Справа № 1-198/10
15 січня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Трусової Т.О.,
при секретарі Маляр Н.В.,
за участю прокурора Горицької М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою:АДРЕСА_1, судимого: 1)29.02.2000 року Харківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 141 КК України (в ред. 1960р.) на 1 рік позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік 6 місяців; 2)26.12.2001 р. Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 141, ст. 43 КК України (в ред. 1960 р.) на 1 рік 2 місяці позбавлення волі; 3)10.06.2004 р. Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України на 4 роки позбавлення волі; 4)14.12.2004 р. Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнений 07.06.2009 року з Бучанської ВК № 85 про відбуттю строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
16 листопада 2009 року приблизно о 23-00 год. ОСОБА_1 перебував на правому передньому сидінні автомобіля «Опель Кадет», д.н.з. НОМЕР_1, який стояв біля краю тротуару неподалік від будинку № 8 по вул. Тростянецькій в м. Києві. Скориставшись відсутністю освітлення в салоні автомобіля та тим, що водій вказаного автомобіля ОСОБА_2 відволікся, ОСОБА_1, керуючись раптово виниклим умислом, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав з передньої панелі автомобіля належний ОСОБА_2 мобільний телефон «Самсунг Дуос» вартістю 1500 грн. з сім-картами оператора мобільного зв*язку «Лайф» вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 10 грн., та оператора мобільного зв*язку «Білан» вартістю 30 грн., на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 10 грн. Заволодівши майном потерпілого на суму 1575 грн., ОСОБА_1 з місця вчинення злочину пішов.
Підсудний вину у вчиненні злочину при обставинах, встановлених судом, визнав повністю, в скоєному розкаявся. ОСОБА_1 в суді відмовився давати показання заявивши, що підтверджує показання, дані ним на досудовому слідстві.
Як видно з досліджених в суді показань ОСОБА_1 при допиті в якості обвинуваченого, останній давав детальні показання про обставини вчинення злочину. Так ОСОБА_1 пояснив, що 16 листопада 2009 року приблизно о 23-00 год. на вул. Тростянецькій він разом з своїм товаришем ОСОБА_3, з яким перед цим вживав пиво, випивши приблизно 1 літр, зупинили автомобіль «Опель Кадет» червоного кольору, щоб доїхати до метро «Харківська». Коли автомобіль зупинився, він сів до салону на переднє сидіння та запропонував водію підвезти їх до метро за 20 грн., однак той відмовився. В цей час він побачив, що на передній панелі з його боку лежить мобільний телефон, після чого у нього виникло бажання його вкрасти, щоб в подальшому продати. Нахилившись корпусом вперед так, щоб водій нічого не побачив, він непомітно забрав телефон та поклав його до кишені своєї куртки. Коли до автомобіля підійшов ОСОБА_3 та спитав, чи будуть вони їхати, а водій відповів, що ні, він ще раз попросив водія погодитися, а коли той відповів відмовою, вийшов з автомобіля і, сказавши ОСОБА_3, що іде додому, пішов у двори прилеглих будинків. Залишившись сам, він вимкнув телефон і знову поклав його до кишені. Коли його наздогнав ОСОБА_3, і вони стояли та спілкувалися, до них підійшли працівники міліції. На їх питання, чи немає у них яких-небудь заборонених предметів він, розуміючи, що вони все одно виявлять у нього чужий телефон, зізнався, що нещодавно викрав телефон у водія автомобіля та видав його. (а.с. 51-53, 65-66).
Судом за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, зокрема показань потерпілого, свідків, письмових та речових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності їх позиції. Учасникам судового розгляду роз*яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Враховуючи викладене суд приходить до висновку про винність ОСОБА_1 в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст.185 КК України. При призначенні ОСОБА_1 виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, обставини його вчинення, відсутність реальних наслідків скоєного, а також дані про його особу, зокрема його молодий вік та те, що він чотири рази засуджувався за корисливі злочини, і, маючи не зняту та не погашену судимість, знову вчинив однорідний злочин, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та антисоціальні нахили, його формально-позитивну характеристику з місця проживання. Обставинами, які пом*якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття, з*явлення із зізнанням та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки внаслідок його зізнання та видачі викраденого було розкрито злочин, встановлено особу потерпілого та останньому повернуто викрадене майно. Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп*яніння, а з азначений в обвинувальному висновку рецидив злочину не може враховуватися як обтяжуюча обставина, оскільки він є ознакою злочину, яка впливає на його кваліфікацію. Приймаючи до уваги вищевикладене суд призначає ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення, яке належить відбувати реально, оскільки, на думку суду, таке покарання необхідне для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання 3 роки позбавлення волі. Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 УДДУ ПВП. Строк відбуття покарання відраховувати від 17 листопада 2009 року. Речовий доказ мобільний телефон «Самсунг Дуос» (ІМЕІ НОМЕР_2 НОМЕР_3) з сім-картами операторів мобільного зв*язку «Лайф» та «Білайн» залишити потерпілому ОСОБА_2 Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя: