79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" грудня 2018 р. Справа №921/186/13-г
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.
Суддів: Кравчук Н.М.
ОСОБА_1
при секретарі Михайлишин С. В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", №14/5-2678В від 16.10.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/841/18 від 30.10.2018),
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.09.2018, суддя Хома С.О. (повний текст складено та підписано 27.09.2018),
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №14/5-2787в від 20.09.2018 на дії органу державної виконавчої служби,
у справі №921/186/13-г
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль,
про стягнення 37 458 352 грн. 87 коп. боргу за переданий природний газ, 231565 грн. 28 коп. - інфляційних втрат, 985298 грн. 76 коп. - 3% річних та 3 130 304 грн. 42 коп. пені,
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача - не з'явився
від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (скаржника) - не з'явився
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.09.2018 скаргу №14/5-2787в від 20.09.2018 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби залишено без розгляду.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що скаржником пропущено встановлений законодавством десятиденний строк звернення із скаргою на дії органів Державної виконавчої служби. Разом з тим, клопотання про відновлення пропущеного строку на звернення до суду з даною скаргою не подано скаржником та не міститься в самій Скарзі у вигляді клопотання. Відтак, залишив без розгляду скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України.
30 жовтня 2018 року на адресу суду поступила апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", №14/5-2678В від 16.10.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/841/18 від 30.10.2018), на вказану ухвалу суду.
Не погоджуючись з даною ухвалою, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.09.2018 р. у справі № 921/186/13-г та прийняти нове рішення, яким задоволити скаргу в повному обсязі.
В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що судом першої інстанції в результаті порушення норм процесуального права, а також в результаті неправильного застосування норм матеріального права, прийнято рішення, яке суперечить принципам законності, оскільки не реалізує завдання захисту порушених прав, оскільки підстави для закінчення виконавчого провадження в порядку п.8.ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» №606 відсутні, рішення не виконане у повному обсязі, у зв'язку з чим дії органу ДВС щодо закінчення виконавчного провадження є неправомірними. .
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу господарського суду скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що ухвалу господарського суду Тернопільської області слід залишити без зміг, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.04.2013 позов задоволено частково стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 21155959) - на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, (код ЄДРПОУ 20077720) 198248грн.46коп. пені, 231565грн.28коп. втрат від інфляційних процесів, 985298грн.76коп. три відсотки річних, 6597грн.98коп. в повернення витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 року по справі № 921/186/13-г рішення господарського суду Тернопільської області від 17.04.2013 залишено без змін.
На виконання вказаного рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.04.2013 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 судом було видано відповідний наказ від 01.07.2013.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2013 за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" рішення господарського суду Тернопільської області від 17.04.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 скасовано в частині відмови у позові щодо стягнення 2592911 грн. 26 коп. пені, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.
Розпорядженням голови Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2013 справу №921/186/13-г передано на новий розгляд суду у складі судді Стадник М. С.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.11.2013 року позовні вимоги в частині стягнення пені задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 144 001 грн. 15 коп. пені, в частині стягнення 2 986 303 грн. 27 коп. пені в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 по справі №921/186/13-г рішення господарського суду Тернопільської області від 11.11.2013 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2014 р. рішення господарського суду Тернопільської області від 11.11.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. скасовано в частині відмови в стягненні 2592911 грн. 26 коп. пені, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Тернопільської області від 13.06.2014 року призначено повторний автоматичний розподіл справи, внаслідок якого справу №921/186/13-г передано на новий розгляд суду у складі судді Хома С.О.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2014 року позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 03353503, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720: - 1197 331 грн. 40 коп. - пені, - 62 222 грн. 02 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат. В решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 по справі №921/186/13-г рішення господарського суду Тернопільської області від 14.07.2014 залишено без змін.
На виконання вказаного рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2014 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 судом було видано відповідний наказ від 04.11.2014.
24.09.2018 до Господарського суду Тернопільської області надійшла Скарга № 14/5-2787в від 20.09.2018 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби, в якій просить суд:
- прийняти скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції щодо закінчення виконавчого провадження;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої Тернопільського міського управління юстиції щодо закінчення виконавчого провадження ВП №39060226;
- визнати неправомірною та скасувати постанову від 24.04.2014 ВП №39060226.
В обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на те, що державним виконавцем безпідставно винесено постанову від 24.04.2014 про закінчення виконавчого провадження з посиланням на ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з повною сплатою боржником коштів, оскільки, за даними бухгалтерського обліку скаржника станом на 20.09.2018 за боржником по наказу від 01.07.2013 №921/186/13-г рахується борг у сумі 1277709, 33 грн.
