Справа № 2-2783/09
21 серпня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Макаренко Г.В.,
при секретарі: Шалапуді Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Промисловий Банк» про стягнення коштів,
встановив:
Позивач звернулась з позовом до відповідача про повернення незаконно не виплачених коштів по депозитному договору.
У судовому засіданні позивач заявив про зміну підстав та предмету позову та просив визнати недійсними заяву на переказ готівки № 6 від 10.12.2008 року та квитанцію № 6 від 10.12.2008 року, вважаючи їх правочином та зазначив, що вчинив даний правочин під психологічним тиском, а відтак правочин суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача подвійний розмір збитків, завданих йому даним правочином, в розмірі 4962,62 грн. А також стягнути 200 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Представники відповідача в судових засіданнях заперечували проти позову та вказали, що дії банку відповідали вимогам чинного законодавства та не порушували права позивача.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 10.09.2008 р. між сторонами даної справи було укладено договір банківського вкладу. Згідно з умовами даного договору позивач здійснив грошовий вклад до ТОВ «Український Промисловий Банк» в сумі 200 000 грн. 00 коп. строком на 91 день з 10 вересня 2008 року по 09 грудня 2008 року, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався повернути вказані кошти позивачу у строк, передбачений умовами договору зі сплатою 18 відсотків річних.
10.12.2008 року сума коштів за договором банківського вкладу була повернута позивачеві, що підтверджується заявами на видачу готівки № 1039/439 та № 1039/440 /а.с.8,9/
За розрахунково-касове обслуговування позивачем було сплачено відповідачеві комісію в розмірі 2981,31 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, вищевказана заява на переказ готівки та квитанція підлягають визнанню недійсними, як правочин, вчинений під тиском.
Разом з тим, доводи позивача про те, що заява на переказ готівки та квитанція є правочином, не можуть бути прийняті судом, оскільки за своєю формою та правовою природою не відповідають ознакам правочину, визначеним цивільним законодавствам.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Таким чином, оскільки здійснені позивачем витрати по оплаті комісії банку не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, в позов в цій частині є таким, що не ґрунтується на нормах закону.
Враховуючи ту обставину, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача з боку відповідача, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.
На підставі ст.ст. 22,202 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 61, 88, 215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Промисловий Банк» про стягнення коштів залишити без задоволення.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя