ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20.12.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/860/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, вул. Чорновола 9, м. Івано-Франківськ, 76018, в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Міністерство внутрішніх справ України, вул.Академіка Богомольця, 10, м.Київ-168, 01601
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, вул.Чорновола,161, м.Івано-Франківськ, 76000
про визнання недійсними публічної закупівлі природного газу та договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів
за участю:
Від прокуратури: Негрич Н.М., (посвідчення №033485 від 18.05.17 )-прокурор військової прокуратури
Від відповідача ТзОВ "Івано-Франківськгаз Збут": Пушкарь С.Є., (довіреність від 10.01.18)-представник
Від відповідача Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України: Ковалюк С.Я., (посвідчення №017933 від 14.09.2016)-представник
Від позивача: Жирін С.О., (довіреність № 25/2018 від 14.09.2018р.)-представник
Від позивача: Кудря І.М., (посвідчення серія НГ № 018126 від 20.01.15)
заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Міністерство внутрішніх справ України звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання недійсними публічної закупівлі природного газу та договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів.
Ухвалою суду від 04.10.2018 позовну заяву залишено без руху. 18.10.2018 на виконання ухвали суду від 04.10.2018 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.11.2018. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2018 підготовче засідання відкладено на 26.11.2018. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2018 підготовче засідання відкладено на 06.12.2018. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 постановлено підготовче засідання у справі провести з використанням системи відеоконференцзв'язку. Ухвалою від 06.12.2018 закрито підготовче провадження у справі № 909/860/18 та справу призначено до судового розгляду по суті на 20.12.2018.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначає, що публічні торги внаслідок яких був укладений договір відбулись із порушенням визначеної Законом України "Про публічні закупівлі" процедури, що призводить до неефективного використання коштів місцевого бюджету.
Відповідачі щодо поданого позову заперечують, зазначають, що укладений договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41Аишая585-18 від 23.02.2018 та додаткова угода №124/1 від 28.03.2018 не суперечить вимогам чинного законодавства, є належно виконаний сторонами та правові підстави для визнання його недійсним відсутні. Свою правову позицію відповідач-2 військова частина 1241 виклав у відзиві на позов б/н від.07.11.2018 ( вх.17473/18 від 08.11.2018). Відповідач-1 ТзОВ "Івано-Франківськгаз збут" подав відзив на позов № IFZ -СК-3548-1119 від 05.11.2018 ( вх. 17456/18 від 08.11.2018), у яком просить суд відмовити.
Так, ТОВ "Івано-Франківськгаз Збут" проти позову заперечило, вважаючи, що прокурор, оскаржуючи процедуру закупівлі безпосередньо до суду, порушив процедуру оскарження, яка визначена Законом України "Про публічні закупівлі". Застосування ж переговорної процедури закупівлі природного газу і укладення за її результатами відповідного договору здійснено з метою недопущення порушення нормальних умов життєдіяльності, що було б наслідком припинення газопостачання. Крім того, зміст укладеного між сторонами договору на постачання природного газу відповідає вимогам ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", умови укладеного договору не відрізнялися від змісту тендерної пропозиції, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Відповідач Військова частина НОМЕР_1 в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що заявляючи позов в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, прокурор не довів, що саме Міністерство внутрішніх справ України виступає уповноваженим органом, який здійснює контроль та захист у спірних правовідносинах, а також не повідомив належним чином міністерство про представництво її інтересів. Щодо проведення закупівлі природного газу із застосуванням переговорної процедури, відповідач вказав, що у зв'язку із припиненням. 01 лютого 2018 р. у військову частину НОМЕР_1 від ТзОВ "Івано-Франківськгаз збут" надійшло повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання з 10-00год. 02.02.2018. Враховуюи те, що договір між військовою частиною НОМЕР_1 та ТЗОВ "Івано-Франківськгаз збут" на постачання природного газу нга 2018 рік укладено не було в зв"язку з відсутністю кошторисних призначень на 2018 рік, в зв"язку з чим, не було розпочато процедури "відкритих торгів" в системі публічних закупівель "Prozorro" щодо закупівлі природного газу, а також у зв"язку з холодною порою року (зимовий період), командуванням ВЧ НОМЕР_1 було прийнято рішення про проведення переговорної процедури закупівлі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.
Військовою прокуратурою Івано-Франківського гарнізону за результатами здійснення моніторингу офіційного порталу оприлюднення інформації про публічні закупівлі "Prozorro" виявлено порушення законодавства про публічні закупівлі під час проведення військовою частиною НОМЕР_1 НГ України переговорної процедури закупівлі природного газу.
07.02.2018 тендерним комітетом військової частини НОМЕР_1 НГ України на засіданні прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 4 про закупівлю природного газу за переговорною процедурою (скороченою) у ТзОВ «Івано-Франківськгаз Збут» на підставі п. З ч. 2 ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі».
Військова частина НОМЕР_1 НГ України у порушення ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі», без наявності плану закупівлі, на веб-порталі електронної системи публічних закупівель "Prozorro" оприлюднено оголошення про проведення переговорної процедури" закупівлі (скороченої) UA-2018-02-08-000164-с, предметом якої є «природний газ» Код ДК 021-2015 (CPV): 09120000-6 -Газове паливо, очікуваною вартістю 1 050 000,00 грн. (з ПДВ), об'ємом 94984 метрів кубічних.
Крім цього, на веб-порталі Уповноваженого органу оприлюднено повідомлення про намір укласти договір під час застосування переговорної процедури UA-2018-02-08-000164-с.
Військовою частиною 1241 НГ України 22.02.2018 укладено договір на постачання природного газу № 41ABIFZ626-18/58 з ТзОВ «Івано-Франківськгаз Збут» загальною сумою 1 050 000,00 грн.
Згідно п. п. 1.1,1.2 вказаного договору постачальник ТзОВ «Івано-Франківськгаз Збут» зобов'язується передати, а покупець -військова частина НОМЕР_1 НГ Українй зобов"язується оплатити та прийняти природний газ в об'ємах до 94,983 тис. метрів кубічних газу із розбивкою за місяцями 2018 року.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.6 зазначеного договору ціна за 1 000 метрів кубічних природного газу становить 9 212,10 грн., із врахуванням ПДВ -1 942,42 грн. Загальна сума договору становить 1 050000,00 грн.
Додатковою угодою №124/1 від 28.03.2018 сторони внесли зміни до вказаного договору та зменшили річний плановий обсяг постачання газу до 47,787 тис. куб. м. та з ціною 10 723,92 грн. за 1000 куб. м. з ПДВ. Загальна сума договору становить 518 235,24 грн.
Застосування переговорної процедури обґрунтовано замовником положеннями п.3 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме наявністю «нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв'язку з виникненням особливих економічних чи соціальних обставин, що унеможливлюють дотримання замовниками строків для проведення тендеру, а саме пов'язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, а також наданням у встановленому порядку Україною гуманітарної допомоги іншим державам. Застосування переговорної процедури закупівлі в таких випадках здійснюється за рішенням замовника щодо кожної процедури.
З метою з'ясування того, чи мали місце обставини надзвичайної ситуації, на час прийняття рішення про проведення переговорної процедури, військовою прокуратурою Івано-Франківського гарнізону направлено запит до Управління ДСНС України у Івано-Франківській області. Згідно інформації, наданої Управлінням від 30.08.2018 №03-6534/12 у період другого півріччя 2017 року на території міста Івано-Франківська зареєстровано 1 надзвичайну ситуацію об'єктивного рівня, а саме харчове отруєння 15 осіб дошкільного навчального закладу «Ластівка».
Отже, предметом даного спору є вимога прокурора заявлена в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ про визнання недійсною закупілю природного газу , оформлену протоколом засідання тендерного комітету № 4 від 07.02.2018 та визнання недійсним договору на постачання природного газу № 41ABIFZ626-18/58 від 22.02.2018 та укладену додаткову угоду № 124/1 від 28.03.2018 .
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2018 р. у справі № 924/1237/17.
Як визначено в частинах 1,3,4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень.
Згідно з ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в абз. 4 п. 4 мотивувальної частини рішення від 08 квітня 1999 р. № 3-рп/99, інтереси держави є оціночною категорією, яка визначається і обґрунтовується прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, необхідність їх захисту та зазначається орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. В п. 2 резолютивної частини цього рішення зазначено: під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти як орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Так, за змістом ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України. Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Органи, уповноважені на здійснення контролю у сфері закупівель, не мають права втручатися у проведення процедур закупівель.
Державний фінансовий контроль в Україні здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні". Виходячи із системного аналізу норм Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на виконання вказаного Закону, державний фінансовий контроль в Україні здійснюється органами Державної аудиторської служби.
Згідно з пунктами 4 - 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03 лютого 2016 р., Держаудитслужба, зокрема, реалізує державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку.
Отже, законодавством України чітко встановлено та визначено, що державним органом, який уповноважений порушувати у суді питання про визнання недійсними договорів, укладених за результатами закупівель, є Державна аудиторська служба.
Таким чином, всупереч ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор не вжив заходів щодо перевірки наявності підстав для представництва інтересів держави, а також наявність органів, які уповноважені відповідно до законодавства здійснювати захист таких інтересів у випадку їх порушення.
Із змісту ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" випливає, що виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що прокурор перед зверненням до суду перевірив, що захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Я вбачається із матеріалів справи, загальна вартість природного газу, відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачами за переговорною процедурою договору, складає 518335, 24грн.
Статтею 2 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.
Тож, виходячи із вартості оспорюваного договору, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", публічною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги, конкурентний діалог, переговорна процедура закупівлі.
За змістом ч.1 ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі", переговорна процедура закупівлі - це процедура, що використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками.
Військова частина НОМЕР_1 при здійсненні оскаржуваної закупівлі природного газу застосувала переговорну процедуру на підставі п. 3 ч. 2 ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв'язку з виникненням особливих економічних чи соціальних обставин, що унеможливлюють дотримання замовниками строків для проведення тендеру, а саме пов'язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, а також наданням у встановленому порядку Україною гуманітарної допомоги іншим державам. Застосування переговорної процедури закупівлі в таких випадках здійснюється за рішенням замовника щодо кожної процедури.
При цьому прокурор стверджує, що у другому півріччі на території м. Івано-Франківськ не було зафіксовано надзвичайних ситуацій, ліквідація яких надавала б можливість відповідачам укласти оскаржуваний договір на умовах переговорної процедури. ( лист Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області № 03-6534/12 від 30.08.2018)
У зв'язку з цим при вирішенні даного спору особливої уваги заслуговує дотримання принципу пропорційності.
Принцип пропорційності, зокрема, визначений в Угодах про утворення ЄС (а саме в ст. 5 Договору про заснування Європейського співтовариства), а також закріплений в міжнародних нормативних актах, рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, в першу чергу орієнтує на те, що мета процесуальних дій має бути суспільно вагомою, для досягнення певної мети органи влади не можуть накладати на громадян зобов'язання, які перевищують установлені межі необхідності, а засіб досягнення суспільно вагомої мети має бути найменш обтяжливим для людини в конкретних умовах.
У Рішенні від 25 січня 2012 р. № 3-рп/2012 (справа № 1-11/2012) Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що принцип пропорційності пов'язаний насамперед із проблемою правомірностей обмежень прав людини. Завдяки діяльності суду в праві Конвенції щодо кожного з прав людини склалися критерії припустимого втручання держави, засновані на принципі пропорційності, унаслідок чого він набуває універсального значення. При цьому такі критерії стосуються як нормативно-правових, так і індивідуально-правових заходів.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Протоколу. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Поняття майно має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а також законні сподівання щодо прибутку, що може вважатися правом власності відповідно до положення статті 1 Протоколу (п. 24 рішення від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України").
Виходячи зі змісту пунктів 32 - 35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
У п. 28 рішення Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" зазначено, що до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями. Більш того, в інших сферах соціальної, фінансової та економічної політики національні органи користуються певною свободою самостійного оцінювання під час імплементації законів, що регулюють власність та договірні відносини (див. mutatis mutandis, AGOSI v. The United Kingdom, рішення від 24.10.1986, серія А, N 108, п. 52).
Прокурор, вказуючи на порушення відповідачами вимог щодо порядку укладення оспорюваного договору, не обґрунтував, в чому саме полягає порушення інтересів держави, в чому полягають втрати, яких зазнала держава внаслідок порушень встановленого законом порядку проведення відкритих торгів, не обґрунтував змісту протиправного витрачання коштів місцевого бюджету, що унеможливило їх раціональне та ефективне використання, прокурор також не зазначив, в чому саме таке раціональне та ефективне використання полягає.
Статтею 207 Господарського кодексу України та ст.215, ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може бути визнаний недійсним, якщо його зміст суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства його моральним засадам.
Зі змісту наведених норм права вбачається, що підставою недійсності договору може бути невідповідність його змісту вимогам закону, виключно у разі, якщо він ще і суперечить інтересам держави і суспільства його моральним засадам.
Відповідно до ст.37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі:
-його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону (щодо умов договору);
-його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону;
його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Натомість, прокурором не наведено жодного обґрунтування стосовно визнання договору на закупівлю недійсним, не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу того, що оспорюваний договір суперечить інтересам держави і суспільства та моральним засадам суспільства, а також наявності наміру хоча б у однієї з сторін договору щодо настання відповідних наслідків.
При цьому, суд бере до уваги ту обставину, що військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України змушена була укласти договір на постачання природного газу з метою недопущення припинення теплопостачання у приміщеннях військової частини в зимовий період застосовуючи переговорну процедуру, оскільки в іншому разі, настання надзвичайних ситуацій було б неминучим.
В свою чергу, діяльність як державних органів, так і органів місцевого самоврядування повинна бути спрямована не тільки на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, а насамперед на їх недопущення.
Слід також зазначити, що звертаючись з даним позовом у жовтні 2018 року, тоді як процедура закупівлі природного газу мала місце в лютому 2018 року і укладений договір на постачання природного газу виконано, прокурор не здійснив аналізу економічної доцільності проведення нових торгів та не оцінив наслідки визнання недійсним договору про закупівлю природного газу; ним не дотримано балансу між поставленими цілями та використаними засобами, та не визначено які цілі будуть досягнуті.
З огляду на викладене, в задоволенні позову слід відмовити.
Судовий збір, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на військову прокуратуру Івано-Франківського гарнізону
Керуючись ст.ст.13, 126, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Міністерство внутрішніх справ України до товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання недійсними публічної закупівлі природного газу та договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів - відмовити.
Судовий збір за подання позовної заяви покласти на Прокуратуру Івано-Франківської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне рішення складено 26.12.2018
Суддя Шкіндер П. А.