Як визначається в ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скаржник у поданій скарзі зазначає, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 13.08.2018 звернулося до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби із запитом №14/5-2221в щодо надання інформації про хід виконавчого провадження ВП №39060226, а також просив надати документи на підтвердження факту закінчення цього провадження в разі їх існування або докази направлення їх на адресу стягувача.
10.09.2018 на адресу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (стягувача) надійшла відповідь від органу ДВС, з якої стало відомо, що 24.04.2014 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №39060226 у зв'язку із повною сплатою боржником коштів за наказом від 01.07.2013 №921/186/13-г.
На зазначений запит на адресу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (стягувача) 10.09.2018 від Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби надійшов Лист №42776/03 від 06.09.2018, про що свідчить штамп канцелярії скаржника від 10.09.2018 Вх. № 9949/12-18, яким скаржнику було повідомлено про те, що виконавче провадження № 39060226 з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 06.06.2016 № 921/186/13-г було закінчено 24.04.2014 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній на момент закінчення виконавчого провадження) та винесено відповідну постанову, оскільки згідно платіжних доручень борг боржником оплачено в повному розмірі, копію постанови надіслано сторонам виконавчого провадження. Крім того, повідомлено, що виконавче провадження № 39060226 з примусового виконання наказу №921/186/13-г від 06.06.2016 року Господарського суду Тернопільської області про стягнення з ПАТ «Тернопільміськгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 198 248, 46 грн. пені, 231565, 28 грн. витрат від інфляційних процесів, 985 298, 76 грн. три відсотки річних, 6597, 98 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, - знищене у зв'язку із закінченням строку зберігання, тому надати докази надсилання на адресу стягувача не являється можливим.
Тобто наявні розбіжності у датах наказу, оскільки у Скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає про виконавче провадження №39060226 з примусового виконання наказу від 01.07.2013 №921/186/13-г, а у Листі №42776/03 від 06.06.2016 Тернопільського міського відділу ДВС йдеться про виконавче провадження №39060226 з примусового виконання наказу від 06.06.2016 №921/186/13-г.
Як зазначає скаржник, постанови про закінчення виконавчого провадження він не отримував, про те, що виконавче провадження з виконання наказу суду було закінчено, йому стало відомо лише після надходження зазначеного листа Тернопільського міського відділу ДВС, а за бухгалтерським обліком скаржника за боржником рахується заборгованість у розмірі 1277709,33грн., а відтак рішення суду у даній справі в повному обсязі, на його переконання фактично та в повному обсязі не виконане, що і стало підставою для звернення до суду з даною скаргою.
Положеннями ч. 2 ст. 30 «Строк здійснення виконавчого провадження» Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження 30.07.2013) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд зазначає, що обов'язок державного виконавця провести виконавчі дії прямо передбачений ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження), та визначений строк їх виконання протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про можливе порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, посилання скаржника у Скарзі, на те що зазначений десятиденний строк для подання скарги на дії виконавчої служби ним не було пропущено, оскільки про наявність постанови про закриття провадження йому стало відомо тільки після надходження листа виконавчої служби від 06.09.2018, який був отриманий скаржником 10.09.2018, не приймаються судом до уваги, оскільки заявник був обізнаний про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду у даній справі, та не отримавши у визначений законом шестимісячний строк задоволення своїх вимог, скаржник вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у такому виконавчому провадженні.
У відповідності до п. а) ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Як визначається ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Враховуючи те, що державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції 30.07.2013 відкрито виконавче провадження №39060226 з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 01.07.2013 № 921/186/13-г та беручи до уваги встановлений ч. 2 ст. 30 названого Закону шестимісячний строк протягом якого державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення суду, десятиденний строк для подання скарги на дії виконавчої служби щодо виконання рішення суду у даній справі на час звернення скаржника з даною скаргою сплив.
За таких обставин, скаржником пропущено встановлений законодавством десятиденний строк звернення із скаргою на дії органів Державної виконавчої служби.
Згідно ч. 2 ст. 341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Як визначається ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом з тим, клопотання про відновлення пропущеного строку на звернення до суду з даною скаргою скаржником не подавалось та не міститься в самій Скарзі у вигляді клопотання.
Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що встановлений десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.
Щодо заперечень викладених в апеляційній скарзі, то вони зводяться до оскарження постанови про закриття виконавчого провадження по суті, а також до обставин, які могли б бути підставами та розглянуті судом для поновлення строків на подання такої скарги, у разі заявлення такого клопотання.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, скаржник не позбавлений права повторно подати скаргу із заявою про відновлення строку такого подання.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
керуючись ст.ст. 86, 252, 255, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", №14/5-2678В від 16.10.2018 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.09.2018 у справі №921/186/13-г - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.12.2018
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Кордюк Г.Т.