни щодо прийняття постанови від 21 листопада 2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 45 433 367,02 грн у виконавчому провадженні №55614362 та визнання протиправною та скасування постанови від 21 листопада 2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 45 433 367,02 грн у виконавчому провадженні №55614362.
Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у матеріалах справи платіжного доручення позивачем за його подання сплачено судовий збір, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни щодо прийняття постанови від 21 листопада 2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 45 433 367,02 грн у виконавчому провадженні №55614362.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21 листопада 2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 45 433 367,02 грн у виконавчому провадженні №55614362.
4. Стягнути на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вулиця Провіантська, 3, код ЄДРПОУ 14073675) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3524,00 грн (три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук