Справа № 737/98/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/35/18
Категорія - ст. 115 ч. 1 Доповідач ОСОБА_2
10 грудня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260160000270 від 15.10.2013 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 лютого 2018 року, по кримінальному провадженню щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Куликівка, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Іванівка, Чернігівського району, Чернігівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України,
за участю учасників кримінального провадження
прокурора ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8
адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10
Вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 лютого 2018 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з часу затримання, а саме з 16 жовтня 2013 року.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання, починаючи з 16.01.2014 року по 04.06.2014 року та з 20.07.2015 року по 20.06.2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 року і до дня набрання вироком законної сили - з розрахунку день за день.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без змін.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави 391 (триста дев'яносто одну) грн. 20 коп. процесуальних витрат.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 5 000 (п'ять тисяч) грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Як встановлено судом першої інстанції, 15.10.2013, в період часу з 13 год. по 14 год., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшли за місцем проживання знайомого ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , з метою з'ясування у останнього знаходження у даному будинку ОСОБА_13 .
Зайшовши до веранди, на запитання обвинувачених ОСОБА_12 повідомив про те, що ОСОБА_13 у нього немає, тоді ОСОБА_7 наніс удар правою рукою по обличчю ОСОБА_12 . Далі, ОСОБА_12 запропонував їм пересвідчитись про відсутність у будинку ОСОБА_13 , на що ОСОБА_8 пройшов до кімнати з метою пошуку ОСОБА_13 та мобільного телефону. Втім, ОСОБА_7 залишився разом з ОСОБА_12 . Будучи обуреним безпідставними звинуваченнями ОСОБА_12 на адресу його дівчини ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , в ході конфлікту, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, завдав потерпілому ОСОБА_12 не менше двадцяти ударів руками та ногами в область голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, в результаті яких спричинив потерпілому ОСОБА_12 .. Тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті і за ступенем тяжкості носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, від яких ОСОБА_12 помер на місці.
Смерть ОСОБА_12 настала внаслідок гострої крововтрати, що виникла внаслідок тупої травми грудей та живота з розривом тканини печінки, селезінки, множинних переломів ребер із ушкодженням плеври та забоями легень.
Такими умисними діями ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство ОСОБА_12 , тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України.
Суд першої інстанції вказав, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п.12 ч.2 ст.115 КК України, а тому обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_7 слід перекваліфікувати з п.12 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.115 КК України.
Виправдовуючи ОСОБА_8 суд першої інстанції вказав, що жодним з поданих суду стороною обвинувачення доказів, не доведено, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п.12 ч.2 ст.115 КК України, за обставин, вказаних у висунутому йому обвинуваченні.
Не погоджуючись з рішенням суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок районного суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_14 визнати винуватим за п.12 ч.1 ст.115 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, приєднати частину невідбутного покарання на вироком Куликівського районного суду від 29.10.2013 та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі стоком 14 років. ОСОБА_8 визнати винуватим за п.12 ч.1 ст. 115 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Вказує, що суд не дав повної оцінки всім доказам, а виправдовуючи ОСОБА_8 послався на суперечливі та однобокі докази. Показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які суд вказав виправдовуючи ОСОБА_8 суперечать один одному в частині отримання ОСОБА_8 ссаден на руках. Також, суд не надав критичної оцінки показанням ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , оскільки вони є фактичними членами сім'ї ОСОБА_8 . Так, суд не мотивував, чому прийняв ці показання та не усунув суперечності. Суд безпідставно дав критичну оцінку протоколу слідчого експерименту та відеозапису до нього за участю ОСОБА_8 від 17.10.2013. Вказує на узгодженість дій обвинувачених та наявність умислу на заподіяння смерті ОСОБА_12 ..
Обвинувачений ОСОБА_7 , також подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в якій не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію своїх дій, доведеність вини, просив вирок стосовно нього змінити. Зарахувати йому у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 16.10.2013 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вказує, що до нього повинна бути застосована ч.5 ст.72 КК України в редакції від 24 грудня 2015 року.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких вказував на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу і заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора і заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 і заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У судовому засіданні як суду першої інстанції так і апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 не визнав себе винним у пред'явленому обвинуваченні не визнав та показав, що 15.10.2013 на пропозицію ОСОБА_7 вони пішли до дому ОСОБА_12 шукати його подругу ОСОБА_19 . Двері ніхто не відчиняв і ОСОБА_7 їх вдарив, ОСОБА_12 стояв у сінях та повідомив, що ОСОБА_20 у нього немає та запропонував у цьому пересвідчитись. Він зайшов у хату першим, ОСОБА_7 залишився із ОСОБА_12 в сінях. Що відбувалось у коридорі не чув, бо гучно робив телевізор. Коли він вийшов із кімнати, ОСОБА_7 сказав, що ОСОБА_20 немає і вони пішли назад додому. Зазначив, що напередодні 13,14 жовтня вони їздили в ліс заготовлювати дрова і він поранив руку, також були садна на ногах. Вдома рубав дрова та ремонтував трактор і також позбивав руки. Рани на руках позагоювались та 15.10.2013 року не кровоточили. Крім того, зазначив, що на слідчому експерименті визнавав, що наніс декілька ударів ОСОБА_12 , але давав такі покази тільки тому, що так просив ОСОБА_7 . Також вказував, що на нього здійснювався психологічний тиск і він звертався з цього приводу до прокуратури.
Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України визнав, та у суді першої інстанції та апеляційної інстанції надав детальні показання з приводу подій, які відбувались 15.10.2013 року між ним та потерпілим ОСОБА_12 . Так, на його пропозицію він та ОСОБА_8 пішли до ОСОБА_12 шукати ОСОБА_19 , тому що були випадки, коли вона ховалася у нього. У його будинку голосно працював телевізор, але двері були зачинені і ніхто не відчиняв. Він вдарив правою ногою по замку і двері відчинилися і перед ним стояв ОСОБА_12 , який сказав, що ОСОБА_21 до нього не приходила але він йому не повірив та вдарив правою долонею в обличчя. ОСОБА_12 запропонував зайти та перевірити особисто. ОСОБА_8 зайшов першим, а вони залишилися на кухні, біля газової плити. У розмові з ОСОБА_12 останній почав ображати ОСОБА_22 , а тому він не стримався і вдарив його кулаком в голову. ОСОБА_12 обхопив газову плиту, він лівою рукою відтяг його за шию та правою вдарив у живіт. Після цього ОСОБА_12 зайшов у комірчину, присів. Тоді він ще декілька раз вдарив правою ногою ОСОБА_12 по тулубу. Після чого останній впав головою вниз. Зазначив, що наніс ОСОБА_12 чотири удари, в коли відтягував від плити - можливо наніс більше. Що було з ОСОБА_12 після цих ударів не перевіряв. Тоді він закрив ширму і вийшов. Назустріч йому йшов ОСОБА_8 , якому він сказав, що тут ОСОБА_20 немає, взяв чайник та розбив об підлогу. Вийшли із хати і по дорозі зустріли ОСОБА_23 , попросили у неї сірники, у зв'язку з чим повернулись до будинку. В той час як ОСОБА_24 шукала сірники, він заглянув до комірчини і побачив ОСОБА_12 у тому положенні, в якому він його і залишив. Він перелякався, але не думав, що ОСОБА_12 мертвий. Потім з ОСОБА_8 повернулися додому. При затриманні йому працівниками поліції були нанесені тілесні ушкодження. Про смерть ОСОБА_12 він не знав, умислу його вбивати не було. Зазначив, що ОСОБА_12 ОСОБА_8 не бив. У ОСОБА_8 до цієї події були збиті руки.
Згідно з ч.2 ст.28 КК злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
Колегія суддів вважає, що конкретних доказів на користь того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заздалегідь домовилися між собою про вбивство потерпілого ОСОБА_12 , матеріали кримінального провадження не містять, а отже стороною обвинувачення не було доведено, що обвинувачені були об'єднані єдиним умислом.
З огляду на наведене, висновок суду про те, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п.12 ч.2 ст. 115 КК України є обґрунтованим.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні суду першої інстанції докази, колегія суддів погоджується з висновком суду, що спосіб нанесення тілесних ушкоджень, їх локалізація та сила, з якою ці тілесні ушкодження наносились, підтверджують наявність у ОСОБА_7 умислу на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_12 , який виник під час конфлікту з ним, оскільки ОСОБА_25 шукав у будинку ОСОБА_26 свою співмешканку, а тому його дії судом правильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 КК України не заслуговують на увагу.
Відповідно до Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, вимог ст.ст.7, 17 КПК України про загальні засади кримінального провадження, та положень про презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини, - ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Суд першої інстанції, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження в ході судового розгляду, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий як стороною обвинувачення так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до обґрунтованого висновку, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення за п.12 ч.2 ст.115 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення його участі у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено.
З переглянутого в суді апеляційної інстанції відеозапису слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_8 , на який прокурор посилається як на один із доказів його вини вбачається, що ОСОБА_8 демонструє як наніс потерпілому три удари - в район щелепи, в плече та по нозі та після цього пішов шукати дівчину. Вказує, що потерпілий кричав та намагався їх вигнати. Після цього ОСОБА_26 вибіг у коридор за ним пішов ОСОБА_25 і як ОСОБА_7 бив потерпілого він не бачив та зустрів його вже на порозі.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1284 від 15.10.2013 року, причиною смерті ОСОБА_12 є закрита травма грудної клітки та живота з ушкодженням внутрішніх органів.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 892 від 15.11.2013 року, у ОСОБА_12 мали місце тілесні ушкодження у вигляді політравми: закрита травма живота - синці та садна в ділянці живота, крововиливи в брижу тонкого кішківника, корінь брижі, жирову клітковину нирки, розриву тканини печінки, селезінки, кров в черевній порожнині; закрита травма грудної клітки - множинні садна, синців грудної клітки, прямі переломи 5-8 ребер зліва по задньопахвовій та 2, 8-10 ребер справа по середньопахвовій лініям, забиття легень, розриви плеври, кров в плевральних порожнинах; закритої травми грудного відділу хребта з крововиливом в м'які тканини спини та переломом остистого відростка 7 грудного хребця; синці та садна голови, обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, які могли виникнути незадовго до настання смерті, 15.10.2013 року, від дії тупих предметів, в тому числі й від ударів руками та ногами, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті і такі, що призвели до гострої крововтрати та смерті. Смерть ОСОБА_12 настала внаслідок гострої крововтрати, що в свою чергу виникла внаслідок тупої травми грудей та живота з розривом тканини печінки, селезінки, множинних переломів ребер з ушкодженням плеври та забоями легень.
Всі отримані тілесні ушкодження виникли прижиттєво від не менш ніж 20 травматичних дій тупим, твердим предметом.
З огляду на наведене, навіть за умови спричинення ОСОБА_8 кількох ударів потерпілому, про які останній говорить на слідчому експерименті, і на які посилається прокурор, вони не є такими, що знаходяться, згідно вищевказаної експертизи, в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті потерпілого.
Що стосується апеляційних доводів прокурора про те, що суд безпідставно критично віднісся до показань ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_8 приймав участь у нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень, які останній надавав на слідчому експерименті, то вони є необґрунтованими та спростовуються показами обвинуваченого ОСОБА_7 , даними ним безпосередньо в судовому засіданні суду першої інстанції, з яких вбачається, що останній оговорив ОСОБА_8 .
Крім того, на думку колегії суддів, з відеозаписів слідчих експериментів, як за участю ОСОБА_7 так і ОСОБА_8 вбачається, що з огляду на розміри приміщення - комірчини, де зі слів останніх відбувались події щодо спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, ймовірність того, що в ньому могли перебувати одразу троє осіб, двоє з яких одночасно виконували активні дії у вигляді заподіяння третьому тілесних ушкоджень руками та ногами, як про це зазначено у обвинувальному акті, вкрай низька, а отже викликає розумний сумнів.
Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі про те, що висновок експерта № 301 від 16.10.2013 доводять вину ОСОБА_8 у вбивстві ОСОБА_12 є безпідставними, оскільки останньою не встановлено, що саме ОСОБА_8 наносив удари потерпілому.
Натомість у висновку експертизи № 294 від 06.12.2013 зазначено, що у вилученому одязі ОСОБА_8 , а саме: черевиках, куртці, сорочці, джинсах, вилучених у ОСОБА_8 під час затримання, крові не виявлено. Згідно висновку експерта № 207 від 23.12.2013, при дослідженні піднігтьового вмісту рук ОСОБА_8 крові не виявлено. Тобто вказані висновки не вказують на його причетність до вбивства ОСОБА_12 .
Щодо тверджень сторони обвинувачення, про неналежну оцінку судом першої інстанції показань свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та обвинуваченого ОСОБА_27 щодо обставин отримання ОСОБА_8 саден на руках, колегія вважає безпідставними, оскільки даним показанням суд дав належну оцінку, з урахуванням аналізу інших доказів по справі, про що вказав у вироку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може будуватись на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи повинно тлумачитись на її користь, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про не доведеність вини ОСОБА_8 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції в повній мірі дав оцінку всім доказам та обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та не доведеність поза розумнім сумнівом вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст.115 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким злочином, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого та позицію потерпілої щодо міри покарання.
На переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, діючої в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 (провадження № 13-31кс18) щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), згідно якої якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).
Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
Враховуючи час вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 з 16.10.2013 по 04.06.2014 та з 23.06.2015 по 10.12.2018 включно, підлягає зарахуванню у строк відбування покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 лютого 2018 року, по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_7 змінити.
Зарахувати ОСОБА_7 , відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання, починаючи з 16.10.2013 по 04.06.2014 та з 23.06.2015 по 10.12.2018 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В іншій частині вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 лютого 2018 року, по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до касаційного суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою на протязі такого ж строку з моменту вручення копії ухвали.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4