06 грудня 2018 року м. Київ
справа № 761/6834/18
провадження № 22-ц/824/842/18
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Іванової І.В. (суддя-доповідач)
суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
при секретарі - Лисиці Ю.С.
сторони :
позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року у складі судді Фролової І.В., повний текст складений 05 липня 2018 року,
встановив:
У лютому 2018 року позивачі звернулися до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, у якому просили стягнути з відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на їх користь грошові кошти, в межах граничного розміру, які були залучені банком від позивачів, як вкладників на умовах банківських рахунків та договору банківського вкладу, укладених з ПАТ «Банк Камбіо» у вересні 2014 року.
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії, 02 березня 2015 року було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо».
Після здійснення Уповноваженою особою Фонду перевірки за всіма банківськими рахунками позивачів, інформація про яких, як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду, було подано до Фонду, проте відповідач протиправно відмовив у виплаті з надуманих та незаконних підстав, що порушує конституційне право власника на володіння, користування та розпорядження майном, тому просили стягнути з відповідача ці кошти.
У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечував у задоволенні позовних вимог посилаючись, що у Переліку вкладників, який було передано уповноваженою особою Фонду, позивачів не було, тому Фонд не мав правових підстав для виплати відшкодування.
У відповіді на відзив, представник позивачів зазначив, що оскільки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та позивачі вчинили всі необхідні дії для отримання останніми гарантованої суми, а саме уповноважена особа подала відповідачу інформацію про позивачів, як про вкладників, а позивачі звернулись із індивідуальними заявами до відповідача про виплату їм гарантованої суми вкладу, тому позивачі мають підстави для звернення до суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідача на свою користь суми вкладу, що передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_22, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 гарантовану суму вкладу на користь кожного по 200 000 грн., на користь ОСОБА_6 суму вкладу у розмірі 124 000 грн. та на користь ОСОБА_9 суму вкладу у розмірі 132 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування скарги, апелянт посилається що Фонд не є надавачем фінансових послуг в розумінні Закону Україні «Про захист прав споживачів», Закону Україні «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та не є правонаступником Банку, що ліквідується, тому вважають помилковим обґрунтування позову Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, вважають, що заявлені позовні вимоги мають ознаки публічно-правового спору, оскільки Фонд у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень в розумінні ст.ст. 4,19 КАС України, а тому такі вимоги належить розглядати в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з чим до суду Фондом було подано заяву про закриття провадження у справі, проте суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Крім того, апелянт зазначив у скарзі, що суд першої інстанції неправомірно не взяв до уваги, що за результатами проведення додаткової перевірки наказом ПАТ «Банк Камбіо» від 11.04.2018 року визнано нікчемними операції перерахування грошових коштів з рахунків юридичних осіб на рахунки фізичних осіб, позивачів у справі, у зв'язку з чим рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 26.04.2018 року № 1204 було затверджено зміни до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів в частині зменшення загальної сими, що підлягає відшкодуванню, таким чином інформація щодо позивачів відсутня, тому Фонд вважає, що підстави для відшкодування коштів відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивачів вважає безпідставними доводи відповідача щодо неправомірності застосування Закону України «Про захист прав споживачів», посилаючись, що всі публічні договори банку з фізичними особами містять положення про гарантійні зобов'язання Фонду щодо виплати відшкодування вкладів, тому Фонд, не будучи стороною договорів банківського вкладу, банківського рахунку, є учасником споживчих правовідносин, які виникають з таких договорів., саме Фонд є гарантом виконання зобов'язань банку перед вкладниками за такими договорами, і виконавцем (надавачем) послуг фінансової гарантії в розумінні положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а вкладники, в свою чергу, є споживачами цих послуг.
Відтак, Фонд несе відповідальність перед споживачами-вкладникам за ненадання або неналежне надання послуг фінансової гарантії, відповідно до законодавства про захист прав споживачів.
Щодо доводів апеляції про підсудність спору, представник позивачів вважає, що справа підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції, оскільки позивачі в 2015-2017 роках звертались до адміністративного суду з вимогами зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо них, як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ &q?дш;Банк Камбіо&q?в ; за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
При цьому, 14.12.2016 року листом № 01/2809 уповноваженою особою Фонду надано додаткову інформацію до Фонду щодо включення Позивачів до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ &q?дш;Банк Камбіо&q? з; за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 2964 від 22.12.2016 року було затверджено зміни та доповнення до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Банк Камбіо» щодо включення позивачів до загального реєстру.
Таким чином вважає, що включенням відповідачем позивачів до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ &q?шк;Банк Камбіо&q? з; за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, фактично було вирішено публічно-правовий спір щодо визнання права позивачів на отримання коштів в межах гарантованої суми.
Також, представник зауважив, що кошти на виплату гарантованої суми вкладу Фонд передає не безпосередньо вкладнику, а, виходячи з усталеної практики Фонду, такі кошти передаються Фондом неплатоспроможному банку за договором позики відповідно до пункту 7 частини другої статті 20 названого Закону, а вимоги Фонду, відповідно до пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 4452-УІ задовольняються у третю чергу.
Тобто, як між вкладником та банком, Фондом та банком, Фондом і вкладником існують приватноправові відносини з банківського рахунку (вкладу).
Щодо доводів Фонду про проведення повторної перевірки правочинів, представник позивачів зазначив, що правочини позивачів вже проходили відповідну перевірку, за наслідками якої їх було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО. При цьому, чинним законодавством не передбачена повторна перевіркаправочинів, укладених між Банком та позивачами, крім того на стадії ліквідації Уповноважена особа ФГВФО не має повноважень на перевірку правочинів та визнання/невизнання їх нікчемними, такі дії проводяться виключно на стадії тимчасової адміністрації. При цьому вважає, що відповідач помилкового ототожнює поняття «правочин» та «трансакція».Трансакція - інформація в електронній формі про окрему операцію із застосуванням платіжної картки, яка сформована за результатами її виконання, що визначено постановою Правління Національного банку України №620 від 10.12.2004 року. Натомість, поняття правочину визначено ст. 202 ЦК України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, Відповідач повинен був насамперед встановити, щодо якого правочину виник сумнів, лише після цього встановлювати ознаки нікчемного правочину. При цьому оцінка банківських операції, що здійснені на виконання такого правочину не може впливати на права та обов'язки його сторін.
Таким чином, вважає, що на даний час, порушуються права позивачів через незаконні дії відповідача, оскільки позивачі не мають можливості використовувати грошові кошти, які були перераховані на рахунки у ПАТ «Банк Камбіо» для виплати позивачам, у зв'язку з ти, що відповідач безпідставно відмовляє у виплаті, не дивлячись на те, що позивачі включені до переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми вкладу.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скаргу підтримав, просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
Представник позивачів заперечував проти задоволення скарги, просив рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.
Судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» і кожним з позивачів, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17., ОСОБА_18, ОСОБА_23, ОСОБА_20, був укладений договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку у національній валюті, на суму 200 000 грн., відповідно до умов якого, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування згідно діючих нормативно-правових актів. Крім того, в цей же день між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_6 був укладені тотожний договір на суму 124 000 грн., а з позивачкою ОСОБА_9 на суму 132 000 грн.
15 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» і ОСОБА_5 та між Банком і ОСОБА_10 укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в національній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення, відповідно до умов якого Банк приймає від Вкладника грошову суму в розмірі 200 000 грн. та відкриває вкладний (депозитний) рахунок Вкладнику Процентна ставка складає 4,50 % річних. Строк розміщення вкладу складає 31 день: з 15 вересня 2014 року по 16 жовтня 2014 року.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27 лютого 2015 № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка В.І.
На офіційному сайті Фонду за посиланням http://www.fg.gov.ua/payments/bank-cambio-104.html опубліковано оголошення про те, що Фонд з 06 березня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «БАНК КАМБІО»; для отримання коштів вкладники ПАТ «БАНК КАМБІО» з 06 березня 2015 року по 17 квітня 2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду ПАТ «УКРІНБАНК». Виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Позивачі, дізнавшись про їх відсутність у переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, через свого представника 05 червня 2015 року звернулися до Уповноваженої особи з заявою (вх. № 2724), у якій просили роз'яснити про причини блокування виплат позивачам.
