Справа № 826/2816/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
18 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
при секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_4 з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 30 грудня 2016 року №239.
Позов обґрунтований тим, що рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 30 грудня 2016 року №239 прийнято відповідачем протиправно, оскільки у позивача станом на день прийняття даного рішення був відсутній податковий борг.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року справу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року даний адміністративний позов - задоволено.
Дане рішення прийнято за правилами спрощеного позовного провадження.
Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції виходив з того, що жодного документу, що підтверджує виникнення у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідачем не надано, відповідно, судом не встановлено існування підстав для прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, апелянт зазначає, що згідно з даними інтегрованої картки платника ITC «Податковий блок» у ФОП ОСОБА_4 станом на 01 грудня 2016 року наявна заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб, сума якої складає 13 783,14 грн. Відповідно, у податкового органу наявні підстави для прийняття оскаржуваного платником рішення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з 01 січня 2013 року здійснювала підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування.
Відповідно до пояснень в позовній заяві, позивач є платником єдиного податку на третій групі оподаткування із застосуванням податкової ставки в 5 відсотків від доходу платника податку.
Позивачем станом на 01 липня 2017 року виявлений факт виключення її з Реєстру платників єдиного податку.
13 липня 2017 року для з'ясування підстав виключення її з Реєстру платників єдиного податку позивачем направлено запит до відповідача про надання інформації.
Листом від 19 липня 2017 року № /Г/10-13-13-01 Києво-Святошинська ОДПІ у Київській області повідомила позивача про те, що за результатами камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування встановлено, що позивачем вчинено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме - не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 30 грудня 2016 року №239 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, згідно з яким на підставі абз. 8 пп.298.2.3 п.298.2 статті 298 Податкового кодексу України за наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів у розмірі 13 584,77 грн., позивача було виключено з реєстру платників єдиного податку з 01 липня 2017 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу, вважаючи його протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку і звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку і на умовах, встановлених Податковим кодексом України, з одночасним спрощенням ведення обліку та звітності.
Суб'єкт підприємницької діяльності вправі самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо він відповідає встановленим Податковим кодексом критеріям.
Відповідно до п. 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.
Відповідно до пп. 1 п. 299.6 статті 299 ПК України невідповідність суб'єкта господарювання вимогам статті 291 ПК України є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
Згідно пп. 299.10.3 п. 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 298.2.3 п.298.2 статті 298 Податкового кодексу, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
Отже, контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Судом встановлено, що Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку ФОП ОСОБА_4 вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, результати якої оформлені актом від 30 грудня 2016 року №239/10-13-13-01/НОМЕР_1.
Даною перевіркою виявлено порушення позивачем вимог абз. 8 пп. 298.2.3 п.298.2 статті 298 Податкового кодексу України, що полягає у несплаті протягом двох послідовних кварталів податкових зобов'язань по єдиному податку.
На підставі акта перевірки та відповідно до абз. 8 пп. 298.2.3 п.298.2 статті 298 ПК України, Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято оспорюване рішення від 30 грудня 2016 року №239, яким позивачеві анульовано свідоцтво платника єдиного податку.
Пояснюючи правомірність своїх дій, відповідач в апеляційній скарзі зазначено, що згідно з даними інтегрованої картки платника ITC «Податковий блок» у ФОП ОСОБА_4 станом на 01 червня 2016 року наявна заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 4489,21 грн. Станом на 01 липня 2016 року сума заборгованості становить 4489,21 грн. Станом на 01 серпня 2016 року сума заборгованості складає 4489,21 грн. Станом на 01 вересня 2016 року сума заборгованості складає 4489,21 грн. Станом на 01 жовтня 2016 року сума заборгованості становить 13584,77 грн. Станом на 01 листопада 2016 року сума заборгованості складає 13584,77 грн. Станом на 01 грудня 2016 року сума заборгованості складає 13783,14 грн.
Отже, на думку апелянта, контролюючим органом правомірно було прийнято рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, оскільки було встановлено факт наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Між тим, ні в суді першої інстанції, ні при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано жодних пояснень стосовно того, на якій підставі вказаний вище борг виник у позивача, хоча на це і звертав увагу суд першої інстанції в оскаржуваному податковим органом рішенні.
Натомість, позивачем було подано запит про надання інформації по єдиному податку до Головного управління ДФС у Харківській області, оскільки певний період своєї діяльності вона перебувала на обліку саме там.
Головне управління ДФС у Харківській області розглянуло запит про надання інформації з питання виникнення боргу по єдиному податку позивача та повідомило, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (НОМЕР_1) згідно даних АС «Податковий блок» з 15 грудня 2010 року була основним платником податків у Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (Московський район) та з 01 січня 2013 року здійснювала підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, тобто з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року - 2 група 20%, з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року - 3 група 5%. Станом на 31 грудня 2013 року заборгованість по єдиному податку по ФОП ОСОБА_4 склала 475,05 грн.
Однак, згідно свідоцтва про перебування на спрощеній системі оподаткування, позивач здійснювала підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування на 3-й групі 5% з 01 квітня 2013 року, а не з 01 липня 2013 року, як вказано у відповіді Головного управління ДФС у Харківській області.
Відповідно, вказана сума заборгованості у розмірі 475,05 грн. станом на 31 грудня 2013 року є недостовірною. Звідки взялася інша частина суми боргу судом не встановлено, а сторонами не пояснено.
Натомість, згідно з обліковими та платіжними документами позивача за період 1 квартал 2013 - 1 квартал 2017 єдиний податок був сплачений вчасно та в повному обсязі, що свідчить про відсутність заборгованості станом на 30 грудня 2016 року. Протилежного відповідачем належними доказами суду не доведено.
Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було виконано обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, оскільки не надано обґрунтованих та підтверджених належними доказами пояснень щодо виникнення податкового боргу позивача.
Крім того, судом враховано, що в силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України відповідач зобов'язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, чого зроблено ним не було.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність вказаного рішення та наявність підстав для його скасування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне судове рішення про задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.