79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" грудня 2018 р. Справа №914/2530/17
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді - Плотніцького Б.Д.
суддів Галушки Н.А.
ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання: Михайлишин С.В.
та представників учасників судового процесу
від позивача (апелянта): ОСОБА_2;
від відповідача1: не з'явились;
від відповідача2: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області №05/2-536вих-18 від 13.04.2018,
на рішення господарського суду Львівської області від 15.03.2018, суддя: Запотічняк О.Д., (повний текст рішення складено - 26.03.2018),
у справі №914/2530/17
за позовом Заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області, м.Городок,
до відповідача-1 сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Каменяр”, с.Крисовичі, Мостиський район, Львівська область,
до відповідача-2 Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області, с.Золотковичі, Мостиський район, Львівська область,
про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку, ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У грудні 2017 року заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про визнання недійсним рішення Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області від 21.07.2017 №3 «Про укладення договорів управління спадщиною ( не успадкованими частками (паями) між Золотковицькою сільською радою та ТОВ «Каменяр», визнання недійсним договору на управління спадщиною від 19.08.2017 та зобов'язання ТОВ «Каменяр» звільнити земельні ділянки загальною площею 317, 69га, що знаходяться на території Золотковицької сільської ради за межами населеного пункту.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.03.2018 у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Золотковицької сільської ради № 3 від 21.07.2017 року та зобов'язання ТОВ «Каменяр» звільнити земельні ділянки загальною площею 317, 69га, що знаходяться на території Золотковицької сільської ради за межами населеного пункту - відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору на управління спадщиною від 19.08.2017 року, укладеного між Золотковицькою сільською радою та ТзОВ «Каменяр» - закрито.
Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що відповідач-2 вправі передавати в оренду земельні ділянки (в т.ч. невитребувані земельні частки) померлих громадян до моменту прийняття спадкоємцями спадщини, або визнання її відумерлою у судовому порядку та є управителем спадщини в силу імперативних положень закону і для реалізації своїх повноважень щодо передачі в оренду земельних ділянок від нього не вимагається вчинення будь-яких інших дій.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду заступник прокурора Львівської області звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач покликається на те, що висновок суду першої інстанції про відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу держави, за захистом якого звернувся прокурор, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки захист інтересів держави полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновлення становища, яке існувало до порушення права, на землю українського народу, а правильне застосування законодавства безумовно становить суспільний інтерес. При цьому, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що сільською радою не визначено статус спірних земель, відсутні докази про належність спірних земельних ділянок до неуспадкованих паїв або земельних ділянок приватної форми власності, а також не з'ясовано стан оформлення спадщини по вказаних земельних ділянках. Крім того, позивач зазначає, що судом не враховано, що орган місцевого самоврядування в порушення вимог земельного законодавства розпорядився спірними земельними ділянками, які є несформованими за вимогами ст. 79-1 ЗК України, а також те, що право розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, розташованою за межами населених пунктів, належить центральним органам виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
З врахуванням викладеного, скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2018 у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати покласти на відповідачів.
Заперечення інших учасників справи
Золотковицька сільська рада у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2018 у справі №914/2530/17 - залишити без змін з підстав обґрунтованості висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому акті.
Стислий виклад встановлених судом та неоспорених обставин, і визначених відповідно до них правовідносин
Х сесією VII скликання Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області було прийнято рішення від 21 липня 2017 року № 3 «Про укладення договорів управління спадщиною не успадкованими частками (паями) між Золотковицькою сільською радою та ТОВ Каменяр».
Пунктом 1 Рішення відповідач 2 вирішив укласти з ТОВ «Каменяр» договір управління спадщиною не успадкованими земельними ділянками частками (паями) площею 324,49 га терміном на три роки, або до з'явлення спадкоємця, з 01.08.2017 року з платою 7 % від нормативно грошової оцінки земельних ділянок , які належать спадкодавцям (власникам) згідно списку.
19.08.2017 між Золотковицькою сільською радою Мостиського району Львівської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Каменяр» було укладено договір на управління спадщиною, відповідно до п.1.1 якого Установник управління (відповідач 2) передає, а Управитель (відповідач 1) приймає в управління майно померлих осіб, яке потребує окремого утримання, догляду, вчинення інших фактичних або юридичних дій для підтримання його в належному технічному або функціональному стані у відповідності до додатку земельні ділянки які знаходяться на території Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , загальною площею 317,69 га згідно з додатком.
19.08.2017 сторони також підписали Акт приймання- передачі за договором на управління спадщиною.
Прокурор, вважаючи дане Рішення сільської ради та Договір незаконними та прийнятими всупереч вимогам закону, звернувся до суду з позовом у даній справі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що у даному випадку підстави для задоволення позовних вимог - відсутні, з огляду на наступне.
