Справа № 826/198/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
18 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Волкова О.Ю. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кононець Вадима Валерійовича, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Ларченко І.М., треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Євробанк" про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кононець Вадима Валерійовича, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Ларченко І.М., треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Євробанк" про:
1) визнання протиправними дій (рішення) відповідача 1 щодо визнання правочину за операцією з розміщення 15 червня 2016 року коштів у сумі 134 500,00 грн. на картковому рахунку НОМЕР_2 з призначенням платежу "Поповнення карткового рахунку НОМЕР_2 ПІБ ОСОБА_4 ІНН НОМЕР_1" нікчемним;
2) зобов'язання надати доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (подати до Фонду інформацію стосовно збільшення кількості вкладників яким необхідно здійснити виплати відшкодування) щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року даний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі в/о Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Волков О.Ю., посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Крім того відзив було подано третьою особою 1, в якому Фонд підтримав апеляційну скаргу відповідача.
Апелянт, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на скаргу, наполягав на законності оскаржуваного позивачем судового рішення.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд за відсутності представника апелянта у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч.4 статті 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом, між ОСОБА_4 (клієнт) та ПАТ "КБ "Євробанк" (банк) укладено договір №ZP-006097 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 16 травня 2016 року (далі по тексту - договір рахунку), за умовами банк відкриває клієнту картковий рахунок в гривні НОМЕР_2, випускає та надає банківську платіжну картку та ПІН-код до неї і забезпечує розрахунки за операціями з БПК в межах платіжного ліміту.
Згідно з квитанцією від 15 червня 2016 року №239988 позивач поповнив свій картковий рахунок на суму у розмірі 135 400,00 грн.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 17 червня 2016 року № 73-рш «Про віднесення ПАТ «КБ «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17 червня 2016 року до 16 липня 2016 року включно, призначено Кононця В.В. уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ «Євробанк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 07 липня 2016 року № 1183 продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» до 16 серпня 2016 року включно і повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк». Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31 травня 2017 року № 2218 відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію та відкликано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Євробанк" Кононця В.В. та з 06 червня 2017 року призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Євробанк" Ларченко Ірині Миколаївні.
У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 16 серпня 2016 року №1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», Фонд з 19 серпня 2016 року розпочав виплати коштів вкладникам зазначеного банку.
З метою отримання суми відшкодування за вкладом позивач 12 вересня 2016 року звернувся до ПАТ "КБ "Євробанк" із відповідною заявою.
Позивач отримала повідомлення Уповноваженої особи Кононця В.В. від 28 листопада 2016 року №01-14.1/7234, у якому зазначено про нікчемність правочину (операції) згідно з п.7, 9 ч.3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»: правочин за операцією з розміщення 15 червня 2016 року ОСОБА_4 коштів у сумі 134 500,00 грн. на картковому/поточному рахунку НОМЕР_2 з призначенням платежу «Поповнення картрахунку НОМЕР_2 ПІБ ОСОБА_4 ІНН НОМЕР_1», а також повідомлено, що сума грошових коштів не підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до витягу з наказу Уповноваженої особи від 24 листопада 2016 року №233-ОД, вирішено визнати нікчемним операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахунках фізичними особами, перелік яких зазначено у додатку №1 та додатку №2 до цього наказу, зокрема, стосовно позивача.
Враховуючи, що позивачу не було виплачено кошти, які обліковувались на його рахунку, останній звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що кошти, які надійшли на картковий рахунок позивача є вкладом у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; відповідачем-1 не доведено належними доказами фактів, які б свідчили про нікчемність операції з розміщення коштів на рахунку позивача; здійснення транзакції під час дії рішення Правління НБУ №70-рш/БТ від 15 червня 2016 року не є підставою для визнання такої трансакції нікчемною.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції не в повному обсязі з огляду на таке.
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі по тексту - Закон № 4452-VI).
Відповідно до норм статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. При цьому, вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ч.1 статті 3 Закону України № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Частина 1 статті 26 Закону № 4452-VI визначає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Слід зазначити, що статус вкладника банку, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, в тому числі на умовах договору банківського рахунка, у зв'язку з чим та з огляду на встановлені судом обставини справи суд дійшов висновку про належність позивача до вкладників ПАТ "КБ «Євробанк". Зазначений висновок, зокрема, відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, наведеній в ухвалі від 13 вересня 2017 року №К/800/16649/17.
За правилами ч.1-3 статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно ч.5 статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частина 6 статті 27 Закону № 4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до норм розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі по тексту - Положення № 14) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Апелянт вказує, що позивача не включено до переліку вкладників у зв'язку із нікчемністю операції з розміщення 15 червня 2016 року ОСОБА_4 коштів у сумі 134 500,00 грн. на картковому/поточному рахунку НОМЕР_2 з призначенням платежу «Поповнення картрахунку НОМЕР_2 ПІБ ОСОБА_4 ІНН НОМЕР_1» на підставі пунктів 7, 9 ч.1 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідач також зазначає, правочин щодо надходження коштів від позивача на його рахунок, відкритий у банку, був вчинений у період, коли Банк мав певні фінансові проблеми у своїй діяльності. Зокрема, у зв'язку із погіршенням фінансового стану, постановою Правління Національного банку України від 15 червня 2016 року №70-рш/БТ ПАТ КБ «Євробанк» віднесено до категорії проблемних. Відповідно до цього рішення не допускалось проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.
Перевіряючи наявність підстав для такого висновку, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 37 Закону №4452-VI, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч.2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Згідно ч.2 статті 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п.7,9 ч.3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку); здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Перелік передбачених ч.3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч.3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноваженій особі надано право виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пункт 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-III визначає, що переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 статті 215 ЦК України та ч. 3 статті 38 Закону) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених ч. 3 статті 38 Закону підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 статті 38 Закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Таким чином, переказ коштів не є правочином і не може бути визнаний нікчемним у порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідачем також не надано доказів того, що банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Отже, обставини щодо наявності визначених п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочину, не знайшли свого підтвердження, відповідач належних та допустимих доказів щодо цього не надав.
Щодо посилання Уповноваженої особи на п.9 ч.3 статті 38 Закону та існування обмежень у діяльності банку на підставі рішення Правління НБ України в якості підстав для визнання правочину нікчемним.
Твердження відповідача про існування на момент проведення операції із зарахування коштів рішення правління Національного банку України від 15 червня 2016 року №70-рш/БТ "Про віднесення ПАТ "КБ "Євробанк" до категорії проблемних", яким встановлено обмеження в діяльності банку, що було чинне на момент перерахування на рахунок позивача заробітної плати, та, на переконання останнього, перешкоджало здійсненню такої банківської операції, судом до уваги не береться з огляду на таке.
Так, статтею 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено обов'язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому.
Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
Оскільки рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, то позивач не міг знати про віднесення Публічного акціонерного товариства «КБ «Євробанк» до категорії проблемних.
При цьому, таке рішення адресоване посадовим особам Банку, а не владникам, відтак невиконання посадовими особами Банку рішення НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину.
Крім того, відповідно до ч.1-3 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що кошти були перераховані на рахунок позивача до запровадження тимчасової адміністрації, що також виключає висновок про порушення вимог Закону № 4452-VI.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що Уповноваженою особою не доведено наявності підстав, передбачених п.9 ч.3 статті 38 Закону, для визнання нікчемною операцію з зарахування на рахунок позивача заробітної плати.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про протиправність бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, як вже зазначалося вище, операція з внесення коштів на рахунок фізичної особи не належить до правочинів, передбачених ч. 2 статті 38 Закону, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та, як наслідок, визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то статті 38 Закону не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Положення п. 1 ч. 2 статті 27 Закону передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту прав Позивача є зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що було вірно зроблено судом першої інстанції.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо визначення нікчемними правочинів (трансакцій) щодо перерахування коштів, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 статті 55 Конституції України та статті 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до приписів ч. 1 статті 2, п. 7 ч. 1 статті 4, п. 1 ч. 1 статті 19 КАС України до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Згідно ч. ч. 1, 2, 10 статті 38 Закону Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 статті 38 Закону перевірка правочинів ПАТ «Євробанк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Наведена позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.
Таким чином, оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, то він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), а тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Зміст вищевикладеного дає підстави для висновку, що права позивача у межах спірних правовідносин не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Отже, встановлена правова природа наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними та скасування рішень Уповноваженої особи щодо визнання нікчемними правочинів (трансакцій) щодо перерахування на користь позивача грошових коштів, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Євробанк» Кононця В.В. шляхом прийняття наказу від 24 листопада 2016 року №233-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» в частині визнання нікчемним правочину - операції з розміщення 15 червня 2016 року ОСОБА_4 коштів у сумі 134 500,00 грн. на картковому/поточному рахунку НОМЕР_2 з призначенням платежу «Поповнення картрахунку НОМЕР_2 ПІБ ОСОБА_4 ІНН НОМЕР_1».
Згідно п. п. 2, 3 ч. 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи в частині задоволених позовних вимог про скасування рішень, контроль за правильністю яких перебуває поза площиною адміністративного судочинства. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в цій частині.
Керуючись ст. ст. 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кононця Вадима Валерійовича від 24 листопада 2016 року №233-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» в частині визнання нікчемним правочину - операції з розміщення 15 червня 2016 року ОСОБА_4 коштів у сумі 134 500,00 грн. на картковому/поточному рахунку НОМЕР_2 з призначенням платежу «Поповнення картрахунку НОМЕР_2 ПІБ ОСОБА_4 ІНН НОМЕР_1» - скасувати та закрити в цій частині провадження.
В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у випадках, передбачених пп.2 ч.5 статті 328 КАС України безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.