Справа №6-54/10
12 лютого 2010 року Солом'янський районний суду м. Києва
у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі: Уваровій Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві Мазура Ю.С., зацікавлені особи : ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення частки майна боржника ОСОБА_4, яке підлягає конфіскації,
Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Мазур Ю.С. звернувся до суду з поданням про визначення частки майна (житла), яке підлягає конфіскації (вилученню) та просив визначити частку майна (житла) ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1, яке підлягає конфіскації (вилученню).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у провадженні ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві перебуває виконавчий лист №1-117, виданий 27.02.2009 року, Солом'янським районним судом м. Києва, про конфіскацію всього майна засудженого ОСОБА_4, що перебуває у нього на праві приватної власності.
Згідно наявних документів, у виконавчому провадженні №355/17/09 за боржником зареєстровано на праві власності частина житла, а саме: 1/3 частина АДРЕСА_1. Іншого майна, що належить боржнику на праві приватної власності, державним виконавцем не виявлено.
Відповідно до ст. ст. 5, 7, ч. 8 ст. 50, 379 Закону України “Про виконавче провадження” та ст. 366 ЦК України, просив подання задовольнити у повному обсязі.
В судове засідання державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Мазур Ю.С. не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій подання підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати без його участі.
Зацікавлені особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні проти подання державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві заперечували та просили відмовити у його задоволенні.
Суд, врахувавши заяву державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Мазур Ю.С., вислухавши думку зацікавлених осіб, дослідивши матеріали справи, вважає подання таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що у провадженні Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві перебуває виконавчий лист №1-117, виданий 27.02.2009 року, Солом'янським районним судом м. Києва, про конфіскацію всього майна засудженого ОСОБА_4, що перебуває у нього на праві приватної власності.
Згідно повідомлення Київського міського БТІ від 01.07.2009 року за №27458, станом на 03.06.2009 року, згідно з даними книг реєстрації бюро, 1/3 частина АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4
Іншого майна, що належить боржнику на праві приватної власності, державним виконавцем не виявлено, що підтверджують матеріали справи.
Згідно довідки форми №3 ВСП «Чоколівський» №589 від 03.07.2009 року квартира АДРЕСА_1 однокімнатна, загальною площею 27,1 кв.м., житловою площею 15,3 кв.м., приватизована. Співвласниками вищевказаної квартири є : ОСОБА_2 - власник особового рахунку, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_4 - син.
Відповідно до ч. 8 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 366 Цивільного Кодексу України, ст. 379 Закону України «Про виконавче провадження», у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визнається судом за поданням державного виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КВК України, не підлягає конфіскації майно (не підлягає вилученню), що належить засудженому на праві приватної власності, чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні.
Враховуючи, ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла.
Конвенція про захист прав людини та основних свобод, 04.11.1950 року, регламентує захист права власності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що майно, а саме 1/3 частина АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної власності засудженому ОСОБА_4 конфіскації не підлягає.
Керуючись ст.ст. 57, 209, 210, 379 Цивільного процесуального кодексу України ч. 2 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України, ст. ст. 30, 41, 124 Конституції України, суд,
У задоволенні подання подання старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві Мазура Ю.С., зацікавлені особи : ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення частки майна боржника ОСОБА_4, яке підлягає конфіскації - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів після подання заяви про її оскарження, яка подається протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Суддя