Норми права, якими керується суд апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Частиною 3 статті 2 Земельного кодексу України визначено, що об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
У відповідності до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Як визначено у пунктах 1, 6 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості ) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
Статтями 3 та 11 цього Закону визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. У разі подання заяв про виділення власників земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
За своєю правовою природою поняття земельні частки (паї) не є тотожним земельними ділянками, а тому оренда земельної частки (паю) і оренда земельної ділянки мають суттєво різні якісні відносини, у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом.
Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельні ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Згідно з пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
Відтак, законодавством передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету. При цьому, оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.
Вказане також унеможливлює розроблення проекту землеустрою та присвоєння кадастрового номера орендованої земельної ділянки.
Враховуючи положення пункту 3 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимоги до форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Виходячи з нормативних положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (не витребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців.
Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.
З огляду на що, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.
Таким чином, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", а норми статті 79-1 Земельного кодексу України та статті 3 Закону України "Про оренду землі", відносно визначення об'єкта оренди - не поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю).
Разом з тим, спеціальне законодавство України, що регулює спірні правовідносини не містить прямої імперативної норми про те, що отримання невитребуваних (нерозподілених) паїв (часток) в оренду здійснюється на підставі затвердженої документації із землеустрою певного виду.
Таким чином, доводи прокурора щодо відсутності розробленої документації із землеустрою на об'єкти оренди, визначення та встановлення меж земельних ділянок в натурі, як підстави визнання недійсним рішення сесії Золотковицької сільської ради за №3 від 21.07.2017, не ґрунтуються на наведених вище положеннях спеціальних нормативно-правових актів, оскільки об'єктом оренди є виключно земельні ділянки для сільськогосподарських потреб, а проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є необхідним лише у разі виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) за заявами останніх.
Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
Пунктом 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004, нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
Статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Так, аналізуючи положення ст.ст. 5, 9, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а також пунктів 2, 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), суд дійшов висновку, що передача в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) здійснюється в залежності від місця розташування таких ділянок, а саме: за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради нерозподілені (невитребувані) земельні частки можуть передаватися в оренду в межах населених пунктів, а за рішенням районної державної адміністрації - за межами населених пунктів.
Разом з тим, Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є спеціальним законодавчим актом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками та використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок.
Водночас, як вже зазначалося, в оренду відповідачу-1 було передано земельні частки паї, які не успадковано спадкоємцями померлих громадян.
Верховною ОСОБА_3 України 20.09.2016 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли» котрим, зокрема, внесено зміни в статті 1283 та 1285 ЦК України та статті 4, 19 Закону України «Про оренду землі».
Зокрема, відповідно до ст. 1285 ЦК України (в редакції Закону №1533-VIII від 20.09.2016) якщо у складі спадщини є майно (а згідно ст. 190 ЦК України майном являється не лише річ, але і майнові права на неї), яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.
У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.
Згідно з частиною 5 статті 4 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону №1533-VIII від 20.09.2016), орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.
Особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов'язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки (ч. 6 ст.19 Закону України «Про оренду землі»).
Таким чином, з наведених приписів ЦК України та Закону України «Про оренду землі» вбачається, що органом, котрий вправі передавати в оренду земельні ділянки (в т.ч. невитребувані земельні частки) померлих громадян до моменту прийняття спадкоємцями спадщини, або визнання її відумерлою в судовому порядку являються сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, незалежно від того, чи така земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту чи за межами. Відповідні сільська, селищна, міська рада являються управителем спадщини в силу імперативних положень закону і для реалізації їхніх повноважень щодо передачі в оренду земельних ділянок від них не вимагається вчинення будь-яких інших дій.
Позиція суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Золотковицька сільська рада вправі була розпоряджатися спірними земельними ділянками та передавати їх в оренду відповідачу-1, а тому протилежні доводи прокурора є необґрунтованими.
Доводи апелянта про нікчемність договору оренди спростовуються положеннями ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року за №834-VIII) право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.
Як вбачається з позовної заяви, прокурор звернувся із даним позовом в інтересах держави. При цьому, порушення прав та інтересів держави обґрунтовує тим, що державним інтересом в даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання передачі земельних ділянок у користування, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Інтерес держави, в даному випадку, полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права Українського народу.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами прокурора про порушення оскаржуваним рішенням відповідача-2 прав та інтересів держави, оскільки цим рішенням в оренду було передано земельні частки паї, які не належать ні до земель державної, ні до земель комунальної власності. Єдиним аргументом, який би міг свідчити про порушення прав та інтересів держави та слугувати підставою для задоволення позовних вимог, це законодавче віднесення повноважень щодо такої передачі до компетенції органів державної влади, а не органів місцевого самоврядування. Однак, судом встановлено, що відповідач-2 не вийшов за межі своєї компетенції щодо прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга заступника прокурора Львівської області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2018 без змін.
Судові витрати
Судові витрати за подання апеляційної скарги, в порядку вимог ст. 129 ГПК України, покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 240, 269, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2018 у справі № 914/2530/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.01.2019
Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький
Судді Н.А. Галушко
ОСОБА_1