79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" грудня 2018 р. Справа №909/539/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.
Суддів: Кордюк Г. Т.
ОСОБА_1
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" б/н від 08.10.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/657/18 від 22.10.2018),
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2018, суддя Рочняк О.В. (повний текст складено та підписано 10.09.2018),
у справі №909/539/18,
за позовом: Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс",смт. Богородчани, Івано-Франківська область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко", с.Верхнє, Калуський район, Івано-Франківська область,
про стягнення основної заборгованості за виконані роботи в сумі 80860 грн. 52 коп. та 44149 грн. 84 коп. - пені,
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2018 позовні вимоги Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" - задоволено частково. З товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко" на користь Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" стягнуто 50271 грн. 72 коп. - основного боргу та 754 грн. 00 коп. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
22 жовтня 2018 року на адресу суду поступила апеляційна скарга Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" б/н від 08.10.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/657/18 від 22.10.2018) на вказане рішення суду.
Апелянт зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 30 588 грн. 80 коп. незаконним і необгрунтованим. Вказує, що матеріали справи не містять доказів сплати всієї суми основного боргу, а зарахування в оплату суми основного боргу 43 070 грн. 58 коп., оплачених згідно платіжного доручення №2569 від 28.12.17 року, вважає помилковим.
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" б/н від 08.10.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/657/18 від 22.10.2018), на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2018 у справі № 909/539/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.17 між Богородчанським спецагролісгоспом (перевізник) та ТОВ "Альтеко" (замовник) укладено договір № 3 про надання транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом, за умовами якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе виконання послуг по перевезенню вантажів (дров) автомобільним транспортом в смт.Богородчани (лікарня) та м.Івано-Франківськ (наркодиспансер).
Відповідно до п.3.2 договору оплата за виконані роботи здійснюється в національній валюті України шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок перевізника або внесенням готівки в касу перевізника протягом 3 днів після підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків-фактури.
Згідно п.5.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 30.04.17 з можливістю продовження за згодою сторін.
На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги по доставці лісопродукції на загальну суму 93342 грн 30 коп, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт, а саме:
- актом№ ОУ-0000003 за січень 2017 року на суму 23112 грн 42 коп,
- актом № ОУ-0000006 за лютий 2017 року на суму 12919 грн 50 коп,
- актом № ОУ-0000011 за березень 2017 року на суму 52925 грн 58 коп,
- актом № ОУ-0000016 за квітень 2017 року на суму 4384 грн 80 коп,
а також рахунками-фактурами за січень, лютий, березень та квітень 2017 року.
Згідно платіжного доручення № 2569 від 28.12.17 (а.с. 62) відповідач перерахував позивачу 50000 грн з призначенням платежу: оплата за дрова згідно договору № 29 від 28.09.16.
Згідно листа ТОВ "Альтеко" (а. с. 63), адресованого Богородчанському спецагролісгоспу, в зв'язку з відсутністю укладеного між сторонами договору № 29 від 28.09.16, призначення платежу, здійсненим за платіжним дорученням № 2569 від 28.12.17 на суму 5000 грн, слід вважати таким: оплата за дрова згідно договору № 6 від 06.01.17 - 6929 грн 42 коп, оплата за послуги по перевезенню дров згідно договору № 3 від 06.01.17 - 43070 грн 58 коп.
Як визначено в ч.6 ст.306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.1 ст.316 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ч.3 ст.929 Цивільного кодексу України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ч.1 ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно вимогст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно д звичаїв ділового обороту та інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Як вбачається з позовної заяви, предметом позову у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за договором № 3 від 06.01.17.
Актами здачі-приймання робіт, підписаними на виконання умов зазначеного договору, підтверджується надання послуг на суму 93342 грн 30 коп; платіжне доручення № 2569 від 28.12.17 та лист ТОВ "Альтеко" свідчать про сплату 43070 грн 58 коп за надані згідно договору № 3 від 06.01.17 послуги.
Крім того, наданий позивачем акт звірки розрахунків (підписаний позивачем), підтверджує зарахування позивачем сплаченої відповідачем суми у розмірі 43070 грн 58 коп саме за договором № 3 від 06.01.17.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 3 від 06.01.17 складає 50271 грн 72 коп.
Доказів виконання зобов'язань за договором № 3 від 06.01.17 в повному обсязі відповідач суду не надав.
Позивачем пред'явлено вимогу про стягнення 80860 грн 52 коп. При цьому, до вказаної суми позивачем включено суму у розмірі 30588 грн 80 коп (сальдо на 01.01.17), підстав виникнення якої ним не зазначено та не підтверджено.
В апеляційній скарзі позивач також жодним чином не пояснив підстави виникнення вищевказаної суми, а також не навів доказів існування інших договорів, по яких могла пройти оплата згідно платіжного доручення № 2569 від 28.12.17.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено належними і допустимими доказами наявність заборгованості відповідача за договором № 3 від 06.01.17 у розмірі 50271 грн 72 коп., а відповідно в цій частині позовні вимоги задоволені правомірно.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 44149 грн 84 коп пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договором № 3 від 06.01.17.
Як визначено в ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Умовами укладеного між сторонами договору (п.3.2) визначено, що оплата за виконані роботи здійснюється протягом 3 днів після підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків-фактур.
Акти здачі-приймання робіт та рахунки-фактури підписані сторонами в січні, лютому, березні та квітні 2017 року, а з позовною заявою у даній справі позивач звернувся 20.06.18.
Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем у даній справі заявлено про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, а отже, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні вимоги Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу про стягнення 44149 грн 84 коп пені в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.
керуючись ст.ст. 86, 252, 255, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Богородчанського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" б/н від 08.10.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/657/18 від 22.10.2018), залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2018 у справі № 909/539/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кордюк Г. Т.
Суддя Хабіб М. І.