ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.12.2018Справа № 910/13197/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУНАТЕХ"
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
про стягнення 434 541,56 грн.
суддя Мельник В.І.
за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.
Представники сторін:
від позивача - Жарик Б.М., представник
від відповідача - Плахотнюк Я.В., представник
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУНАТЕХ" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" про стягнення 434541,56 грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти позивача у розмірі 434 541,56 грн., оскільки Договір від 19.11.2014 №1110191 між сторонами розірвано 30.04.2018 тоді як відповідачем різницю між оплаченою вартістю теплової енергії та вартістю фактично поставленого обсягу теплової енергії не повернуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 порушено провадження у справі № 910/13197/18 та призначено підготовче засідання на 29.10.2018.
25.10.2018 відділом діловодства суду від відповідача отримано клопотання про застосування строків позовної давності.
29.10.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.11.2018.
16.11.2018 відділом діловодства від позивача отримані заперечення.
В підготовче судове засіданні 19.11.2018 представник позивача з?явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В підготовче судове засідання 19.11.2018 представник відповідача не з?явився.
Ухвалою суду від 19.11.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по сіті на 14.12.2018.
В судове засідання 14.12.2018 представники сторін з'явилися, надали суду пояснення по суті справи.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.12.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.
19.11.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір №1110191 предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.
Відповідно до п.п. 2.3.1 2.3.2 договору абонент зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до договору.
Пунктом 1.4. Додатку №1 до договору позивач та відповідач погодили розподіл обсягів постачання теплової енергії в гігакалоріях по місяцях та кварталах кожного року.
У відповідності до Додатку №3 до договору (Тарифи на теплову енергію), розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими НКРЕКП.
Відповідно до пункту 2 Додатку №4 до договору (Порядок розрахунків за теплову енергію), позивач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує відповідачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
24.04.2018 року Київською міською радою було прийнято рішення №517/4581 про завершення укладеної з відповідачем Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, яким з 01.05.2018 року фактично повернуто майно територіальної громади (котельні, теплові мережі, теплові пункти та інше допоміжне майно) з володіння та користування відповідача.
На офіційному сайті Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» було розмішено повідомлення, щодо припинення останнім діяльності у сфері теплопостачання як для юридичних осіб так і для мешканців з 01.05.2018 року.
30.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду від 30.04.2018 про розірвання договору від 19.11.2014 №1110191, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо розірвання з 30.04.2018 договору від 19.11.2014 №1110191, у зв'язку з чим з вказаної дати припиняються зобов'язання «Енергопостачальної організації» перед «абонентом» щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов'язання «абонента», що виникли за договором та залишилися невиконаними на дату підписання угоди, підлягають виконанню до 25.05.2018.
13.06.2018 позивач надіслав на адресу відповідача клопотання про повернення невикористаних коштів в сумі 473724,81 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач фактично сплачував вартість наданих послуг до початку розрахункового періоду.
Як вбачається із акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.03.2014, що підписаний уповноваженими представниками сторін сальдо розрахунків за теплову енергію з урахуванням ПДВ на 01.04.2018 становить 611373,09 грн.
Позивач зазначив, що за результатами постачання теплової енергії за квітень 2018 року, на підставі відповідного звіту про обсяги споживання теплової енергії, сторонами було складено акт приймання-передавання товарної продукції за квітень 2018 року, в якому зазначено загальну кількість спожитої позивачем теплової енергії в квітні, в обсязі 96,87 Гкал. та зазначено вартість спожитої теплової енергії: 176831,53 грн.
Між позивачем та відповідачем 30.04.2018 складено акт звіряння розрахунків за теплову енергію підписаний уповноваженими представниками сторін, відповідно до якого сальдо розрахунків за теплову енергію з урахуванням ПДВ на 01.05.2018 становить 434541,56 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскільки внаслідок розірвання договору, зобов'язання сторін припинилися в зв'язку із чим відпала підстава збереження відповідачем грошових коштів, що сплачені за теплову енергію, яка фактично не була поставлена .
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, крім того подав клопотання про застосування строків позовної давності.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем сплачено відповідачеві 6086506,05 грн. проте позивачем було спожито теплової енергії на 5651964,49 грн., що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції.
Позивач просить суд застосувати строк позовної давності посилається на той факт що на його думку враховуючи підстави якими обґрунтовано позовні вимоги позивач просить стягнути заборгованість яка виникла на підставі договору від 19.11.2014 №1110191 за період з листопада 2014 по квітень 2018.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).
Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Позивач заперечив проти задволення даної заяви, зазначивши що початок перебігу позовної давності, необхідно обчислювати саме з моменту розірвання договору, а саме з 30.04.2018.
Суд погоджується із доводами позивача, оскільки правова підстава утримання спірних коштів відпала з моменту розірвання договору, в звязку із чим відхиляє дану заяву відповідача.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Враховуючи вище зазначене суд дійшов висновку що грошові кошти підлягають поверненню позивачеві.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 236-241 ,331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Задовольнити позовні вимоги.
2. Стягнути із Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 31, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУНАТЕХ» (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7, ідентифікаційний номер 34297735) грошові кошти в розмірі 434541 (чотириста тридцять чотири тисячі п'ятсот сорок одну) грн. 56 коп., судовий збір в розмірі 6518 (шість тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 12 коп.
3. Видати наказ.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 20.12.2018
Суддя В.І. Мельник