Уповноважена особа у листі від 10 червня 2015 № 19/3302 повідомила про проведення перевірки за всіма банківськими рахунками, на яких обліковуються залишки грошових коштів вкладників, зокрема щодо фактів безготівкового перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних та фізичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в тому самому банку, та, що операції по таких рахунках підпадають під ознаки перевірки; про виявлені обставини повідомлено Фонд. Уповноважена особа також повідомила про відкриття кримінального провадження № 120151000000000453 від 22.05.2015 року за фактом вчинення службовими особами ПАТ «Банк Камбіо» злочину, передбаченого частиною другою статті 364-1 Кримінального кодексу України, та що після отримання відповіді про законність операцій на рахунку позивача, Фондом будуть вжиті заходи щодо розблокування виплат та включення їх до відповідного реєстру.
Позивачі через свого представника звернулись до Головного управління МВС України в м. Києві з заявою щодо надання інформації про стан розслідування у кримінальному провадженні № 120151000000000453 від 22.05.2015 року.
17 червня 2015 року від Головного управління МВС України в м. Києві надійшла відповідь (вих. № 12/2-8536), у якій, окрім іншого, було зазначено, що в ході розслідування у вказаному провадженні не приймалось рішення про обмеження операцій по виплаті Фондом грошових коштів вкладникам або клієнтам банку. Листи про необхідність обмеження таких операцій у матеріалах кримінального провадження відсутні.
В подальшому, після здійснення Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенко В.І. перевірки за всіма банківськими рахунками позивачів, інформація про Позивачів як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, було подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позивачами неодноразово подавались до відповідача заяви про виплату гарантованої суми вкладу, однак позивачам було відмовлено у виплаті з ідентичних підстав.
Так, згідно листів № 34-036-18322/17 від 06 вересня 2017 року, № 34-036-19217/17 від 20 вересня 2017 року, № 34-036-18330/17 від 06 вересня 2017 року, № 34-036-18191/17 від 05 вересня 2017 року, № 34-036-18263/17 від 05 вересня 2017 року, № 34-036-18212/17 від 05 вересня 2017 року, № 34-036-18331/17 від 06 вересня 2017 року, № 34-036-18664/17 від 11 вересня 2017 року, № 34-036-18663/17 від 11 вересня 2017 року, № 34-036-19136/17 від 18 вересня 2017 року, № 34-036-18215/17 від 05 вересня 2017 року, № 34-036-18436/17 від 07 вересня 2017 року, № 34-036-19427/17 від 25 вересня 2017 року, № 34-036-18616/17 від 11 вересня 2017 року, № 34-036-18213/17 від 05 вересня 2017 року, № 34-036-19436/17 від 25 вересня 2017 року, № 34-036-21162/17 від 18 жовтня 2017 року, № 34-036-18317/17 від 06 вересня 2017 року, № 34-036-18318/17 від 06 вересня 2017 року було зазначено, що відповідними ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду зупинені провадження у справах за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» та Фонду про визнання бездіяльності уповноваженої особи Фонду протиправною та зобов'язання вчинити дії до розгляду Конституційним Судом України подання Верховного суду України від 08.07.2015 щодо відповідності (конституційності) Закону України &qu15;Про систему гарантування вкладів фізичних осіб&q?аї; положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.
При цьому, судом встановлено, що Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенко В.І. після перевірки за всіма банківськими рахунками позивачів, 14 грудня 2016 року інформація про позивачів як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем до відзиву на позовну заяву надано доповнення до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, зі змісту якого вбачається, що позивачів включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО (т.1 а.с.80-82).
За умовами ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
За змістом ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим правовим актом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Статтею 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Таким чином враховуючи, що матеріалами справи доведено, що позивачами у передбачені законом строки та процедури заявлено відповідну вимогу про повернення коштів за вкладами, що не спростовано відповідачем, а отже позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
Доводи відповідача у скарзі про те, що оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції держаного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та належить до юрисдикції адміністративних судів, на думку судової колегії у даному випадку не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на таке.
Спеціальним законом передбачено, що Фонд є юридичною особою публічного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Водночас основні ознаки поняття юридичної особи універсальні і не залежать від складу та статусу його засновників (учасників і членів).
Зазначене правило знайшло відображення у ч. 1 ст. 82 ЦК України, згідно з якою на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення ЦК України про участь юридичних осіб у цивільному обороті, якщо інше не встановлено законом.
Залежно від здійснюваних повноважень юридичні особи публічного права фактично мають публічно- і приватноправовий статуси.
Юридичні особи публічного права при здійсненні цивільної правосуб'єктності виступають суб'єктами приватного права.
Це підтверджується аналізом функцій Фонду, передбачених у ст. 4 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і здійснення функцій направлено на виконання основного завдання Фонду. Ці функції мають як владний характер, оскільки направлені на урегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а направлені на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організації відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продажу неплатоспроможного банку або створення та продажу перехідного банку, що передбачено у пункті восьмому частини другої зазначеної статті.
Тобто можна зробити висновок про дуалістичність правомочностей Фонду.
Відповідно до ч. 5 ст. 34 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
За вимогами ч. 1 ст. 36 цього Закону з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку, призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Згідно з ч. 2 ст. 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень, має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснювати банківські та інші господарські операції, з урахуванням вимог, установлених цим Законом.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду у частині реалізації своїх повноважень щодо банку, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, є по суті органом управління останнього, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження.
Отже, з аналізу правової природи юридичної особи публічного права, з урахуванням особливостей, передбачених вищезгаданим законом, можна зробити висновок, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватно-правових правовідносин. У приватноправових відносинах, тобто під час здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) так і відповідно до ст.19 КАС України (в ред. на час розгляду справи в суді) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За правилами ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав і обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Тому дії (акти) Фонду, ухвалені відповідно до вимог статті 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є діями юридичної особи (банку).
З огляду на те, що у даній справі, спірні правовідносини пов'язані з відмовою у відшкодуванні коштів за вкладами у ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду, спір не вважається публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України, що вірно врахував суд першої інстанції.
Посилання відповідача у скарзі на нікчемність операцій перерахування грошових коштів на рахунки фізичних осіб у зв'язку з чим позивачів виключили з реєстру не заслуговують на увагу, оскільки складання і ведення реєстру вимог кредиторів є характерним саме для розпорядника майна під час ліквідаційної процедури юридичної особи, реалізація цих функцій не спричиняє виникнення відносин влади і підпорядкування між суб'єктами, відповідно, їх не можна охарактеризувати як владно-управлінські в розумінні КАС. Такий висновок відповідає судовій практиці Верховного Суду у такій категорії справи.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 (справа №910/24198/16) рішення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в банку щодо визнання нікчемними правочинів не належить до публічно-правових спорів, оскільки є внутрішнім документом банку, дія якого на інших осіб не поширюється.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що для того, щоб застосувати наслідки нікчемного правочину, банк, як сторона такого правочину, повинен звернутися з відповідним позовом до суду. Вказане свідчить про відсутність у Фонду та його уповноваженої особи повноважень на виключення позивачів з кола осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду.
Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (ст.ст. 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (ст.1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (ст. 13 і 41 Конституції України).
Крім того, ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена.
Крім того, у пункті 2.1 Рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, так як гарантований конституційний принцип непорушності (приватної власності) полягає в неприпустимості свавільного втручання в це право суб'єктів приватного та публічного права, у тому числі й держави. Фізична особа (вкладник) є власником грошових коштів на рахунку, яким він володіє, і його право власності, в силу ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, є непорушним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, підстав для скасування рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги немає, тому відповідно до ст.375 апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,
постановив :
Апеляційну скаргуФонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді :