Справа № 532/1636/18 Номер провадження 22-ц/814/596/18Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т.В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
12 грудня 2018 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду у складі:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Чумак О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 вересня 2018 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до місцевого суду з даним позовом до відповідача, посилаючись на те, що вона перебувала з останнім у зареєстрованому шлюбі, однак сімейні стосунки не склались та фактично припинились, внаслідок чого 04.05.2016 року шлюб між сторонами було розірвано.
Зазначає, що, за час шлюбу у них народився син ОСОБА_4, який наразі є неповнолітнім, перебуває на утриманні позивача, потребує поліпшення свого матеріального стану, покращення харчування та належного забезпечення побутовими речами, необхідними для його життєдіяльності, а доходи лише матері не можуть забезпечити достатнього рівня матеріального стану дитини.
З урахуванням наведеного прохала стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на її користь на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подачі позовної заяви.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, місце роботи: Кобеляцьке Агролісництво, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_2, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.08.2018 року, дня подачі позову, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 704,80 грн. в дохід держави.
Рішення в частині стягнення аліментів звернуто до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Вказане рішення оскаржила позивач, яка у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вважає, що надані відповідачем квитанції та чеки не є належними доказами по справі та не можуть підтверджувати дійсності факту надання ОСОБА_3 регулярної матеріальної допомоги синові.
Вказує, що відповідач є здоровою працездатною людиною, не має на своєму утриманні будь-яких інших осіб, син ОСОБА_4 є його єдиною дитиною, а тому сплата ним аліментів у розмірі, визначеному в позові, не є обтяжливою.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 03.11.2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується актовим записом №87, вчиненим відділом ДРАЦС Кобеляцького РУЮ Полтавської області.
Відповідно до актового запису №102 від 09.11.2010 року, вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та його батьками записані - ОСОБА_3 (батько) та ОСОБА_2 (мати), що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.2).
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04.05.2016 року шлюб, зареєстрований 03.11.2010 року у відділі ДРАЦС Кобеляцького РУЮ Полтавської області, актовий запис №87, між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, розірвано.
Після розірвання шлюбу присвоєно прізвище позивачу ОСОБА_2 - ОСОБА_2 (а.с.3).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не відмовляється від матеріального забезпечення дитини, регулярно надає допомогу, та з 2013 року постійно возить сина ОСОБА_4 на море, а тому, з урахуванням об'єктивної оцінки можливостей відповідача та, враховуючи правомірні очікування позивача на отримання аліментів, визначив їх у розмірі 1/6 частини доходу з усіх видів заробітку ОСОБА_3, але не менше встановленого законодавством мінімального розміру аліментів для дитини відповідного віку.
Проте, такий висновок місцевого суду не відповідає встановленим по справі обставинам та не ґрунтується на нормах права, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч.3 ст.181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то, відповідно до ч.3 ст.70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N606-XIV "Про виконавче провадження", він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Порядок стягнення аліментів визначено у ст.74 Закону "Про виконавче провадження», а також у статтях 194 - 197, 274 СК.
Статтею 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідач ОСОБА_3 є здоровою, працездатною людиною, має постійну роботу у Кобеляцькому Агролісництві та стабільний заробіток, інші неповнолітні чи повнолітні діти, непрацездатні дружина, батьки чи інші утриманці у платника аліментів відсутні. Доказів протилежного відповідачем не надано.
При цьому, надані відповідачем квитанції з магазинів: «МаркетОпт» від 26.08.2018 року на суму 179,25 грн.; «Сезон» від 26.08.2018 року на суму 48,00 грн.; «Аврора» від 26.08.2018 року на суму 150,80 грн.; «Лапочка» від 08.09.2018 року на суму 650,00 грн.; та товарний чек «105 від 25.08.2018 року на суму 1407,00 грн. (а.с.19), не можуть свідчити про постійність надання ОСОБА_3 матеріальної допомоги сину ОСОБА_4, враховуючи що всі наведені вище покупки були здійснені в короткий проміжок часу, тобто не є систематичними.
Окрім того, доводи відповідача про те, що він з 2013 року постійно возить сина ОСОБА_4 на море не підтверджені жодними належними та допустимими засобами доказування, наявними у матеріалах справи.
Так, враховуючи рівність зобов'язань обох батьків у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.08.2018 року, дня подачі позову, до досягнення дитиною повноліття.
При цьому, колегія суддів вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме об'єктивним можливостям відповідача та правомірним очікуванням позивача на отримання аліментів, та буде достатнім для забезпечення фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до вище викладеного, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
З огляду на наведене доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.
Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки при подачі даного позову та апеляційної скарги позивач була звільнена від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 704,80 грн. (за подачу позовної заяви) та 1057,2 грн. (за подачу апеляційної скарги), а всього 1762,00 грн.
У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - задовольнити.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 вересня 2018 року, - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимогиОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, місце роботи: Кобеляцьке Агролісництво, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_2, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.08.2018 року, дня подачі позову, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, судовий збір у сумі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) грн. в дохід держави.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Т.О. Кривчун
СУДДІ: О.Ю. Кузнєцова
О.В. Чумак