Справа № 2-283/10
04 лютого 2010 р. м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Коробенко С.В.
при секретарі Маршалюк К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Позивач у вересні 2010 року звернувся до суду та просив стягнути заборгованість з ОСОБА_2 за договором позики в розмірі 10 000 тисяч Євро.
Свої вимоги Позивач мотивує тим, що 02.02.2009р. між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого Позивач передав Відповідачу у позику суму в розмірі 10 000 Євро, які Відповідач зобов'язався повернути до 01.03.2009р.
В подальшому, як було уточнено під час судового засідання, 12.02.2009р. Відповідачем було написано додаткову розписку про те, що він зобов'язується повернути борг в розмірі 10 000 Євро протягом 4 років, по 2500 Євро на рік.
Посилаючись на те, що Відповідач борг так і не повернув, Позивач у межах строку позовної давності звернувся до суду із вимогою про стягнення з ОСОБА_3 повної суми заборгованості.
У судовому засіданні Позивач позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував, визнаючи, що він дійсно написав зазначені розписки, проте насправді кошти він не отримував, а під вказані розписки він отримав від Позивача автомобіль, який в подальшому Позивачу і повернув, а тому вважає, що ніякої заборгованості у нього перед Позивачем немає.
Заслухавши пояснення Позивача, Відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у позику суму в розмірі 10000 Євро, які останній зобов'язався повернути до 01.03.2009р. Цей факт, а також факт передачі грошей Позивачем Відповідачу підтверджується розпискою від 02.02.2009р. (а.с.6).
Розпискою від 12.02.2009р. ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання повернути заборгованість в розстрочку протягом 4 років по 2500 Євро на рік.
До дня розгляду справи по суті у суді 04.02.2010р. боржник своїх зобов'язань щодо повернення за перший рік 2500 Євро не виконав, борг у відповідній частині не повернув, що підтверджується його власними поясненнями.
Суд критично оцінює заперечення Відповідача проти позову, оскільки будь-яких доказів у підтвердження своєї позиції він не надав. Позивач не зміг пояснити суду необхідність написання ним боргової розписки про отримання грошових коштів, він також не зміг дати пояснення щодо необхідності написання повторної розписки щодо розстрочення сплати заборгованості. Крім того, Відповідач не зміг пояснити суду, чому він не забрав у Позивача оригінали боргових розписок, коли той начебто повернув Позивачу автомобіль.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частина 2 статті 1047 Цивільного кодексу України встановлює, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Стаття 1050 Цивільного кодексу України передбачає, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таким чином, Позивач обґрунтовано наполягає на стягненні з Відповідача всієї суми заборгованості, оскільки Відповідач прострочив виконання зобов'язання із виплати частини боргу, а крім того взагалі заперечує наявність таких зобов'язань.
Відповідно до ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Таким чином, стягненню підлягає заборгованість, виражена в національній валюті еквівалентно 10 000 Євро.
Відповідно до офіційного курсу валют НБУ встановленого на день ухвалення рішення, 100 Євро дорівнює 1118,8878 грн, а тому заборгованість Відповідача, виражена у національній валюті, складає 111888,78 грн.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню сума державного мита в розмірі 1118,89 гривень та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120 грн.
Керуючись ст.ст. 524, 1046, 1049, 1050 ЦК України, статтями 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 111 888,78 (сто одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн. 78 коп.) гривень, що є еквівалентом 10 000 (десять тисяч) Євро.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 1238,89 (одна тисяча двісті тридцять вісім ) гривень 89 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: