Справа № 826/4210/18 Суддя першої інстанції: Васильченко І.П.
18 грудня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Беспалова О.О. та Кузьмишиної О.М.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
за участю:
представника відповідача: - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 294 від 18.11.2016 року, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2018 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 294 від 18.11.2016 року, зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України № 294 від 18.11.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_2 та бланку паспорту громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_1;
- зобов'язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Держаної прикордонної служби України, Міністерство внутрішніх справ України та Робочий апарат Українського бюро Інтерполу Національної поліції України про необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорту громадянина України НОМЕР_2 та паспорту громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_1, а також вилучити відомості про визнання недійними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України;
- зобов'язати Державну міграційну службу України протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повернути паспорт громадянина України НОМЕР_2 та паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_1, через Міністерство закордонних справ України, до Представництва України при Палестинській Національній Адміністрації для їх подальшого вручення громадянину України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено обставин щодо набуття ним громадянства України у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України»), на які він посилається у своїй позовній заяві, і тим самим не виконано обов'язку, покладеного на нього ч. 2 ст. 77 КАС України, що у свою чергу виключає можливість оформлення паспорту громадянина України та свідчить про відсутність підстав для документування позивача паспортом громадянина України, бланк якого визнано недійсним (анульованим) спірним наказом.
Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, а саме відповідно до фотокопії 1, 10 та 11 сторінки паспорту громадянина України НОМЕР_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце народження - місто Хербетабуфаллах, Палестина. Згідно відмітки у паспорті місце проживання зареєстровано з 15.02.2013 - АДРЕСА_1. Також позивачу було оформлено закордонний паспорт НОМЕР_1.
Паспорт громадянина України виданий ОСОБА_2 на підставі заяви позивача та довідки про реєстрацію особи громадянином України від 04.02.2013 року, яка залучена до матеріалів справи. У цій довідці зазначено, що позивач рішенням ГУ ДМС України в АР Крим від 14.02.2013 року набув громадянство України з 14.02.2013 року на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство». Довідка видана для отримання паспорту громадянина України.
18.11.2016 року ДМСУ прийнято наказ № 294, відповідно до якого, враховуючи тимчасову окупацію АР Крим та враховуючи положення ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», визнано недійсними (анульованими) бланки паспортів громадянина України, зокрема, № 330113, та паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, які були оформлені на ім'я позивача.
Листом від 13.11.2017 року № 6.1-7177/3-17 ДМСУ повідомила адвоката ОСОБА_4 про визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 та паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18.01.2001 р. №2235-III «Про громадянство України» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України №2235-III).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24.08.1991 р., зазначені у пункті 2, - з 13.11.1991 р., а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» №2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 року №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.11.2012 р. №1089/21401 (далі по тексту - Порядок №320, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Передумовою для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон є набуття особою громадянства України у встановленому законодавством порядку та отримання паспорта громадянина України.
Пунктом 10.4 Порядку №320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).
Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.
Як встановлено колегією суддів, Державною міграційною службою України не проводилась службова перевірка за фактом оформлення бланків паспортів з порушенням вимог законодавства, висновок за результатами такої перевірки не складався.
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №302 (далі по тексту - Порядок №302).
Відповідно до пункту 39 Порядку №302 за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.
Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону України «Про громадянство України», зобов'язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (пункт 40 Порядку №302).
Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (пункт 43 Порядку №302).
Згідно з пунктом 44 Порядку №302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.
За приписами пункту 45 Порядку №302 паспорт вважається недійсним у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
З наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного наказу від 18.11.2016 №294 «Про визнання недійсними бланків» колегією суддів встановлено, що в ньому відсутнє посилання на норму Закону України «Про громадянство України» або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ.
Вказівка у вступній частині наказу на статтю 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорта, оскільки не регулює спірних правовідносин.
Вищезазначене унеможливлює встановити правову підставу винесення зазначеного наказу.
Окрім того, тимчасова окупація Автономної Республіки Крим, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсним бланку паспорта позивача. Крім того, ця подія мала місце у 2014 році, в той час як рішення про визнання недійсним бланків паспортів позивача прийнято відповідачем вже у 2016 році.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах не дотримано процедуру визнання недійсним бланків паспортів, передбачену Порядком №302.
Варто також наголосити, що відповідно до відповіді Державної міграційної служби України Вих.№ 6.1-7177/3-17 від 23.11.2017 року, у зв'язку з тимчасовою окупацією АРК, ураховуючи положення ст.. 7 Закону України «Про основи національної безпеки», а також те, що на момент анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим в територіальних органах та підрозділах ГУ ДМС України в АР Крим залишились бланки паспортів громадянина України, печатки та штампи, з метою недопущення їх незаконного використання, наказом ДМС України від 18.11.2016 року № 294, окрім інших, визнано недійсним (анульованими) бланки паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 та НОМЕР_1, разом з тим, таке посилання відповідача є необґрунтованим, адже відповідні паспорти були видані позивачу ще в 2013 році, а тому незаконне використання чистих бланків паспортів жодним чином не могло стосуватись вже виданих паспортів ОСОБА_2.
Доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланку паспорта.
Водночас, відповідачем не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорта громадянина України свідомо неправдивих відомостей або неналежних документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України.
Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання відповідача та суду першої інстанції на зміст листів Адміністрації Державної прикордонною службою України від 20.04.2018 року № 54/603 та Міністерства закордонних справ України від 23.04.2018 року №71/ВВ/17-527/10-632 відповідно до яких позивач вперше прибув на територію України 14.02.2013 року, перетнувши її кордон за національним паспортом Палестини № 2311183, на підставі короткострокової туристичної візи, з огляду на наступне.
Так, висновку про період та обставини в'їзду позивача на територію України, суд першої інстанцій дійшов на підставі наданої відповідачем копії листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.04.2018 року, з якого, на думку суду, вбачається, що позивач прибув на територію України 14.02.2013 року, що у свою чергу спростовує факт набуття позивачем громадянства України у порядку, визначеному законом.
Разом з тим, із зазначеної копії листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.04.2018 року не зрозуміло, за який період часу проводилася перевірка фактів в'їзду та виїзду позивача з урахуванням того, що такі відомості, відповідно до п.29 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», затвердженого наказом Адміністрації ДПС України від 25.06.2007 за №472, зберігаються у відповідній базі даних не більше п'яти років.
Крім того, із змісту листа не можливо ідентифікувати чи має ця інформація відношення конкретно до позивача, оскільки Державна прикордонна служба надала відомості про перетин державного кордону особою - ОСОБА_2, зазначивши явно відмінне від зазначеного латинське написання прізвища, ім'я та по батькові - ОСОБА_2.
При цьому, викладена в листі Адміністрації ДПС України від 20.04.2018 року інформація спростовується іншим, долученим до матеріалів справи, листом Адміністрації ДПС України від 05.03.2018 року за №0.184- 11336/0/15-18, в якому вказано про те, що в базі даних ДПС України не виявлено інформацію про перетинання державного кордону України особою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до листа Адміністрації ДПС України від 05.03.2018 року за № 0.184-11336/0/15-18 п.29 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, затверджену наказом Адміністрації ДПСУ №472 від 25.06.2007 року», відповідна інформація зберігається лише протягом п'яти років.
Отже, виходячи із наведеного, в Адміністрації ДПС України відповідно до вимог чинного законодавства не може зберігатися інформація про перетин позивачем держаного кордону 14 та 22 лютого 2013 року, оскільки станом на 20.04.2018 року минуло більш ніж п'ять років з указаного часу. Тим більш, Адміністрація ДПС України не має та не може мати відомості на спростування факту проживання позивача в Україні до 24.08.1991 року.
Таким чином, відсутність відомостей про перетин позивачем державного кордону України, пов'язана із закінченням п'ятирічного терміну зберігання цих відомостей, не є та не може бути доказом того, що позивач не перебував на території України до 14.02.2013 року, як про це стверджує відповідач.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України № 294 від 18.11.2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_2 та бланку паспорту громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_1.
Зобов'язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Держаної прикордонної служби України, Міністерство внутрішніх справ України та Робочий апарат Українського бюро Інтерполу Національної поліції України про необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорту громадянина України НОМЕР_2 та паспорту громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_1, а також вилучити відомості про визнання недійними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.
Зобов'язати Державну міграційну службу України вчинити дії щодо повернення паспорта громадянина України НОМЕР_2 та паспорта громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко
Суддя: О.О.Беспалов
О.М.Кузьмишина
Повний текст виготовлено 18 грудня 2018 року.