Справа № 1-154/10
11 лютого 2010 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого- судді Трусової Т.О.,
при секретарях Маляр Н.В., Косолап Л.П.,
з участю: прокурора Медведюк О.О., захисника ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, незаміжньої, з професійно технічною освітою, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 судимої 03.10.2008 р. Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі та звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-
30 серпня 2009 року приблизно о 16-00 год. ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебували в магазині кераміки, що знаходиться на другому поверсі будинку № 30 по вул. Вербицького в м. Києві. Побачивши на столі у вказаному магазині мобільний телефон, ОСОБА_3 запропонувала особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, таємно його викрасти, на що остання погодилася. Вступивши таким чином у попередню змову про таємне викрадення чужого майна, діючи спільно та узгоджено, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, завела розмову з продавцем магазину ОСОБА_4, відволікаючи тим самим її увагу, а ОСОБА_3 в цей час, переконавшись, що її діями ніхто не спостерігає, викрала зі столу належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Соні Еріксон К-600 І» вартістю 1455 грн. з сім-картою оператора мобільного зв*язку «Лайф» вартістю 30 грн., на рахунку якої були грошові кошти в сумі 15 грн. Заволодівши таким чином майном ОСОБА_4 на загальну суму 1500 грн., ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
13 вересня 2009 року приблизно о 18-30 год. ОСОБА_3 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебували біля магазину зоотоварів, що знаходиться в будинку № 2-А по вул. Декабристів в м. Києві. Побачивши на прилавку вказаного магазину жіночу сумку, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, запропонувала ОСОБА_3 викрасти її, на що остання погодилася. Вступивши таким чином у попередню змову про таємне викрадення чужого майна, діючи спільно та узгоджено, ОСОБА_3 першою зайшла до приміщення магазину та почала спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб у разі небезпеки повідомити про це свого співучасника, який через деякий час теж зайшов до приміщення магазину. Далі особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, скориставшись тим, що продавець магазину ОСОБА_6 спілкується з покупцями і переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, викрала з прилавку належну ОСОБА_6 жіночу сумку, де знаходився гаманець (вказані речі не становлять для потерпілої матеріальної цінності) з грошовими коштами в сумі 250 грн. Заволодівши таким чином майном ОСОБА_6 на загальну суму 250 грн., ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
28 вересня 2009 року приблизно в 00-10 год. ОСОБА_3 зайшла до приміщення магазину квітів, що знаходиться в будинку № 3 по пр-ту Бажана в м. Києві. Побачивши на стелажі вказаного магазину жіночу сумку, ОСОБА_3, переконалася, що за її діями ніхто не спостерігає, так як продавець магазину ОСОБА_2 в цей час спілкувалася з покупцем, викрала з належної ОСОБА_2 сумки гаманець вартістю 170 грн., в якому знаходилися гроші в сумі 1000 грн., золотий ланцюжок вартістю 900 грн., пара золотих сережок вартістю 480 грн. та два золоті кулони вартістю відповідно 150 грн. та 300 грн. Заволодівши таким чином майном ОСОБА_2 на загальну суму 3000 грн., ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Підсудна ОСОБА_3 повністю визнала вину за епізодами обвинувачення в таємному викраденні майна ОСОБА_4 та ОСОБА_6, в скоєному розкаялася. Показала, що 30 вересня 2009 року вона та її знайома на прізвисько ОСОБА_7 знаходилися в магазині «Фуршет» де, піднявшись на другий поверх, зайшли до магазину кераміки. Побачивши на прилавку мобільний телефон «Соні Еріксон», вона вирішила викрасти, після чого попросила ОСОБА_7 відволікти увагу продавця. ОСОБА_7 говорила з продавцем, вона непомітно викрала телефон та вийшла з магазину. В подальшому сім-карту вони викинули, а телефон продали на радіоринку «Караваєві дачі». 13 вересня 2009 року увечері, прогулюючись по вулиці зі знайомим на ім*я Вадим, вони підійшли до магазину «Велика кишеня», де Вадим помітив на прилавку зоомагазину жіночу сумку і запропонував викрасти її, на що вона погодилася. Домовившись, що вона буде відволікати увагу продавця, а Вадим в цей час викраде сумку, вона першою зайшла до магазину і побачила, що продавець розмовляє з двома покупцями. Зробивши вигляд, що розглядає товар, вона спостерігала за обстановкою, а через декілька хвилин до магазину зайшов Вадим. Через деякий час він вийшов і, зрозумівши, що Вадим вже викрав сумку, вона вийшла за ним. Гроші в сумі 250 грн., які були в гаманці, вони поділили, а сумку і гаманець Вадим викинув в сміттєпровід.
Судом за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження інших доказів по епізодам таємного викрадення майна ОСОБА_4 та ОСОБА_6, зокрема показань потерпілих та даних, які містяться в протоколах слідчих дій, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються, підсудна та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності їх позиції. Учасникам судового розгляду роз*яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
ОСОБА_7 епізоду таємного викрадення майна ОСОБА_2 підсудна вину визнала частково та пояснила, що 27 вересня 2009 року близько опівночі вона зайшла до магазину квітів, де побачила на стелажі відкриту жіночу сумку, в якій зверху лежав гаманець. Так як продавець спілкувалась з покупцем - її знайомою Олександрою, який треба було купити квітку, вона непомітно викрала гаманець та вийшла з магазину. Коли з магазину вийшла Олександра, вона розповіла їй про крадіжку і поділилася грошима, які були в гаманці, - близько 1000 грн., а сам гаманець викинула. ОСОБА_3 заперечувала, що у викраденому гаманці були золоті прикраси стверджуючи, що ніякого золота вона в гаманці не бачила.
Однак не дивлячись на невизнання підсудною факту викрадення золотих прикрас її вина в таємному викраденні майна ОСОБА_2 при обставинах, встановлених судом, підтверджується показаннями потерпілої, ставити під сумнів які у суду немає підстав. Так в суді ОСОБА_2 підтвердила, що підсудна таємно викрала у неї з сумки гаманець, в якому, окрім грошей в сумі 1000 грн., знаходилися золоті прикраси, а саме: розірваний ланцюжок, сережки та два кулони, вартість яких вона підтверджує. Потерпіла вказала, що золоті прикраси вона тривалий час носила з собою, так як збиралася обміняти їх в ломбарді на золотий ланцюжок. Прикраси знаходилися в окремому відділенні гаманця, яке закривалося на застібку-блискавку, а тому випасти вони не могли. Вказані показання потерпілої суд вважає правдивими і покладає їх в основу обвинувачення, оскільки вони логічні, детальні та послідовні. Такі ж показання вона давала і на досудовому слідстві (а.с. 35), а в поясненнях, даних одразу після виявлення нею факту зникнення гаманця, ОСОБА_2 також вказувала на те, що у викраденому гаманці знаходилися золоті прикраси (а.с. 30-31). Обставини, які можуть вказувати на те, що у ОСОБА_2 є підстави для оговору підсудної, судом не встановлені, таких фактів не навела і ОСОБА_3
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про винність ОСОБА_3 в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно та за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
При призначенні ОСОБА_3 виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який є злочином середньої тяжкості, обставини його вчинення, кількість злочинних епізодів та особу підсудної, яка має молодий вік, однак вже була судима за вчинення корисливих злочинів і, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість за вчинення шахрайства, грабежу та розбою, належних висновків для себе не зробила та менш ніж через рік після звільнення з-під варти за вироком суду знову вчинила корисливий злочин, не працює, формально-позитивно характеризується за місцем проживання.
Обставинами, які пом*якшують покарання підсудної, суд визнає з*явлення із зізнанням та щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання підсудної, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі. Оскільки ОСОБА_3 вчинила новий злочин після постановлення вироку Дарницьким районним судом м. Києва, покарання за яким вона повністю не відбула, остаточне покарання їй призначається за сукупністю вироків відповідно до вимог ст. 71 КК України з застосуванням принципу часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком, яке належить відбувати реально, оскільки, на думку суду, таке покарання буде належною карою за вчинений злочин і необхідне для виправлення підсудної та запобігання вчиненню нових злочинів. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 суд вважає обґрунтованим та задовольняє його в повному обсязі, а позов потерпілої ОСОБА_4 залишає без розгляду, оскільки в судове засідання вона не з*явилася і свій позов не підтримала. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 3 жовтня 2008 року, і визначити ОСОБА_3 остаточне покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття ОСОБА_3 покарання відраховувати від 29 вересня 2009 року.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000 грн. завданої злочином шкоди.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 залишити без розгляду.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя: