Справа № 2-423/10 року
2010 року
04 лютого 2010 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Уваровій Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного підприємства «Головного науково - дослідного та проектного інституту землеустрою» Державного комітету України по земельним ресурсам, Державного підприємства «Вінницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У жовтні 2008 року, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Державного комітету України по земельним ресурсам, Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25 жовтня 2005 року по вулиці Зеленогірська в м. Києва сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок порушення ОСОБА_3, водієм ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «УАЗ» д.н. НОМЕР_4, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «СААБ» д.н. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2
Згідно зі складеною калькуляцією, проведеною ТОВ «Стар-Авто ЛТД» від 02.03.2006 року вартість ремонту автомобіля «СААБ» д.н. НОМЕР_2 становить 14430,76 грн.
Відповідачі відмовляються в добровільному порядку відшкодовувати завдані позивачу збитки, а тому просив стягнути матеріальну шкоду в сумі 14430,76 грн.
Крім того, внаслідок дій відповідачів позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась в тому, що вищевказана ДТП призвела до порушення звичайного ритму життя, а саме : у позивача суттєво погіршилися життєві умови, так як автомобіль був для нього джерелом заробітку, погіршився сон, погіршилося самопочуття, що призводило до нервових зривів, погіршився психологічний стан.
На підставі вищевикладеного просив стягнути 10000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16.04.2009 року позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Головного науково - дослідного та проектного інституту землеустрою» Державного комітету України по земельним ресурсам, Державного підприємства «Вінницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без задоволення.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 14.07.2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16.04.2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Причиною скасування вищевказаного рішення Солом'янського районного суду м. Києва стало вирішення судом першої інстанції прав і обов'язків особи, яка не брала участі у справі, а саме власника автомобіля марки «СААБ»» д.н. НОМЕР_2, яким на момент вказаної ДТП був ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ КІС №398426 виданого МРЕВ №5 м. Києва 14.11.1998 року.
01.09.2009 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом та просили стягнути з ДП «Вінницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 14430,76 грн. матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, який є представником позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Державного комітету України по земельним ресурсам в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечувала посилаючись на те, що позивач звернувся до неналежного відповідача, оскільки, 25.10.2005 року по вул. Зеленогірській в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода, яка сталась внаслідок порушення ОСОБА_3, водієм ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «УАЗ» д.н. НОМЕР_4, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «СААБ» д.н. НОМЕР_2.
Автомобіль «УАЗ» д.н. НОМЕР_4 не перебуває на балансі Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Державного комітету України по земельним ресурсам, а ОСОБА_3 не перебуває у трудових відносинах з відповідачем.
Відповідно до Статуту ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Державного комітету України по земельним ресурсам, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 31.08.2007 року № 155 відповідач здійснює оперативне управління 25 державних підприємств - регіональних інститутів землеустрою, до яких відноситься і Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Регіональні інститути здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, статуту Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Державного комітету України по земельним ресурсам та власних статутів.
Розділом 4 Статуту ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» передбачено, що інститут є державним науково-дослідним та проектним підприємством, якому надається підтримка держави, діє на принципах госпрозрахунку та функціонує як самостійний суб?єкт господарювання. Інститут є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків, може від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті права, мати обов?язки, бути позивачем і (або) відповідати в судах.
Оскільки ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» є окремою юридичною особою, зазначає, що відповідач не несе відповідальності за правопорушення вчинені його працівниками.
Представник ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проти позовних вимог позивача заперечував, посилаючись на те, що на даний час автомобіль марки «СААБ» д.н. НОМЕР_2 вже не перебуває у користуванні або у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Ступінь технічних пошкоджень автомобіля марки «СААБ» д.н. НОМЕР_2, які стались внаслідок ДТП 25.10.2005 року позивачі не визначили шляхом проведення автотоварознавчого дослідження.
Розрахунок майнової шкоди, який було проведено ТОВ «Стар-Авто ЛТД» автомобілю «СААБ» д.н. НОМЕР_2 згідно рахунку № 1569 від 02.03.2006 року, не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 року, оскільки згідно листа Фонду державного майна України від 02.03.2009 року за № 10-36-2820 за даними його реєстру сертифікат суб?єкта оціночної діяльності для проведення автотоварознавчого дослідження ТОВ «Стар-Авто ЛТД» не видавався, а тому їх рахунок № 1569 від 02.03.2006 року оцінки розміру майнової шкоди автомобіля «СААБ» д.н. НОМЕР_2 не може бути доказом.
Представники відповідачів просили застосувати строк позовної давності.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, який також є представником позивача ОСОБА_1, представників відповідачів, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25.10.2005 року по вулиці Зеленогірська м. Києва мала місце дорожньо-транспортна пригода, що сталася внаслідок порушення ОСОБА_3, водієм ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «УАЗ» д.н. НОМЕР_4, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «СААБ» д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2
Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14.02.2006 року, вина ОСОБА_3 в скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди встановлена, та провадження у справі закрито у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14.02.2006 року провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України закрито у зв?язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи на момент дорожньо-транспортної пригоди, тобто 25.10.2005 року, ОСОБА_2 мав лише право керування належним ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 виданого МРЕВ-5 м. Києва 14.11.1998 року, автомобілем марки «СААБ» д.н. НОМЕР_2.
Лише 13.01.2006 року ОСОБА_2 був уповноважений довіреністю користуватися та розпоряджатися належним ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 виданого МРЕВ-5 м. Києва 14.11.1998 року, автомобілем марки «СААБ» д.н. НОМЕР_2.
Згідно з положенням Статуту Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», а саме Розділом 4 Юридичний статус Інституту п.п. 4.7, 4.8 оперативне управління регіональними інститутами землеустрою здійснює Інститут. Кожний регіональний інститут, звітує перед Інститутом за свою наукову, виробничу та комерційну діяльність, яку здійснює згідно з чинним законодавством, Положенням про Держземагенство, Статутом Інституту та своїм статутом.
Відповідно до положень Статуту Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 255 від 13.10.2003 року, а саме Розділу 4 Юридичний статус Інституту п.п. 4.1, 4.2 Інститут є державним науково-дослідним та проектним підприємством, якому надається підтримка держави, діє на принципах госпрозрахунку та функціонує як самостійний суб»єкт господарювання, підпорядкований ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Інститут є юридичною особою. Він має відокремлене майно, самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків, може від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, мати обов»язки, бути позивачем і (або) відповідати в судах. Права та обов»язки юридичної особи Інститут набуває з дня його державної реєстрації.
Виходячи з наведених Державним підприємством «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» доказів, враховуючи всі обставини справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не підлягає задоволенню, оскільки останній не несе відповідальності за дії працівника з яким не перебуває у трудових відносинах та не може відповідати за нього.
Що стосується вимог заявлених до ДП «Вінницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою», то слід зазначити наступне.
Встановлено, що ступінь технічних ушкоджень автомобіля марки «СААБ» д.н НОМЕР_2, які стались внаслідок ДТП 25 жовтня 2005 року о 13 год. 45 хв. в місті Києві по вул. Зеленогірській, позивачі не визначали шляхом проведення атотоварознавчого дослідження.
Так, згідно рахунку майнової шкоди від 02.03.2006 року за №1569, проведеного TOB «Стар - Авто ЛТД» автомобілю марки «СААБ» д.н. НОМЕР_2 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 14430,76 грн., що не відповідає вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 року.
Оцінка розміру шкоди, заподіяної власникові автомобіля, повинна проводитись в порядку, передбаченому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 року.
Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 року автотоварознавче дослідження повинно проводитися суб'єктами оціночної діяльності, тобто фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, а також юридичними особами, у складі яких працює хоча б один оцінювач. Ці суб'єкти мають отримати сертифікат суб'єкта оціночної діяльності.
Доказів того, що оцінка пошкодженого автомобіля ОСОБА_1., проведена особою, яка отримала кваліфікаційне свідоцтво не надано.
Згідно ч. 8 ст. 16 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 року оцінка майна, проведена особою, яка не отримала кваліфікаційного свідоцтва, вважається недійсною.
Згідно листа Фонду державного майна України від 02.03.2009 року за № 10-36-2820, сертифіката суб'єкта оціночної діяльності для проведення автотоварознавчого дослідження за даними реєстру ФДМУ для TOB «Стар - Авто ЛТД» не видавав.
За цих обставин копія рахунку TOB «Стар - Авто ЛТД» від 02.03.2006р. за № 1569 для оцінки розміру майнової шкоди автомобілю марки «СААБ» д.н. НОМЕР_2 не може являтись доказом, оскільки він не є таким в силу ст. ст. 59 і 66 ЦПК України.
Окрім того, позивачами не надано доказів (квитанції, договорів, акту виконаних робіт) про фактичну оплату ними послуг TOB «Стар - Авто ЛТД» з ремонту автомобіля марки «СААБ» д.н. НОМЕР_2, внаслідок ДТП 25.10.2005 року.
Слід зазначити, що ДТП відбулося 25.10.2005 року, а рахунок - фактура ТОВ «Стар - Авто ЛТД» датований 02.03.2006 року, тобто огляд автомобіля «СААБ» д.н. НОМЕР_2, без виклику представників відповідачів, відбувся через п'ять місяців після ДТП, що унеможливлює об'єктивну оцінку ушкоджень, а тому даний рахунок - фактура не може слугувати належним доказом.
Отже, позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок ДТП в сумі 14 430, 76 грн. є необґрунтованою, а тому в ній слід відмовити.
Судом встановлено, що автомобіль «СААБ» д.н. НОМЕР_2 використовувався позивачами у таксі і невдовзі після огляду на СТО був проданий.
Окремо слід зазначити, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Ч.1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Ч. 4 цієї ж статті ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва за захистом свого порушеного права 01.09.2009 року, тобто після спливу строку позовної давності, а тому пропущення строків позовної давності є ще однією підставою для відмови у задоволенні в цій частині позову.
Що стосується позовної вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
ОСОБА_2 не надав суду підтвердження факту заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, відсутнє обґрунтування розміру грошової суми, яку він оцінює при заподіянні йому моральної шкоди та з чого він при цьому виходить.
Також, слід зазначити, що ОСОБА_2 не був власником автомобіля марки «СААБ» д.н. НОМЕР_2, під час ДТП, яке сталось 25.10.2005 року о 13.45 год. в місті Києві по вул. Зеленогірській, а здійснював керування зазначеним транспортним засобом на підставі наданих йому власником автомобіля ОСОБА_1 довіреностей.
Окрім того, в наданих довіреностях ОСОБА_2 не надано право вимоги відшкодування пошкоджень майна, а саме : автомобіля марки «СААБ» д.н НОМЕР_2.
Довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль.
Повноваження, яке виникає в представника за довіреністю, не порушує його майнових або особистих немайнових прав.
Відповідно до статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати.
Припинення повноважень представника відбувається внаслідок одностороннього волевиявлення представлюваного.
Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ч. 1 ст. 323 Цивільного кодексу України визначено, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову ОСОБА_2 у відшкодуванні моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 25.10.2005 року в м. Києві по вул. Зеленогірській.
Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачі не довели ті обставини на які посилались як на підставу своїх позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 316-317, 386, 1166, 1167, 1187, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 212-215, 209, 218, 228, 232 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного підприємства «Головного науково - дослідного та проектного інституту землеустрою» Державного комітету України по земельним ресурсам, Державного підприємства «Вінницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя